Сторінка
5

Організація обліку та аналіз фінансових результатів діяльності підприємства

Враховуючи, що діяльність господарюючого суб'єкта може бу­ти не тільки прибутковою, а й збитковою, формуватися за дією факторів внутрішнього і зовнішнього економічного середовища, в обліку її аналізі дають загальну оцінку фінансових результатів, які характеризуються системою абсолютних і відносних показників. Абсолютними показниками є суми прибутку (чи збитку) за структу­рою його утворення чи розподілу і використання. Віднос­ні показники фінансових результатів – значення рентабельності, які характеризують відносний (у процентах) ступінь прибутковості вкладеного капіталу в цілому і за його структурою, здійснених ви­трат чи отриманого доходу. Ці показники розраховують залежно від мети оцінки відносної прибутковості.

Основна мета проведення аналізу— підвищення ефектив­ності господарювання і пошук резервів такого підвищення, здобуття певної кількості ключових параметрів, які дають об’єктивну й точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків та збитків, змін у структурі активів і пасивів, у розрахунках з дебіторами та кредиторами. При цьому в оцінюванні поточного фінансового стану підприємства особливу роль відіграє його прогноз на найближчу та більш віддалену перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.

Основні завдання аналізу фінансових результатів:

- аналіз обґрунтованості плану (прогнозу) досягнення фінансо­вих результатів;

- аналіз і оцінка динаміки показників прибутку і рентабельності; аналіз виконання планових показників з прибутку і рентабель­ності;

- визначення та вимірювання впливу факторів на відхилення прибутку і рентабельності;

- виявлення резервів підвищення фінансових результатів діяль­ності підприємств та обґрунтування заходів щодо їх мобілізації;

- аналіз розподілу і використання прибутку[34, с.231].

При аналізі фінансових результатів дослідження проводять у двох аспектах. У першому аспекті фінансовий результат оцінюють як ступінь досягнення кінцевої мети та визначення ефективності ви­робничо-фінансової діяльності. Тут пріоритетною є оцінка ступеня використання сприятливих можливостей та упущеної вигоди. Другий аспект передбачає визначення пріоритетів вкладення капіталу за видами діяльності, за масштабами у стратегічному та тактичному вимірах, якідають максимальний приріст фінансового результату.

Інформаційне забезпечення фінансово-господарської діяльності має складну структуру і визначається різними чинниками, а саме: рівнем керівництва, цільовим призначенням інформації, складом користувачів тощо. На рівні підприємства основу інформаційного забезпечення фінансової діяльності становлять бухгалтерські дані.

Джерела інформаціїаналізу фінансових результатів — дані фінансової звітності (ф. 1 «Баланс», ф. 2 «Звіт про фінансові резуль­тати», ф. 5 «Примітки до фінансової звітності», ф. 4 «Звіт про влас­ний капітал»); дані бухгалтерського обліку (журнал 5 «Облік вит­рат», журнал 6 «Облік доходів і результатів діяльності»); статис­тична звітність (ф. 5-е «Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт і послуг), (1-б «Звіт про фінансові результати і дебіторсь­ку та кредиторську заборгованість», ф.6 «Рентабельність окремих видів продукції»); плановідані.

На підприємстві для аналізу використовуються такі показники фінансових результатів:

— доходи від реалізації продукції;

доходи від інших операцій;

— доходи від надзвичайних операцій;

— прибуток на одиницю продукції;

— прибуток від реалізації продукції;

— прибуток від операційної діяльності;

— прибуток від звичайної діяльності;

— прибуток від надзвичайних подій;

— оподаткований прибуток;

— чистий прибуток.

Показниками для аналізу є також і витратні статті звітності такі як:

— «Собівартість реалізованої продукції (товарів, ро­біт, послуг)» — виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), або собівартість реалізованої продукції;

— «Адміністративні витрати» — загальногоспо­дарські витрати, пов'язані з управлінням і обслуговуванням підприємства;

— «Витрати на збут» — витрати підприємства, пов'язані з реалізацією продукції (товарів), витрати на утримання підрозділів, які займаються збутом продукції (товарів), на рекла­му, доставку продукції споживачам;

— «Інші операційні витрати» — собівартість реалі­зованих виробничих запасів, безнадійні борги і збитки від знеці­нення запасів; збитки від операційних курсових різниць;

— «Фінансові витрати» — виплата відсотків та інші ви­трати підприємства, пов'язані із залученням позичкового капіталу[26, с.170].

Усі ці доходи, витрати і прибутки відображено у формі №2 «Звіт про фі­нансові результати».

Рис.1.3. Загальна модель аналізу фінансових результатів діяльності господарюючого суб‘єкта

Значно ширший діапазон аналітичних досліджень фінансових результатів діяльності господарюючого суб'єкта можна отримати за обліковою інформацією, складеною за НП(С)БО. Структуризована інформація за видами діяльності, за характеристиками виз­нання доходів і витрат та у співвідношенні до залученого у госпо­дарський процес капіталу дає широку гаму кількісних і якісних па­раметрів одержаного кінцевого фінансового результату. Схематич­но загальну модель аналізу фінансових результатів діяльності підприємства зображено на рис.1.3.

Можливості аналізу фінансових результатів за інформацією обліку П(С)БО наведено в Додатку Б.

Важливим моментом аналізу є досягнення зіставлення показ­ників у динамічному ряді з врахуванням інфляційних процесів, зміни облікової політики, зміни обсягу та структури акціонерної діяльності. Коректнішим є зіставлення можливостей і наслідків впливу на фінансові результати. Це стосується насамперед вироб­ничих, управлінських і збутових можливостей.

Маючи більший простір у визнанні доходів і витрат, працівни­ки облікового апарату змушені мотивувати свою облікову політи­ку, що неминуче збільшує обсяг аналітичних досліджень за зміс­том розв'язку управлінських завдань. Це призводить до більшої інтеграції обліково-аналітичних робіт, їх поєднання з процесом формування та виконання управлінських рішень. Очевидно, не бу­де потреби у вузькій спеціалізації підрозділів управлінської систе­ми, треба привести її у налагоджений механізм підприємництва з мотивацією фінансового успіху, а регламентація і контроль управ­лінських функцій не будуть пріоритетними.

Практика фінансового аналізу вже виробила основні правила читання (методику аналізу) фінансових звітів. Серед них можна виділити шість основних методів: 1. Горизонтальний (тимчасовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом. 2. Вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат загалом. 3. Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з поряд попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показників, обчищеної від випадкових впливів і індивідуальних здібностей окремих періодів. З допомогою тренда формують можливі значення показників в майбутньому, а отже ведеться перспективний прогнозний аналіз. 4. Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язкі показників 5. Порівняльний (просторовий) аналіз - це як внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності по окремих показниках фірми, підрозділів, так і міжгосподарський аналіз показників даної фірми з показниками конкурентів і середніми господарськими даними. 6. Факторний аналіз - аналіз впливу окремих чинників на результативний показник. Причому факторний аналіз може бути як прямим, коли результативний показник дроблять на складові частини, таким чином, коли його окремі елементи з'єднують в загальний результативний показник.