Сторінка
2

Випадки, коли приймається рішення про фінансову санацію підприємств. Класична модель фінансової санації

Рис. 11.2. Класична модель санації (за: Zdrowomyslоw N., Spies C., Gellink M. Sanierung in Krisenzeiten // Der Betribswirtschaft. — 1994. — № 2. — S. 25)

У разі прийняття рішення на користь санації слід здійснити невідкладні заходи щодо поліпшення ліквідності, платоспроможності підприємства та оптимізації структури капіталу в напрямку зменшення питомої ваги кредиторської заборгованості. З цією метою доцільно реалізувати так звану шокову (Crach) програму.

Окремим аналітичним блоком у класичній моделі є формування стратегічних цілей та тактики проведення санації. За визначення цілей санації слід ураховувати, що кожне підприємство має обмежені ресурси, обмежені можливості збуту продукції та мусить провадити свою діяльність у рамках правового поля відповідної держави. Цілі мають бути реальними та придатними для кількісного (чи якісного) вимірювання. Головною стратегічною метою санації є відновлення ефективної діяльності підприємства в довгостроковому періоді. Для досягнення цієї мети слід узгодити тактичні цілі, а саме:

сферу діяльності, асортимент продукції та її споживачів;

основні вартісні цільові показники (виручка, прибуток, ліквідність тощо).

Лише за умови досягнення консенсусу щодо тактичних цілей між сторонами, відповідальними за прийняття рішень, можна досягти головної стратегічної мети санації.

Стратегія — це, власне, узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей через координацію та розподіл ресурсів компанії. Конкретні оперативні заходи в санаційній стратегії не відображаються. Кінцева мета санаційної стратегії полягає в досягненні довгострокових конкурентних вигод, які б забезпечили компанії високу рентабельність. Суть її полягає у виборі найліпших варіантів розвитку фірми та в оптимізації політики капіталовкладень.

Відповідно до вибраної стратегії розробляється програма санації, тобто система запрогнозованих, взаємозв’язаних заходів, спрямованих на виведення підприємства з кризи. Вона формується на підставі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення стороннього капіталу та стратегічних завдань санації.

Наступним елементом класичної моделі оздоровлення є проект санації, який розробляється на базі санаційної програми і містить техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу, строки освоєння інвестицій та їхньої окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту.

Важливим компонентом санаційного процесу є координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Менеджмент підприємств повинен своєчасно виявляти та використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об’єктивні кваліфіковані рішення для подолання можливих перешкод під час здійснення оздоровчих заходів. Дійову допомогу тут може надати оперативний санаційний контролінг, який синтезує інформаційну, планову, кон­салтингову, координаційну та контрольну функції. Завданням сана­ційного контролінгу є контроль за ходом реалізації плану сана­ції, ідентифікація оперативних результатів, аналіз відхилень та підготовка проектів рішень щодо використання виявлених резервів та подолання додаткових перешкод.

Література

1. Бородина О. И. Финансы предприятий. — М.: ЮНИТИ, 1995.

2. Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы. — М., 1998.

3. Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами. — К., 1996.

4. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника–Центр, Эльга, 1999.

5. Бланк И. А. Управление прибылью. — К.: Ника–Центр, Эльга, 1999.

6. Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., 1997.

7. Беркар Коласс. Управление финансовой деятельностью предприятия. — М.: Финансы, 1997.

8. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. — К.: Вища шк., 1997.

9. Джеймс Ван Хорн. Основы управления финансами. — М.: Финансы и статистика, 1996.

10. Ефимова О. В. Финансовый анализ. — М., 1996.

11. Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. — М.: Финансы и статистика, 1995.

Перейти на сторінку номер:
 1  2 


Інші реферати на тему «Фінанси»: