Сторінка
3

Статутний фонд – джерело фінансових ресурсів при створенні підприємства

Перенесена на готову продукцію частина вартості зношених основних фондів у процесі реалізації цієї продукції поступово відшкодовується підприємству у складі доходу (виручки) від її реалізації (надходження від амортизації).

Для забезпечення безперебійності виробництва та реалізації продукції у розпорядженні кожного підприємства мають бути одночасно і оборотні виробничі фонди, і фонди обігу. Тому після заснування підприємству необхідна певна сума коштів у складі сформованого статутного фонду для придбання матеріальних оборотних фондів, для обслуговування процесу виробництва та реалізації продукції. Грошові кошти, які авансуються в оборотні виробничі фонди і фонди обігу, становлять оборотні засоби підприємства (оборотні активи).

Для формування оборотних засобів підприємство використовує як власні, так і позикові ресурси. Власні засоби відіграють основну роль в організації круговороту фондів, оскільки підприємства, які працюють на основі комерційного розрахунку, повинні мати певну майнову та оперативну самостійність для того, щоб працювати рентабельно й відповідати за прийняті рішення.

Власні обігові кошти формуються в момент організації підприємства, коли створюється його статутний капітал [14, ст. 130].

Розмір статутного фонду значною мірою визначає масштаб виробничо-господарської діяльності підприємства, хоча, звичайно, не існує прямого зв¢язку між розмірами статутного фонду підприємств різних галузей і обсягом виробництва товарів та послуг на них. Певною мірою розмір статутного фонду впливає на можливості зовнішнього фінансування, ділову репутацію підприємства. Розмір статутного фонду, що визначає участь кожного із засновників та акціонерів у капіталі підприємства, є критерієм визначення розміру прибутку, який кожний із них одержує при його розподілі.

Поряд з коштами, які надходять у розпорядження підприємства з різних джерел (від акціонерів, пайовиків та інших засновників), у статутний фонд можуть надходити майно (будівлі, машини, устаткування, транспортні засоби, сировина, матеріали, інші товарно-матері-альні цінності), цінні папери, а також нематеріальні активи. До нематеріальних активів належить вартість права користуватись [14, ст.131]:

· результатами інтелектуальної діяльності у вигляді винаходів, відкриттів, промислових зв¢язків, технологій, будівель, ноу-хау, раціоналізаторських пропозицій, звітів про науково-дослідну діяльність та інших об¢єктів інтелектуальної власності;

· землею, водою або іншими природними ресурсами;

· будівлями, обладнанням.

Порядок формування, використання і динаміка коштів статутного фонду як джерела виконання фінансових зобов¢язань юридичних осіб перед кредиторами залежать від форми власності підприємства і його організаційно-правової форми.

Ще одним важливим аспектом щодо статутного фонду є те, що його кошти використовуються також для формування пасивів підприємства, тобто відбувається накопичення різноманітних грошових фондів, таких як: фонд оплати праці, резервний чи страховий фонди та інші, що передбачені законодавством України або установчими документами підприємства.

Фонд оплати праці створюється для виплати основної і додаткової заробітної плати працівникам. Резервний (страховий) фонд використовується на випадок подолання тимчасових фінансових ускладнень, покриття збитків. Їх розміри встановлюються установчими документами фірми, але ще надаються відповідні умови з боку законодавства. Наприклад, розмір резервного (чи страхового) фонду у господарському товаристві за статтею Закону України повинен становити не менше 25% статутного капіталу [4, ст. 10].

Література:

1. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Закон України від 14 червня 1999р.

2. Про господарські товариства. Закон України від 19 вересня 1991р.

3. Про підприємства в Україні. Закон України від 27 березня 1991р.

4. Господарське законодавство України: правове регулювання господарських відносин. Збірник нормативних актів / Упорядник Калмик М. І. ¾ К.: Атіка, 2004. ¾ 836 с.

5. Бойчик І. М. Економіка підприємства: Навч. посібник. ¾ К.: Атіка, 2002. ¾ 480 с.

6. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. ¾ К.: НІОС, 2000. ¾ 416 с.

7. Зятковський І. В. Фінанси підприємств: Навч. посібник. ¾ 2-ге вид., перероб. та

доп. ¾ К.: Кондор, 2003. ¾ 364 с.

8. Кудряшов В. П. Фінанси: Навч. посібник. ¾ Херсон: Олді-плюс, 2002. ¾ 352 с.

9. Кузнецова Н. С., Назарчук І. Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування. ¾ К.: Юрінком Інтер, 1998. ¾ 526 с.

10. Опарін В. М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник. ¾ К.: КНЕУ, 1999. ¾ 164 с.

11. Партин Г. О., Загородній А. Г. Фінанси підприємств: Навч. посібник. ¾ Львів: ЛБУ НБУ, 2003. ¾ 265 с.

12. Фінанси підприємств: Навч. посібник: Курс лекцій / За ред. д. е. н., проф.

Г. Г. Кірейцева. ¾ К.: ЦУЛ, 2002. ¾ 208 с.

13. Фінанси підприємств: Підручник / Кер. авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін ¾ 4 –те вид., перероб. та доп. ¾ К.: КНЕУ, 2002. ¾ 571 с.

14. Фінанси (теоретичні основи): Підручник / М. В. Грідчіна, В. Б. Захожай, Л. Л. Осіпчук та ін.; Під керівництвом і за наук. ред. М. В. Грідчіної, В. Б. Захожая. ¾ К.: МАУП, 2002. ¾ 280 с.

15. Слав¢юк Р. А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. ¾ К.: ЦУЛ, 2002. ¾ 460 с.

16. Ванькович Д. В. Удосконалення механізму реорганізації управління фінансовими ресурсами підприємств // Фінанси України. ¾ 2004. ¾ № 9 (106). ¾ с. 112 - 117.