Сторінка
5
· Статеве виховання має здійснюватись у взаємозв'язку з усіма іншими напрямами навчально-виховної роботи школи. Воно не повинне бути відокремленим.
· Необхідно, щоби зміст, форми та методи статевого виховання відповідали віковим особливостям учнів (у тому числі й етапам статевого розвитку), а також рівню їхніх знань із конкретних тем. Вони мають право отримувати вичерпні (на їхньому рівні) морально спрямовані відповіді на всі виникаючі в них запитання.
· Учні, які цікавляться більш глибокими та специфічними питаннями, мають отримувати необхідну інформацію індивідуально або в невеликій групі в ході бесід із запрошеними фахівцями.
Класним керівником були розроблені анкети та бесіди, спрямовані на розвиток культури статевого життя. Важливим є вивчення питання про шляхи отримання інформації про інтимні стосунки чоловіка і жінки.
В результаті опитування класним керівником отримано рейтинг відповідних джерел: 1.Друзі……………………………………………………………………… 33%. 2.Телепередачі…………………………………………………………… . 19%. 3.Книги,газети,журнали……………………………………………………. 9,5%. 4.Батьки ……………………………………………………………………. 8,5%. 5.Брати,сестри ………………………………………………………………. 8%. 6.Вчителі………………………………………………………………………. 7%. 7.Психологи ……………………………………………………………… 4%. 8.Лікарі ……………………………………………………………………… 3%. 9.Інше …………………………………………………………………………. 6%.
Як бачимо, шляхи отримання інформації про статеве життя, здоров’я, культуру різні. Але більшість опитаних дітей (50%) взагалі ні до кого з цих питань не звертаються.Серед тих, хто звертався за консульттацією про шляхи вирішення проблем, які виникають у питаннях статевого розвитку, 38% виділили – до друзів, 9% - до батьків, 9% - до психологів, до братів, сестер – 8%, до вчителів - 7% учнів, у службу довіри – 4%, решта 3% вказують інші джерела, не називаючи їх. На думку педагога такий малий відсоток звертань з питань інтимних стосунків до вчителів можна пояснити тим, що не лише недосконалий і нецікавий зміст впроваджуваних у стінах школи просвітницьких програм спонукає учнів здобувати важливу для них інформацію на тему сексу з інших, часто досить сумнівних джерел. Значно важливішою причиною цього є те, що згадані програми часто впроваджуються непрофесійними і некомпетентними дорослими, які не користуються довірою учнів.
За результатами наших опитувань, підлітки досить критично оцінюють своїх учителів як джерело інформації з питань сексу, вважають їх нудними, заангажованими, без почуття гумору, несучасними, некомпетентними, сексуально закомплексованими, що, природно, не сприяє ефективній взаємодії учителя і учнів та конструктивному діалогу між ними. Для того щоб статеве виховання було реалізовано, цим повинна займатися компетентна людина. Компетентний учитель чи інший дорослий, на якого покладено відповідальність за його реалізацію, крім спеціальних знань з питань статі і сексуальності, а також особистої статево-сексуальної зрілості, повинен мати ще й низку специфічних особистісних якостей. Адже статева просвіта передбачає не лише забезпечення дітей певною системою знань у цій сфері життя, а й (передусім) формування в них міцних світоглядно-ціннісних настановлень, які, як відомо, можуть бути сформовані за умови звернення не стільки до розуму дітей, до їх свідомості, скільки до внутрішнього світу, до їх емоцій і почуттів. Якщо опертя на емоції й почуття немає, то стає неможливим встановлення діалогу між учителем і учнями, виключає можливість взаємин, заснованих на повазі й довірі, без чого формування стійких ціннісних настановлень неможливе. Компетентний дорослий (учитель, соціальний педагог, працівник служби сім’ї чи будь-який інший дорослий, причетний до статевої просвіти молоді) добре знає, що підлітковий вік — це вік, коли сексуальне визрівання сягає піку свого розвитку. Природна спокуса спробувати, що таке секс, яка виникає в багатьох підлітків, є