Сторінка
5
Виходячи з цього варто звертати увагу дітей у маршах і танцях насамперед на чергування сильних і слабких часток, на двочастковий і тридольний такти, а-при розучуванні пісень домагатися того, щоб діти відчули природне значеннєве розчленовування мелодії на фрази.
Не слід заучувати з дітьми визначення, правила; це нічого крім шкоди не приносить. Не виключаю пояснення незрозумілих для дітей слів, але головне в тім, щоб вони з мови і дій вчителя, у спілкуванні з ним і у власній практиці навчилися розуміти значення термінів і стали правильно користатися ними.
З деталями ритмічного руху, чи з ритмом, у вузькому змісті, першокласники будуть знайомитися на піснях, що вони самі виконують, розучуючи їхній спочатку по слуху, тобто без нот.
Ми учимо дитину виділяти з пісні будь-яку довільно узяту фразу. Це представляє для нього визначені труднощі, тому що мелодія пісні запам'ятовується в його пам'яті звичайно у виді деякого нерозчленованого цілого; фраза – це маленька частина пісні, що дитина природно хоче доповнити, розвити, закінчити. Однак уміння розчленувати пісню саме на фрази зовсім необхідно по двох причинах: з одного боку, виходячи з фундаментального і структурного значення фрази як „будівельної цегли” музики, з іншого боку – із практичних розумінь: труднощі ритмоінтонацій можуть переборюватися тільки за умови, що дитина вміє зосередити свою увагу на тій фразі, у якій він припускається помилки. У результаті практичної роботи над піснями дитина зрозуміє, що фраза – це невелика частина мелодії, що співається на одному подиху і відповідає звичайно одному рядку віршованого тексту.
Ритмічний рух у простих дитячих піснях складається в основному з двох однодольних елементів. Дитина, відстукуючи кожен звук пісні, тобто його ритм, легко одержить загальне враження про те, що ритм складається не тільки з рівномірних „кроків”-часток, але також і з більш коротких звуків. Завдання полягає тепер у тім, щоб визначити по слуху і точно усвідомити ритмічний малюнок, тобто співвідношення і порядок довжин у заданій фразі.
Для рішення цієї задачі ми рекомендуємо три способи:
1. Слухо-рухові порівняння простих ритмічних фраз, що розрізняються мінімально. Забезпечується не просто слухове, а слухо-рухове порівняння різних ритмічних малюнків. Головна увага направляється на ту метричну частку, де є розходження між фразам, але без збитку для осмисленого, виразного виконання.
2. Застосування особливих назв ритмічних елементів, зручних для проголошення і виконання ритмічних фігур.
3. Наочні зображення ритмічних фраз, що можуть складатися спочатку з картинок, потім заміняються спрощеними нотами.
Ритмічну нотацію потрібно намагатися унаочнити. Діти опановують двома різними способами читання нот. Спочатку вони учаться стежити по нотному запису за ритмом, музики яка звучить; вистукуючи кожен звук по нотах, намальованим у досить великому масштабі на папері або на класній дошці. Потім ця навичка послідовного читання, нот удосконалюється: відстукуючи ритм або вимовляючи складові назви довжин, діти читають запис тільки очима.
Зовсім іншої навички вимагає „розшифровка” нот, перетворення нотних знаків у звучний ритм. Не можна зібрати ритм з окремих звуків, тому що окремий звук не має ритмічного змісту. Здобуваючи деякий запас слухорухових представлень ритмічних процесів і відповідних зорових представлень нотного запису; учні читають нотний запис якої-небудь ритмічної побудови в цілому відтворюють його по пам'яті.
Осмислене читання нот – це читання по мотивах і фразам, які потрібно вміти схоплювати й уявляти собі одномоментно перш ніж приступити до виконання.