Сторінка
3

Державний кредит та державний борг

*Джерела: Management, accountability and audit of public debt // Basic paper for XIX INTOSAI Congress Mexico 2007. - Bonn:Bundesrechnungshof, 2006.- May; офіційна звітність Міністерства фінансів України про прямий державний борг.

Як свідчать дані з таблиці 2, для економічно розвинутих країн звичним є відношення державного боргу до ВВП на рівні понад 60% , а в Японії державний борг більш як у 1.5 раза перевищує ВВП. В Україні ж офіційний державний борг становить близько 15% від ВВП при законодавчому обмеженні у 60% від ВВП. Однак є ознаки того, що при обчисленні державного боргу український уряд, на відміну від урядів економічно розвинутих країн, відносить до державного боргу не всі державні боргові зобов'язання.

Справді, всебічне визначення державного боргу як сукупності зобов'язань, безпосередньо взятих на себе державними органами (public bodies), включаючи центральний та місцеві уряди, суб'єкти господарювання державного сектору (в тому числі комунального), суттєво розширює розуміння цього поняття в Україні.

Актуальність даного питання для України набуває гостроти у зв'язку зі зростаючими обсягами муніципальних запозичень та обсягами випуску облігацій зовнішньої позики і залучення корпоративних кредитів державними підприємствами.

Існування ж різноманітних непередбачених видатків і зобов'язань може істотно вплинути на спроможність суб'єктів державного сектору виконувати майбутні вимоги. Такі борги можуть виникати у зв'язку з моральними або соціальними зобов'язаннями на додаток до зобов'язань суто правового характеру. Відомо, що більшість світових фінансових криз останніх років викликана тим, що в результаті дії різних чинників умовні зобов'язання стали фактичними державними борговими зобов'язаннями.

Вимірювання і прогнозування витрат, пов'язаних з умовними зобов'язаннями, - складний процес. Незважаючи на це, конче важливо визначити, класифікувати і взяти до уваги весь спектр умовних зобов'язань, які можуть у майбутньому перетворитися на фактичні і призвести до необхідністі виплати коштів із держбюджету.

До найпоширеніших прямих умовних зобов'язань відносять: гарантії уряду країни за приватними інвестиціями, інфраструктурними проектами або гарантії, що надає уряд для підприємств, які приватизуються; державні гарантії за програмами соціального забезпечення (у разі недостатнього фінансування таких програм); державне страхування депозитів у банківській системі, а також доходів пенсійних фондів, страхування від неврожаю, від повені, від військових ризиків тощо.

Проблема нині полягає в тому, що уряд України не здійснює належного обліку умовного боргу та оцінку його впливу на державні фінанси. Міністерство фінансів України веде оперативний облік лише боргу за цінними паперами; отриманими банківськими кредитами; позичками, отриманими від іноземних держав або міжнародних установ та за наданими гарантіями повернення кредитів.

Облік боргу за іншими державними фінансовими зобов'язання у Міністерстві фінансів не ведеться й у звітності уряду ці зобов'язання як потенційний борг не враховуються. Зокрема, не беруться до уваги заборгованість за зобов'язаннями держави з виплати втрат громадян від знецінених грошових заощаджень, заборгованість із соціальних виплат, відстрочену заборгованість за внесками України до міжнародних організацій тощо. До цього можна додати проблему наявного дефіциту Пенсійного фонду України, джерелом фінансування якого є державний бюджет.

Щодо певних зобов'язань, таких як випуск облігацій органами місцевого самоврядування, то Міністерство фінансів веде лише їх реєстрацію, але не облік боргу.

Усе це створює при виконанні державного бюджету постійні ризики, пов'язані з необхідністю погашення не передбачених у ньому фінансових зобов'язань.

Ігнорування факту наявності реальних державних фінансових зобов'язань, які хоч і не обліковуються урядом України у складі державного боргу, але періодично та частково ним обслуговуються, може спричинити нову боргову кризу.

Нинішня звітність українського уряду з державного боргу складається з даних про прямий внутрішній та прямий зовнішній борг із деталізацією за типом кредитора. Зауважимо, що єдиних національних стандартів розкриття інформації про державний борг на сьогодні немає.

З метою поліпшення управління державним боргом органам державної влади необхідно вжити низку заходів, а саме:

- прискорити розгляд проекту Закону України "Про державний борг" з урахуванням міжнародних стандартів, передбачивши у ньому розширення бази вимірювання державного боргу, зокрема зобов'язаннями державних підприємств та органів місцевого самоврядування;

- запровадити оперативний облік та аналіз стану заборгованості за всіма фінансовими зобов'язаннями, які можуть впливати на стратегію управління державними фінансами і державним боргом;

- встановити єдині стандарти розкриття інформації про державний борг для звітування про обсяги всіх складових державного прямого та умовного боргу.

3. Поняття державного боргу, його види та особливості

Борг є важливим елементом кругообігу “доходи-витрати”. Коли в економіці зростають доходи, зростають і заощадження, які повинні бути використані домашніми господарствами, фірмами та урядом. Створення боргу – це механізм, за допомогою якого заощадження передаються економічним агентам, що здійснюють витрати. Якщо домогосподарства не схильні до запозичень, то приватна заборгованість зростає недостатньо швидко, аби поглинути зростаючий обсяг заощаджень. Отже, щоб економіка не відійшла від стану повної зайнятості ресурсів, ці заощадження мають бути використані державою шляхом приросту державного боргу.

Державний борг – це загальний розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученням бюджетних надлишків. Державний борг складається з внутрішнього та зовнішнього боргу держави.

Внутрішній державний борг – заборгованість держави домогоспо­дарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.

Зовнішній державний борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:

§ збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

§ циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;

§ скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;

§ вплив політичних бізнес-циклів – надмірне збільшення видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.

Абсолютний розмір державного боргу є не дуже показовим макроекономічним індикатором, оскільки борг зростає у міру збільшення ВВП, і на його величину впливає інфляція. Більш змістовними є відносні показники заборгованості, а саме: