Сторінка
6
Значно сприяє міцності знань їх зв'язок з почуттями, емоціями, переживаннями молодшого школярі. Якщо вивчення навчального матеріалу викликає у дитини відчуття радості або засмучення, переживання успіху, добра, любові, то знання надовго зберігаються в пам'яті, бо власні відчуття, емоції, переживання важко забути.
Включення знань, що вивчаються, в практичну діяльність учнів. Значно підвищує міцність збереження знань у початкових класів, що вчаться, зв'язок навчального матеріалу з практичними діями і вправами. Якщо знання можуть бути включені в практичну повсякденну діяльність дитини, вони систематично відтворюються і тому міцніше закріплюються. Наприклад, систематичне ведення молодшими школярами щоденника спостережень за місцевою природою створює хороші передумови для міцних знань про сезонні явища.
Вірне народне прислів'я “Повторення - мати навчання”. Проте в сучасній початковій школі повторення не повинне бути механічним, тільки ради того, щоб запам'ятати. Повторювати потрібно, щоб осмислити і запам'ятати. Повторення повинне додавати елементи нового в логіці засвоєння знань. Повторення - це систематизація знань, узагальнення, поглиблення, зв'язок з особистим досвідом учня.
Отже, основні шляхи досягнення міцності знань: формування позитивних мотивів учіння, диференціація вимог до рівня запам'ятовування того чи іншого матеріалу залежно від його значення, спонукання до логічного, смислового опрацювання інформації, раціональне повторення. Знання міцніші, коли діти активно сприймають матеріал, самостійно його засвоюють у різноманітних вправах. Дуже сприяють цьому і опора на образні уявлення, і стимулювання інтелектуальних почуттів. То, що захопило, схвилювало, як правило, краще запам'ятовується
Принцип індивідуалізації навчання
Основні положення принципу індивідуалізації ґрунтуються на діалектиці загального, особливого і одиничного, типового і індивідуального, абстрактного і конкретного в пізнанні і розвитку людини.
У сучасних умовах навчання вивчення індивідуальних особливостей дітей і організація індивідуального підходу набувають всього більшого значення. Сучасні умови життя надають великий вибір додаткових засобів, крім школи, для виконання завдань всебічного розвитку підростаючого покоління. Діти мають технічні автоматичні іграшки, різного роду конструктори і деталі. Кожна дитина має можливість займатися в кухлях і секціях. Велике пізнавальне значення мають дитячі радіопередачі, телебачення, кіно - і діафільми, дитяча література, театр.
Підвищується культура і добробут сім'ї, що істотно впливає на рівень вихованості дітей, відображається на розвитку їх індивідуальних здібностей і схильностей. У одній сім'ї дитини з малих років привчають до самостійності, дисципліни, праці. У інша дитина розпещена, нічого не хоче робити самостійно без рад і допомоги дорослих. У третій дитина надана самому собі, і в його вихованні багато що залежить від тієї групи хлоп'ят, з якими він дружить. Різні умови сімейного виховання неминуче приводять до великих індивідуальних відмінностей.
Великий вплив на індивідуальні відмінності в поведінці і розумовій діяльності молодших школярів надають особливості вищої нервової діяльності і темпераменту.
Запас знань у дітей, що вступають до школи, стає все більш неоднаковий як за об'ємом, так і по глибині. Тому все більш істотною стає мотивація навчання.
Різний рівень розвитку учнів вимагає індивідуального вивчення учнів. Принцип індивідуалізації навчання допомагає визначити ту норму знань і розвитку учнів, яка дозволяє ставити і вирішувати конкретні завдання навчання.
Знання в реальному процесі навчання засвоюються індивідуально кожним учнем. Проте процес індивідуального засвоєння знань в навчанні може бути однаковий, співпадати у дітей даної групи, класу. Можна виявити загальне в індивідуальному розвитку кожної дитини. Виникає категорія загального в розвитку і вихованні дітей в процесі навчання.
принцип навчання науковість наочність
Перш за все це загальний рівень розвитку дітей, однаковий запас знань, характер розумових процесів, схожість в мотивах діяльності і поведінці. Звичайно таким загальним рівнем володіють діти однакового віку, особливо під час вступу до школи. Потрібно мати на увазі, що не тільки біологічні показники вікового розвитку учня визначають загальне в його психічному розвитку, але і схожість в умовах життя, в змісті знань і характері мислення. Чим менший вік дітей, тим більше схожості в умовах життя, тому більше загального в психічному розвитку. З кожним роком накопичується життєвий досвід, який неоднаковий у дітей, що приводить до відмінностей в індивідуальному розвитку. В даний час шестирічні діти істотно відрізняються один від одного по знаннях, уміннях, логіці мислення, поведінці.
Це робить завдання виділення загального в розвитку дітей важчої і складнішої.
Знання загальних психічних особливостей дітей даної групи або віку забезпечує в навчанні можливість розуміння навчального матеріалу кожним учнем. Наприклад, молодші школярі вивчають тему про зимуючих і перелітних птахів. Кожен учень в початкових класах знає про птахів, Північ, пори року, має деякі уявлення про материки і океани. Логічний апарат їх мислення достатньо розвинений, щоб під керівництвом вчителя об'єднати, узагальнити ці знання для глибшого розуміння життя птахів. Нові відомості повинні стати ланкою в образній картині явищ природи, пов'язаної із зимуючими і перелітними птахами. Кожен учень може представити одну і ту ж узагальнену картину перельоту птахів на земній кулі. Індивідуальні відмінності лише прискорюватимуть або уповільнюватимуть виконання навчального завдання.
Індивідуальні особливості молодших школярів особливо виявляються в розумовій діяльності, у відношенні до вчителя, в рисах вдачі, що визначають працездатність, дисциплінованість, товариськість і положення в групі однолітків.
Основними способами вивчення індивідуальних особливостей молодших школярів є планомірні, систематичні спостереження за учнем; індивідуальні і групові бесіди по наперед наміченому плану; додаткові навчальні завдання і аналіз способів міркувань учня; спеціальні завдання, пов'язані з положенням дитини в колективі, з відношенням до товаришів, його позицією в групі. Головне полягає в тому, щоб всебічно вивчити дитину і спиратися на його позитивні якості в подоланні наявних недоліків.
Індивідуальні особливості можуть зробити позитивний вплив на процес навчання, бути нейтральними до навчання дитини або впливати негативно на його учбову діяльність. Ступінь впливу індивідуальних особливостей на процес навчання визначає необхідність індивідуального підходу. Іноді досить поговорити з батьками, щоб допомогти розвинути позитивні якості, які має дитина. У інших випадках необхідна систематична, копітка робота вчителя і шкільного колективу, щоб виправити недоліки дитини. Наприклад, іноді учень насилу опановує абстрактними формами мислення і тому стає на шлях механічного запам'ятовування, а не свідомого засвоєння знань. Він не може пояснити прикладом правило, оскільки не володіє логічними прийомами узагальнення і конкретизації. Такий учень вимагає індивідуального підходу за спеціальною програмою. Потрібно підібрати систему доступних для нього логічних вправ з поступовим виділенням теоретичного положення.