Сторінка
2

Методика початкового навчання гри в баскетбол учнів молодшого шкільного віку

Кістково-сполучний апарат молодших школярів досить гнучкий, оскільки в їхніх кістках ще багато хрящової тканини. На це треба зважати, щоб запобігти можливому викривленню хребта, вдавлюванню грудей, сутулуватості. Ріст кісток особливо помітний.Це стосується, у першу чергу, лицьових, а також довгих кісток рук і ніг. Однак, у кістковій системі дітей як і раніше менше неорганічних з'єднань, більше води і білковоподібних речовин, чим у кістах дорослих. Дитячі кісти вимагають кращого кровопостачання, зв'язування закріплені менш міцно, а в місцях їхніх з'єднань більше простору, чим у дорослих, тому зростаюча дитина більш гнучка й у той же час більш чуттєвий до тиску і розтягання м'язів, має меншу опірність кістковим інфекціям, чим дорослий.

Розвиток м´язової системи сприяє збільшенню фізичної сили дітей. Але малі м´язи кисті рук розвиваються повільніше. Першокласникам важко писати в межах рядка, координувати рухи руки, не робити зайвих рухів, які спричиняють швидку втому. Діти цього віку дихають частіше, ніж дорослі. Для підтримання їхньої працездатності особливо важливо, щоб у спортзалі та в класі було чисте повітря.

У дітей добре розвинені всі органи чуття, але деякі з них мають свої особливості. Так, очі, завдяки еластичності кришталика, можуть швидко змінювати свою форму залежно від пози під час читання і письма. Якщо не враховувати цієї особливості органів зору молодших школярів і не виправляти їх пози під час уроків, то це може призвести до підвищення очного тиску, нечіткості зображень на сітківці й до короткозорості.

Вага мозку молодшого школяра наближається до ваги мозку дорослої людини. Особливо збільшуються лобні долі, пов´язані з діяльністю другої сигнальної системи. Продовжується удосконалювання нервової системи. Розвиваються нові зв'язки між нервовими клітками, підсилюється спеціалізація півкуль головного мозку.

Особливості рухового навику юних баскетболістів

Динамічний стереотип, що є фізіологічною основою, рухових навичок, по своїй суті припускає діалектичну єдність двох протилежностей. З одного боку, визначення стереотипії, а з іншого - динамізму, мінливості, пластичності основних процесів - збудження і гальмування, що відбуваються в корі головного мозку.

Динамічність рухового стереотипу обумовлюється, по-перше, неймовірною складністю рухового апарату, наявністю безлічі кінетичних і динамічних ступенів свободи, що змінюються станом м'язів і нервової системи, а, по-друге, мінливих умов навколишнього середовища (А. Н. Бернштейн, 1966). У той же час вимога точності виконання рухів ставить необхідною умовою стабілізацією зовнішньої його картини.

Динамічним системам властива як стабільність їх стану, так і певна рухливість. Система обмежена в своїх змінах лише в тому сенсі, що їй не властиво. Стабільність динамічної системи обумовлюється взаємовідношенням його частин, взятих в цілому, і пропонує їх взаємну координацію.

Останнім часом широкого поширення набув системно-структурний підхід у вивченні фізіологічних механізмів, що лежать в основі рухових навичок, заснованих на теорії багаторівневої регуляції по «моделі потрібного майбутнього».

Проблема стабільності і мобільності рухових навичок є однією з актуальних проблем вдосконалення прийомів у спорті вказував на принциповий інтерес двох сторін динамічної стійкості в питаннях рухової стандартизації вправ. По-перше, динамічна стійкість забезпечує мінімальної варіативністю послідовних циклів, по-друге, динамічна стійкість за своєю природою пов'язана з гармонійними коливаннями.

Ряд авторів стверджують, що для надійності результату необхідна стабілізація системи руху по основним істотним показниками за рахунок пристосувальної мінливості, варіативності (В.Б. Коренберг, 1966; В.М. Дьячков, 1972; А.І. Бондар, 1993). Н.В. Зімкін, В.Г. Пахомов (1969) відзначають, що при повторному виконанні стереотипних рухів спостерігається варіація внутрішньої структури рухового акту.

В.М. Дьячков (1972) стверджує, що найважливішими проблемами рухового навику є:

1) відшукання таких форм варіативності і визначення її діапазонів, які забезпечували б найбільшу стабільність і точність руху;

2) визначення засобів підвищення стійкості навички проти різних перешкод.

Проблема навчання гри молодших школярів в баскетбол

Здавна освіта і виховання розглядалися в рамках теорії фізичного виховання як точки дотику між педагогікою і грою. Педагогіка пов'язує гру з процесом виховання, освіти, навчання, розвитку особистості. Ігри, включені в освітній процес, виправдані не тільки з педагогічної точки зору, але і біологічної, вони утворюють міцний фундамент фізичного виховання.

До складу основних засобів фізичного виховання входять рухливі ігри, що включають баскетбол. Починають навчати гри в баскетбол вже з початкових класів, від простого до складного. Навчання молодших школярів має свої особливості. Своєрідність молодшого шкільного віку в тому, що організм спочатку володіє відносно низькою опірністю до несприятливих впливів зовнішнього середовища і разом з тим швидко збільшує свої адаптаційні та функціональні можливості.

Відомо, що в період такого бурхливого природного фізичного розвитку, дуже важливо цілеспрямовано впливати на нього, щоб надати оптимальний напрямок. Від того, наскільки раціонально у цей період проводиться фізичне виховання, більшою мірою залежить весь подальший хід фізичного вдосконалення.

У процесі фізичного виховання молодших школярів необхідно запобігти можливі деформації хребта і інших ланок опорно-рухового апарату, забезпечивши формування правильної постави. Індивідуальні та загальні особливості фізичного розвитку молодших школярів (випереджаючий приріст ваги тіла в порівнянні з силою м'язових груп нижніх кінцівок, нерівномірність розвитку сили згиначів і розгиначів) зобов'язують постійно приділяти увагу забезпеченню гармонійного зміцнення мускулатури, у тому числі передбачати паралельний вплив на симетричні групи м'язів тіла, «підтягаючи» відстаючі у розвитку м'язи. Регулярна рухова діяльність особливо активно стимулює обмін речовин, поліпшує обмінні процеси і тим самим сприяє структурно-функціональному вдосконаленню організму.

Суть фізичного виховання полягає в тому, щоб за допомогою засобів фізичного виховання надати природному процесу становлення форм і функцій організму, що росте оптимальний характер, забезпечити, можливо, гармонійний в цей період фізичний розвиток, сприяти нормальному функціонуванню організму, зміцнити здоров'я. Важливе місце в системі фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку займає дію з м'ячем. Вправи в киданні, катання м'ячів сприяє розвитку окоміру, координації, спритності, ритмічності, узгодженості рухів. В іграх з м'ячем розвиваються: швидкість, стрибучість, сила, так як дитині часто доводиться в ігровій ситуації передавати м'яч своєму партнеру або кидати його в ціль, розташовану на значній відстані. Дії з м'ячем сприяють розвитку вміння схопити, утримати, кинути предмет, а також розрахувати напрямок, виховують виразність рухів, добре просторове орієнтування.