Сторінка
2

Прогнозування економічного росту

2. Вираз α+β<1 означає, що випуск продукції зростає повільніше у порівнянні з ростом затрат факторів виробництва, при цьому знижується сумарна ефективність, проходить де інтенсифікація росту.

3. Вираз α+β=1 означає, що випуск збільшується пропорційно затратам врахованих факторів виробництва, їхня сумарна економічна ефективність залишається незмінною, проходить чисто екстенсивне розширення виробництва (низька фондовіддача перекривається приростом виробничих фондів Х1t).

На основі динамічної факторної моделі можливе прогнозування економічного росту з врахуванням впливу науково-технічного прогресу на об’єм продукції:

(2)

де: - фактор науково-технічного прогресу;

n - комплексний показник росту сукупної економічної ефективності всіх факторів виробництва.

Як допоміжний інструмент факторного аналізу широке застосування набули регресій ні моделі.

Розглянуті моделі дозволяють описати функціональні зв’язки в економіці майбутнього. В той же час іноді потрібно здійснити прогноз окремих показників без взаємозв’язку з іншими показниками незалежно від того, входять вони в склад моделей чи ні. Вивчення можливих тенденцій змін рядів динаміки показників (КПС, вартості основних фондів) проводять за допомогою різноманітних часових функцій. При збереженні умов економічного росту в майбутньому часові функції можуть бути екстрапольовані і тим самим будуть знайдені прогнозні оцінки динаміки виробництва або окремих факторів. Практична значимість того чи іншого типу функцій визначається шляхом співставлення статистичних критеріїв ряду (дисперсії σ2, коефіцієнту варіації V, суми відхилень значень факторного ряду від теоретичного ΣЕt), так і шляхом оцінки відповідності характеру динаміки характеру функцій. Ця відповідність визначається за допомогою двох характеристик: тренда, тобто часової тенденції, яка в найбільшій мірі відповідає формі і швидкості динаміки ряду, і стійкості динаміки.

Практика свідчить, що для прогнозування найбільш допустимими є наступні прості функції:

а) γt=a+bt – пряма лінія;

б) γt=atb – степенева функція;

в) γt=abt – показникові функція;

г) γt=aebt – експонента

д) γt=a+bt+ct2 – парабола (многочлен 2-го ступеня);

е) γt=a+bt+ct2+dt3 (многочлен 3-го ступеня),

а, b, c, d – параметри функції.

Функція (а) – пряма лінія – надто наближена для цілей прогнозування;

Функція (б) – степенева функція – вимагає наявності верхньої межі росту виробництва;

Функція (в) – показникова;

Функція (г) – експоненціальна – характеризує темп росту з більшою вірогідністю у порівнянні з вищеприведеними;

Функція (д) – парабола – многочлен 2-го ступеня;

Функція (е) – дає найбільш реальне відображення фактичного динамічного ряду.

Використання отриманого часового тренду для цілей прогнозування свідчить, що екстраполяція на його основі передбачає виникнення в майбутньому тенденції до сповільнення темпів економічного росту, правда, по функціях (в) і (г) – в найменшій мірі.

Для більш тривалого періоду екстраполяційні методи становляться менш точними, оскільки умови виробництва змінюються. З статистичної точки зору це означає, що помилка прогнозу наближається по своєму значенню до прогнозованої величини, а тому прогноз на основі часової екстраполяції неможливий.

Розглянемо прогнозування факторів виробництва на основі оцінки виробничих фондів і трудових ресурсів.

Виробничі фонди складають важливу частину виробничих ресурсів. Виробничі фонди, основні й оборотні, в економічних дослідженнях вимірюються й оцінюються у формі їх фізичного об’єму. Фізичний об’єм виробничих фондів характеризує їх масу, виміряну в надмірних цінах. Оцінка і прогнозування виробничих фондів може проводитися окремо, тобто з виділенням динаміки основних і оборотних фондів, або з виділенням головних елементів. Динаміка відтворення основних виробничих фондів може бути представлена рядами:

- річного приросту фондів;

- вибуття;

- вводу;

- фондів в ремонті;

- парку наявних фондів;

- капітальних вкладень.

Динаміка відтворення фізичного об’єму основних і оборотних виробничих фондів прогнозується по таких елементах:

- виробничі запаси;

- запаси предметів споживання у торгівлі;

- незавершене виробництво.

Трудові ресурси – другий фактор економічного росту – можуть прогнозуватися на основі динаміки рядів, шляхом їх екстраполяції. При прогнозуванні трудових ресурсів оцінюють:

- населення в працездатному віці;

- населення поза працездатного віку, зайняте в суспільному виробництві;

- динаміку трудових ресурсів по статі і віку, в т. ч. Долю працюючих в кожній віковій групі;

- розподіл населення по сферах зайнятості (баланс трудових ресурсів) і по галузях народного господарства;

- співвідношення трудових ресурсів і робочої сили;

- співвідношення зайнятих у виробничій і невиробничій сферах.

При прогнозуванні трудових ресурсів оцінюють демографічний і соціальний аспекти процесу відтворення трудових ресурсів. Суттєвий вплив на економічний ріст мають якісні характеристики трудових ресурсів, підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня трудящих.

Динаміка трудових ресурсів тісно пов’язана з прогнозуванням народної освіти, культури, охорони здоров’я, житлово-комунального і побутового обслуговування, а також роздрібної торгівлі, транспорту і зв’язку.

Ефективність виробництва визначається багатьма якісними, абсолютними і відносними показниками.

Узагальнюючим абсолютним як якісним, так і кількісним показником ефективності економічного розвитку є приріст фізичного об’єму або абсолютна величина кінцевого суспільного продукту (національний дохід), аналіз і прогнозування якого розглядається із застосуванням апарату факторних моделей. Факторні моделі отримали поширення при досліджені ефективності суспільного виробництва шляхом аналізу і прогнозу відносних окремих або сукупних показників:

- фондовіддачі;

- продуктивності праці;

- фондоозброєності;

Темпи економічного росту знаходяться в прямій залежності від рівня норми нагромадження при умові підвищення ефективності виробництва, критерієм ефективності є приріст фонду споживання за рахунок приросту національного доходу, причому не в абсолютній величині, а в швидкості зростання споживання. При прогнозуванні суспільних потреб слід враховувати, що завершальний етап кожного циклу “виробництво-споживання” виступає одночасно етапом у відтворенні потреб.