Сторінка
5
Про вплив поетичних образів Шевченка на його творчість як художника свідчить робота над картиною «Катерина», створеною 1842 року (учні розглядають комп'ютерний слайд «Катерина»). Тема зганьбленої дівчини-селянки завжди хвилювала митця і знайшла образне втілення в багатьох його творах. Художник зображує просту дівчину-селянку в національному вбранні, босу, на тлі типового українського пейзажу сільської околиці з безкраїм степом, куренем і селянином-ложкарем, високою козацькою могилою, на якій маячить вітряк.
– Кого ми бачимо на передньому плані? (На передньому плані ми бачимо засмучену Катерину, освітлену сонцем).
– Хто на другому плані картини? (На другому плані картини її спокусник – пан офіцер).
– Хто у поемі є центральною постаттю? (Центральною постаттю у поемі є Катерина).
У кожному рядку відчувається присутність автора. Це саме спостерігаємо і в картині, в композицій якої, мабуть, невипадково введений і образ селянина-ложкаря, що співчутливим і розуміючим поглядом проводжає зганьблену дівчину.
Просту дівчину з народу поет протиставляє бездушному панові. Згадайте епізод, де це найбільш помітно.
Тепер подивіться на картину. Така ж контрастність знайшла своє відображення і в однойменній картині.
– З чого це видно? (Пан офіцер зображений на другому плані, в затіненій частині).
У поемі краса дівчини протиставляється тяжкій долі. А в картині? (В картині краса дівчини контрастує з її глибокою печаллю, про що говорить прекрасне, але засмучене обличчя Катерини. Голова опущена, очі заплакані).
…Серце моє!
Не плач, Катерино,
Не показуй людям сльози,
Терпи до загину!
У творчій спадщині митця спостерігається і зворотний вплив виплеканих художником образів на їх поетичне втілення. Це, наприклад, малюнки 1843 року на тему «Сліпий», що були створені більш як за два роки до написання однойменної поеми.
– Який сюжет зображено на картині «Сліпий»? (На картині зображено молодого, але сліпого кобзаря з хлопчиком-поводирем, до співу якого прислухається молода дівчина, що стоїть за тином).
При створені поеми «Сліпий» ожили в поетові ті самі настрої, думки, які володіли ним під час роботи над малюнками. Це почуття любові до героїв, вболівання за їх щастя й долю.
– Яким словам із поеми відповідає цей малюнок?
(Отак на улиці, під тином Ще молодий кобзар стояв
І про невольника співав. За тином слухала Ярина.)
Наслідком першої подорожі Шевченка в Україну в 1843–1844 роках був альбом офортів «Живописна Україна». (Діти переглядають комп'ютерні слайди – скановані художні роботи Т. Шевченка: «У Києві», «Видубицький монастир у Києві», «Судня рада», «Старости», «Казка», «Дари в Чигрині 1649 року»).
Інтерес до портретного живопису виявився у Шевченка дуже рано. Ще до вступу в Академію мистецтв він пише низку портретів. Узагалі Тарас Шевченко створив велику галерею портретів своїх сучасників, серед них олійні, акварельні, офортні, а також виконані олівцем та сепією. Він також створив багато автопортретів, їх близько 60 (діти переглядають за допомогою комп'ютера роботи Т. Шевченка: «Автопортрет» (1840), «Шевченко і казахський хлопчик, що грається з кішкою» «Байгуші», «Кара колодкою», «Казашка»).
У мистецькому доробку Шевченка є багато пейзажних малюнків. У пейзаж художник обов'язково вводить людину, але є в нього і декілька «чистих» пейзажів. (Діти ознайомлюються з комп'ютерними слайдами художніх робіт митця: «Пожежа в степу», «Джангисагач», «Мангишлацький сад», «У межиріччя».)
Сьогодні ви ознайомилися з деякими малярськими роботами Тараса Шевченка.
Завдання: зробити ілюстрацію до поетичного твору митця.
Аналогічно до цього уроку будуємо заняття по ознайомленню з різними видами мистецтва на прикладі творчості Катерини Білокур
Пропонуємо урок образотворчого мистецтва у 4 класі.
