Сторінка
9

Форми патріотичного виховання школярів у сучасній школі

Виховання патріотизму у школярів передбачає застосування великого арсеналу виховних форм і методів, які типологізуються за організаційною формою. Серед них слід назвати такі форми роботи як індивідуальна, групова, колективна, масова, самостійна, систематична, епізодична, домашня тощо.

Використовувані педагогами у виховній практиці індивідуальні форми роботи дозволяють краще пізнати особливості виховання патріотизму школярів, а також розкрити індивідуальність, здібності і нахили дітей. Як батьки, так і школярі в свою чергу можуть отримати кваліфіковану консультацію, пораду педагога з тих чи інших питань чи проблем, які їх турбують. Практика показала, що переваги цієї форми роботи полягають у тому, що вона дозволяє кожному учаснику виховного процесу поглиблювати і закріплювати знання, виробляти необхідні вміння, навички, формувати досвід пізнавальної творчої і виховної діяльності.

Використання групових форм роботи дозволяє об’єднати учнів за інтересами, активізувати процеси самоосвіти і самовиховання учнів, до яких відносяться всі види групової навчально-виховної діяльності учнів, наукових об’єднань, гуртків, бесіди, диспутів тощо.

Важливою формою групової роботи по патріотичному вихованню школярів є політінформація.

Під час політінформації вчителі й вихователі в доступній формі розповідають про події, що відбуваються в нашій країні, про досягнення науки й техніки, медицини, сільськогосподарського виробництва. Особливе місце займають повідомлення про досягнення українського народу, в тому числі про людей свого міста, села, району. Назви можуть бути різні „Новини”, „Події тижня”, „Життя Батьківщини”, „Вісті України”.

Вся система інформування школярів має бути спрямована на виховання в них громадянського бачення світу, знання життя країни, формування політичної культури. Проводячи таку роботу, важливо формувати у дитини особисте ставлення до подій, хвилювання її за долю майбутніх поколінь, за долю співвітчизників.

Навчити школяра працювати з пресою, використовувати цей матеріал під час проведення політінформацій – завдання вчителів, вихователів, батьків.

Політінформацію рекомендуємо проводити у формі коротеньких повідомлень про основні події життя України та країн ближнього та дальнього зарубіжжя. Такі повідомлення можуть тривати не більше 5 - 20 хвилин.

Масові форми роботи використовувані педагогами бувають простими і комплексними. У простих – зміст розкривається, в основному, за допомогою одного засобу, методу (виступ, лекція, диспути тощо), тоді як у комплексних масових формах за допомогою різноманітних засобів та методів, що визначили складну структуру заняття.

У залежності від обраних і використаних методів виховного впливу, форми роботи поділяються на: вербальні (інформування, лекції, конференції, круглі столи); практичні (екскурсії, олімпіади, конкурси, ігри); наочні (виставки, тематичні стенди, шкільні газети). Спосіб організації кожного виду діяльності потребує творчого підходу з боку педагога.

Ефективність довело також використання допоміжних форм навчальної роботи, а саме: навчальні екскурсії, домашні самостійні роботи, які доповнювали і урізноманітнювали позаурочну діяльність учнів.

Зокрема, екскурсії є важливим чинником у пробудженні інтересу в учнів до патріотичних цінностей, збагачують уявлення і знання про Україну, рідний край, сприяють розвитку пізнавальних інтересів учнів їх світогляду. Демонструючи певні зразки і даючи їм оцінку, дорослі впливають на емоційний стан учнів, формуючи у них вишуканий смак.

Взагалому необхідно відмітити широкий спектр практичних форм та методів, різноманітність заходів патріотичного виховання. Кращі, на мій погляд, зразки сценаріїв досвідчених шкільних педагогів наведено у Додатках.

Висновки до розділу ІІ:

Основними напрямками роботи педагогів при виборі форм та методів патріотичного виховання у сучасній школі слід вважати виховання:

поваги до Конституції держави та державної символіки;

політичної культури;

правосвідомості;

культури міжнаціонального спілкування;

усвідомлення загальнолюдських моральних цінностей;

поваги до національної ідеї, мови;

-національної свідомості та українського патріотизму

любові до Батьківщини, її історії та культурної спадщини.

2. Основними формами патріотичного виховання школярів є:

інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, “філософський стіл”, “відкрита кафедра”, інтелектуальні аукціони, ринги, вікторини, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії держави і права, “жива газета”, створення книг, альманахів);

діяльнісно-практичні (творчі групи, осередки, екскурсії, свята, театр-експромт, ігри-драматизації, огляди-конкурси, олімпіади);

інтегративні (шкільні клуби, фестивалі, асамблеї, гуртки);

діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування);

індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота тощо);

наочні (шкільні музеї, кімнати, зали, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні стенди тощо).

Виховання патріотизму потребує врахування вікових особливостей шкрлярів.

Педагоги повинні враховувати роль сім’ї та узгоджувати шкільне та сімейгне виховання.

У патріотичному вихованні школярів накопиченозначний передовий педагогічний досвід.

В усі часи кожна держава світу з моменту свого створення дбала про належний вишкіл підростаючого покоління своїх громадян, адже від його якості залежало її майбутнє. Набуття Україною статусу незалежної республіки поставило перед суспільством завдання створити ефективну систему національного виховання молоді, одним із головних напрямків якого є патріотичне виховання. Реалізація даного завдання з перших днів була ускладнена відмінністю регіональних підходів до трактування вітчизняної історії, мовного питання, національної ідеї, національною, релігійною та ідеологічною багатоманітністю населення нашої країни. Дуже швидко до цього додалися зростаюче загострення проблем соціально-економічного розвитку, різке майнове розшарування суспільства, знецінення моральних норм і цінностей, що почало активно сприяти формуванню патріотичного нігілізму та перебільшеного прояву націоналізму. Все це відбувається при могутньому наступі глобалізації, особливо небезпечному для України як держави, яка тільки стала на шлях незалежного розвитку.

З огляду на ці чинники цілком очевидною постає гостра проблема необхідності активізації патріотичного виховання учнів середніх загальноосвітніх навчальних закладів, метою якого має стати створення основи майбутньої громадянської позиції членів українського суспільства. Турботу щодо її вирішення проявили як владні інституції (відповідні нормативні та концептуальні документи Президента, Верховної Ради, уряду, міністерств), так і вітчизняні педагоги, громадські та літературні діячі (І.Бех, К.Чорна, О.Вишневський, В.Коваль, О.Тимошенко, М.Врублевська, О.Коркішко, М.Стельмахович, І.Дзюба, В.Раєвський, В.Вітовський та багато інших). З нашої педагогічної спадщини збереглися й не втратили актуальності погляди на цю проблему Г.Ващенка, І.Огієнка, К.Ушинського, В.Сухомлинського, І.Франка тощо, але, попри цей значний теоретичний багаж, бадьорі звіти заступників з виховної роботи про виконання заходів патріотичного виховання школярів, говорити про його дієвість на фоні системних проявів хамства, байдужості, соціального егоїзму, цинізму, невмотивованої агресивності й жорстокості, неповажного ставлення до права, державних і соціальних інститутів, масової трудової еміграції, корупції, продовження протистояння в оцінці вітчизняної історії та інших негативних явищ суспільного життя не доводиться.