Сторінка
3
Проблема відпливу валютних коштів з України є нині надзвичайно болючою для вітчизняної економіки. Так, на кінець XX ст. ця сума перевищувала 1,5 млрд дол. США і була зумовлена неповерненням експортного валютного виторгу, ненадходженням товарів і невиконанням послуг у рахунок погашення авансових платежів з імпорту, маніпулюванням цін на експортну та імпортну продукцію.
Визначаючи основні напрями політики економічного зростання на перспективу. Президент України Л.Д. Кучма у Посланні до Верховної Ради "Україна: поступ у XXI століття" зазначив, що враховуючи обмеженість інвестиційних ресурсів та ситуацію з обслуговуванням зовнішнього боргу, основна увага має бути приділена утвердженню в економіці максимально сприятливого інвестиційного середовища шляхом:
• реалізації цілісної системи заходів, спрямованих на посилення дієздатності держави, поглиблення адміністративної реформи;
• усунення деформацій попереднього періоду у сфері економічних відносин та утвердження ефективної критичної маси ринкових перетворень;
• поглиблення макроекономічної стабілізації та інфляційної безпеки;
• уникнення подальшого нарощування державного боргу та зменшення його навантаження на видатки Державного бюджету;
• вжиття радикальних економічних, правових, організаційних та силових заходів щодо рішучого обмеження корупції та тіньової економічної діяльності;
• запровадження механізмів стимулювання внутрішнього ринку, інвестиційного процесу, активної регіональної політики.
Нарощування та реалізація інвестиційного потенціалу сьогодні є ключовим фактором сталого економічного зростання. Недостатнє інвестування та високий рівень зношеності капіталу породжують небезпеку декапіталізації, тобто мінусових величин чистих інвестицій.
Такий стан настійно вимагає реінвестування одержаного прибутку в розвиток виробництва. Але через борги та соціальні проблеми марно сподіватися на це у найближчі три-чотири роки. Тому найбільш реальний вихід із даного становища для економіки України — у збільшенні припливу іноземного приватного капіталу. На жаль, загальна частка приватних інвестицій (внутрішніх та іноземних) в економіку України на сьогодні не перевищує 20 % від ВВП, тоді як в Угорщині, Польщі й Росії вона становить 70—80 %.
Сьогодні нам треба дбати не просто про підвищення привабливості української економіки для іноземних інвесторів. Завдання полягає у використанні їхніх можливостей для розширення внутрішнього купівельно-спроможного попиту, активізації інноваційного впливу на вітчизняне виробництво.
Загалом за великим рахунком, йдеться про повноцінне включення України у конкуренцію за інвестиції на міжнародних ринках капіталів. Це, у свою чергу, передбачає:
• лібералізацію підприємницької діяльності;
• створення оптимального та передбачуваного правового середовища;
• забезпечення політичної стабільності й відповідальних консолідованих дій усіх гілок та органів влади.
Згідно із Законом України "Про іноземні інвестиції" іноземні інвестори можуть здійснювати інвестиції на території України у вигляді:
а) іноземної валюти, інших валютних цінностей, національної валюти;
б) будь-якого рухомого і нерухомого майна (землі, будівель, споруд, обладнання та інших матеріальних цінностей) і будь-яких пов'язаних з ним майнових прав;
в) акцій, облігацій та інших цінних паперів або будь-яких інших форм участі в підприємстві;
г) грошових вимог та права вимоги про виконання договірних зобов'язань, що мають вартість;
д) будь-яких прав інтелектуальної власності, які мають вартість, у тому числі авторських прав, прав на винаходи, торгових знаків (товарних знаків і знаків обслуговування), фірмових найменувань, промислових зразків, ноу-хау тощо;
е) права на здійснення господарської діяльності, у тому числі права на розвідування, розробку, видобування або експлуатацію природних ресурсів, наданого законодавством або договором;
є) платних послуг;
ж) інших видів інвестицій, не заборонених законами України.
В Україні, де більшу частину економіки поки що контролює держава, іноземне інвестування є одночасно й економічною, і політичною проблемою. Інвесторів в Україні приваблюють:
• вигідне географічне розташування;
• потенційно великий ринок;
• висока кваліфікація робочої сили та її відносна дешевизна;
• низький курс національної валюти;
• правове забезпечення сприятливого інвестиційного клімату;
• захист інвестицій;
• можливість вивезення прибутку;
• система компенсації збитків тощо. Для поліпшення інвестиційного клімату необхідно:
• зрівняти у правах інофірми і національні підприємства;
• сприяти інвестиціям у провідні галузі промисловості;
• розвивати систему страхування інофірм;
• визначити пріоритети інвестування;
• підтримувати і заохочувати з боку держави фірми та підприємства, які сприяють інвестиціям в українську економіку;
• розширювати міжнародну співпрацю в галузі сприяння капіталовкладенням та гарантування інвестицій;
• активізувати роль держави в запобіганні та компенсації можливих негативних соціальних наслідків реалізації інвестиційних проектів в Україні;
• створити умови для активізації вітчизняного бізнесу;
• поглиблювати ринкові реформи;
• удосконалити чинне законодавство в галузі зовнішньоекономічної діяльності та забезпечити контроль з боку держави за його дотриманням.
Досить активно працюють на престиж та імідж України і дають швидкі та реальні результати організовані як слід представлення інвестиційних проектів, презентація вітчизняних товарів та послуг на міжнародних виставках та ярмарках. Досить послатися на історію організації виробництва літаків АН-70 в Ірані. Це вже не просто експорт продукції. Це експорт технології, тобто найбільш перспективний і вигідний його варіант.
Інші реферати на тему «Фінанси»:
Фінансові ресурси місцевого самоврядування
Санація балансу. Зменшення статутного фонду підприємства
Міжнародний фінансовий менеджмент
Міжнародні економічні організації як суб'єкти міжнародних фінансів. Особливості функціонування фінансової системи ЄС
Проблеми протидії легалізації „тіньових” капіталів на ринку цінних паперів України