Тема: творці прекрасного й величного
Мета: розкрити талановитість українського народу, самобутність його таланту на прикладі Катерини Білокур – художниці-самоучки; удосконалювати. вміння розрізняти засоби художньої виразності, застосовані художницею, висловлювати свої враження від них; розвивати почуття прекрасного.
Обладнання: портрет К. Білокур, репродукції її творів; платівки П.І. Чайковського «Вальс квітів», К. Данькевича «Адажіо» з балету «Лілея».
Хід уроку
Хто музики і квітів в серці не несе,
Хто цю гармонію зневажити зуміє,
Той просто не живе,
Він просто животіє.
Ліна Костенко
І. Організація мовленнєвої діяльності. Вступне слово учителя.
– Сьогодні ми полинемо в чарівний світ краси – у царство квітів. Яке воно? Як впливає на душу людини? Як людина може ввібрати в себе і подарувати іншим незрівнянну чарівність квітучої краси?
Квіти на землі! їх надто багато. Вони є окрасою нашого життя. Ще здавна українські оселі прикрашають чудові квітники, у яких ростуть високі мальви з різнокольоровими квітами, яскраві чорнобривці, хрещатий
барвінок, жовтогарячі нагідки, червона рута, соняшник. Ці квіти – наші обереги, окраса життя, символ української землі, історія нашого народу.
А як прекрасно вони звучать у віршах українських поетів. (Іванна Савицька «Квіти України».) (Діти читають вірш.)
А у нашому садочку
Квітнуть квіти в холодочку,
Матінка їх доглядає,
Кожний вечір поливає.
Он стоїть, мов на сторожі,
Соняшник стрункий та гожий,
Рожа на драбинці плететься,
Біля неї бджілка в'ється.
Під віконцем пахне м'ята,
Оксамитна, пелехата.
І барвінок невеличкий
На весілля для сестрички.
Незабудки два рядочки
Насторожили листочки,
А на кущику в куточку
Пахнуть китиці бузочку.
Хто лиш гляне, той зрадіє,
Сонечко крізь віти гріє
Щастя в наш садочок лине,
Це ж бо квіти України.
Мабуть, важко знайти людину, яку б не зачарували квіти, намальовані Катериною Василівною Білокур. Ця славнозвісна художниця народилася у день святої великомучениці Катерини 7 грудня 1900 року в глухому українському селі Богданівці на Київщині.
Дитинство було тяжке. Та все ж росла дівчинка чутливою і вразливою, з любов'ю до краси рідного краю, його природи. Особливо закохана була вона в квіти. Саме квітам і присвятила вона свою творчість. Вже пізніше в одному із своїх листів писатиме (читає учитель під музику «Адажіо» з балету «Лілея»): «А як прийде весна, то зазеленіють трави, а потім і квіти зацвітуть! Ой, як глянеш кругом, то та гарна, а та ще краща, а то ще чудовіша, та начебто посміхаються до мене, так, ніби промовляють: «Хто ж нас тоді буде малювати, як ти покинеш?».
То я все на світі забуду, та й знов малюю квіти… бо із квітів картинки красиві. Ой і які ж ви гарні, квіточки мої, діточки, красунечки ви мої. Я на вас ніколи не надивлюся, я на вас не налюбуюся».
Самотужки вчиться грамоти, сама «винаходить» фарби (з бузини, буряка, цибулі, калини).
Першу спробу малювати зробила вугликом з печі на шматі сірого домотканого полотна.
Найтонші пензлі виготовляла сама з вишневої гілочки, бляшанки, з котячої шерсті.
Батьки її були прості селяни. Вони не розуміли, чому в їхньої доньки такий нестримний потяг до малювання. Адже сільське життя повне щоденних клопотів: треба і шити, і прясти, і худобу доглядати, і город порати. Отож, чинили Катрі всілякий опір. Катря згадує (читає учень): «Коли я спробувала дещо малювати, а мої рідні побачили, то й сказали мені, не бери ти цього в голову, бо на це треба розумної голови і великої школи. Та де вже то покинеш те малювання, куди я не йду, що не роблю, а те, що я надумала малювати, ходить за мною, ввижається мені і ніби промовляє, щоб я не кидала, щоб я його малювала».