Сторінка
2

Державне регулювання біржової діяльності

2. Роль держави у становленні біржового ринку в Україні

Важливу роль у становленні і розвитку товарних бірж, як одного зі складових елементів оптового товарного ринку, відіграє державне регулювання. Відомо, що країни з розвинутою ринковою економікою велику увагу приділяють біржовим процесам як способу регулювання виробничої політики в економіці. На стадії становлення біржові інститути в європі перебували під повним і твердим контролем держави.

Державні органи визначали у процесі функціонування й коректували практично всю діяльність товарних бірж і учасників біржових торгів. Державне регулювання в основному спрямовано на діяльність професійних посередників, працівників товарних бірж із метою створення надійних майнових і процесуальних гарантій для учасників біржових угод.

Держава здійснює найбільш помітний і значний вплив на діяльність товарних бірж. Використовуючи прямі і непрямі важелі втручання, держава створює і регулює економічні умови діяльності товарних бірж. Ці умови призначені, у тому числі, для захисту економічних інтересів держави і її національної економіки.

На основі державного регулювання біржової торгівлі встановлюються "правила гри", обов'язкові для всіх суб'єктів, що беруть участь в економічному процесі, як у сфері виробництва, так і в сфері обігу. Контроль за діяльністю бірж - один з аспектів управління економікою в цілому.

Держава регулює взаємини між виробником і споживачем, захищаючи права споживачів, підтримує грошову систему, поліпшує розподіл ресурсів, обмежує роль монополій, заохочує конкуренцію, дає можливість розвиватися малим і середнім підприємствам. Завдання держави полягає в тому, щоб забезпечити рівні права всіх учасників біржової торгівлі, стимулювати участь у ній, суворо контролювати дотримання встановлених правил, вимог і положень, що регулюють біржову діяльність.

Державне регулювання діяльності товарних бірж здійснюється за допомогою правових, економічних і соціальних засобів. Розробка державою нормативних актів, положень, заходів, що безпосередньо впливають на діяльність суб'єктів біржової торгівлі, належить до прямого державного регулювання діяльності товарних бірж. У рамках прямого державного регулювання прийняття законів і документів законодавчого характеру є основним інструментом регулювання економічних умов діяльності товарних бірж.

Становлення на початку 90-х років минулого сторіччя біржової торгівлі в україні здійснювалося за відсутності єдиного правового поля. Це спричинило негативні прояви в діяльності товарних бірж. З того часу мало що змінилося, як і раніше необхідне вдосконалення всієї системи державного регулювання біржовою діяльністю. Зокрема актуальним є проведення аналізу правового регулювання біржової торгівлі в україні.

Вітчизняні вчені, досліджуючи окремі біржові ринки, торкаються проблем правового регулювання біржової торгівлі. На негативні наслідки "несистемних, фрагментарних і непослідовних кроків" щодо регулювання ринку зерна вказують дослідники біржового аграрного ринку С.Дем'яненко, Г.Немченко, Г.Міщук. Проблеми біржового паливного ринку вивчає С.М.Повний, який розглядає біржовий механізм як інструмент державного регулювання паливно-енергетичного ринку і пропонує механізм державного управління ціноутворенням, конкурентним середовищем, попитом та пропозицією в паливно-енергетичному комплексі на основі використання біржового механізму. Аналізу нормативно-правової бази діяльності бірж в україні присвячені роботи ю. Чижмар.

Разом з тим немає комплексних досліджень, які б торкались вивчення залежності ефективності біржової торгівлі в країні від державної політики в цій сфері, і майже зовсім відсутні конкретні заходи з боку державних органів щодо активізації торгівлі на біржовому ринку в цілому та окремих його сегментів. Метою даної статті є визначення ролі держави в становленні та розвитку біржового товарного ринку в україні шляхом проведення якісного та кількісного аналізу результатів біржової торгівлі та обґрунтування перспективних напрямків її подальшого розвитку.

Передумови для широкого залучення в біржову торгівлю різних господарюючих суб'єктів в україні створені законами україни "про власність", "про підприємництво", "про підприємства в україні", "про господарчі товариства". Підприємства одержали економічну самостійність, засновану на різноманітті форм власності.

Найбільшою мірою ця самостійність забезпечується правом приватної і колективної власності на майно.

Основним документом, що регламентує діяльність товарних бірж в україні, є закон "про товарну біржу", прийнятий у 1991 році. Цей закон визначає правові умови створення і діяльності товарних бірж. Нагадаємо, що законом зазначена мета діяльності товарної біржі і встановлений неприбутковий характер цієї діяльності, визначені права й обов'язки членів біржі, а також сформульовані принципові основи управління нею.

Відповідно до ст. 5 закону засновниками і членами товарної біржі не можуть бути органи державної влади та управління, а також державні установи (організації), що перебувають на державному бюджеті. Ця норма спрямована на демонополізацію біржової торгівлі. Подібна заборона існує в росії і сша. Порядок прийому до членів біржі встановлюється біржею самостійно, що знаходить висвітлення в її статуті.

Негативним є зростання загальної кількості бірж при одночасному зменшенні обсягів торгівлі. Це означає, що більша частина бірж веде низькоактивну діяльність. Таке можливе, на нашу думку, за умови відсутності належного контролю за діяльністю бірж з боку держави. В останні роки помітно зросла ліквідність продажів, але, на жаль, це є наслідком не зростання обсягів укладених угод, а зменшенням пропозицій на продаж. Біржова торгівля займає незначну частку в загальному обсязі оптової торгівлі (не більше 1 %). Однією з умов біржової торгівлі є те, що її учасниками повинні бути тільки члени біржі. Тим самим законодавчо визначено тип біржі - закритий. Цю норму закону не можна оцінити однозначно. З одного боку, товарні біржі закритого типу забезпечують високий рівень посередницьких послуг. З іншого боку, відкритий характер біржі дозволяє залучити більшу кількість торговців. Завдяки відкритості біржі безпосередній виробник товару одержує право доступу на біржові торги, що зменшує несумлінні спекуляції, які сприяють штучному роздуванню цін (у даному випадку мова не йде про цивілізовані біржові ігри).

Закон україни "Про товарну біржу", передбачаючи право брокерів укладати угоди, недостатньо чітко регламентує їхній статус, права й обов'язки. Ця прогалина в законі заповнюється положенням про брокерські контори, яке розроблюється безпосередньо біржами. У цьому положенні знаходять висвітлення різні точки зору керівників біржі на ті самі питання. Наприклад, на одних біржах засновники можуть відкрити тільки одну брокерську контору, на інших - одну і більше, залежно від величини пайового внеску. Положенням про брокерські контори різних товарних бірж передбачається, що брокер може виконувати тільки доручення члена біржі, а відповідно до положення інших бірж брокер може діяти самостійно.