такою сильною, що мимоволі спонукає до роздумів: „Чому сексуальні бажання підлітків, які ще не вступили в період дорослості і ані фізіологічно, ані психологічно не готові їх задовольняти, є такими гострими?” У цьому випадку компетентний дорослий здатний знайти необхідні слова, аби пояснити підліткові, що боротьба бажань, яка відбувається в його геніталіях, і разом з цим у його душі, — це випробування на міцність духу, яке дається людині для того, щоб навчити її контролювати власні потяги і протистояти спокусам. Завдяки дорослому підлітки, особливо хлопці, мають усвідомити, що піддаватися сексуальному бажанню одразу, тільки-но воно виникає, так само безглуздо, як когось бити, коли на нього гніваєшся, що уміння контролювати власні сексуальні потяги, володіти собою — це непросто, але це справжня чоловіча чеснота. При цьому вкрай важливо пояснити, що сексуальне утримання має бути свідомим, з доброї волі, а не через страх, сором чи почуття меншовартості, тому що лише свідомо покладені на себе обмеження дають поштовх до особистісного зростання і не призводять до формування психологічних комплексів.
Щодо початку статевого життя, то 10% підлітків дали стверджувальну відповідь, причому пік припадає на 14-15 років. Для 45% з них статевий акт викликає негативні почуття, що говорить про їх фізіологічну і психологічну незрілість і неготовність вступати до сексуальних контактів. Негативні почуття в цьму віці можуть зафіксуватися в підсвідомості і призвести в подальшому до проблем у дорослому житті. Аналіз причин вступу до статевого життя вказує домінування цікавості. Значний відсоток учнів вказує на неспроможність і невміння відмовити партнеру, прагнення бути дорослим та під впливом алкоголю.
Роль директора школи в організації статевого виховання підлітків
Після бесіди з класним керівником, я завітала до деректора загально-освітньої школи № 70 Сікан Л.Н. для того, щоб довідатися як на його думку впливає виховання у школі на статеву культуру інтимних стосунків підлітків. На що він мені відповів:
Проблема низької культури статевих відносин підлітків в Україні є дуже актуальною на теперішній час. Незважаючи на досить широке залучення учнівської молоді до інформаційно-просвітницьких заходів стосовно репродуктивного здоров’я і здорового способу життя, актуальні знання у цій сфері залишаються на досить низькому рівні. Та чи не найголовнішою проблемою є недостатня сформованість у більшості молодих людей настанов на дотримання норм здорового способу життя та неусвідомлення ними відповідальності за власну статеву поведінку. Більшість дослідників цієї проблеми дійшли висновку, що інформаційні заходи із статевої просвіти, якщо вони не грунтуються на загальнолюдських моральних (релігійних) цінностях і не апелюють до особистої відповідальності молодих людей, виявляються не просто неефективними, але й здатні завдати молоді істотної моральної шкоди. Очевидно, тут потрібні спеціальні систематичні заходи, передусім просвітницького-виховного (в першу чергу – виховного!) характеру, і школа не може залишатись осторонь. Такі міркування викликають сумнів, чи кожен вчитель спроможний чинити ефективний виховний вплив на учнів, та змушує шукати відповідь на запитання, яким вимогам він має відповідати, аби отримати право нести ідеї сексуальної просвіти у молодіжну аудиторію. Ми глибоко переконані, що некомпетентний і непрофесійний дорослий здатний не лише звести нанівець ідеї будь-якої, навіть найкращої освітньої програми, але й заподіяти учням, особливо підліткам, великої шкоди. Щодо цього в матеріалах Всесвітньої організації охорони здоров’я зазначається, що підлітки, які повноцінно спілкуються з дорослими, чиї життя і поведінка характеризуються стабільністю, сформованими ціннісними настановами і моральними кордонами, значно менш схильні до того, аби рано починати сексуальне життя”.