Сторінка
2
- передбачення результату;
- передбачення можливих відхилень і небажаних явищ;
- визначення етапів педагогічного процесу;
- приблизна оцінка передбачуваних витрат засобів, праці часу учасників педагогічного процесу;
- планування змісту взаємодії учасників педагогічного процесу.
Педагогічне прогнозування потребує від викладача оволодіння такими прогностичними методами, як моделювання, висунення гіпотез, розумовий експеримент та ін.
Проектувальні вміння забезпечують конкретизацію цілей навчання і виховання та поетапну їх реалізацію. Проектувальні вміння припускають:
- перетворення мети і змісту освіти та виховання в конкретні педагогічні завдання;
- пояснення способів їх поетапної реалізації;
- планування змісту і видів діяльності учасників педагогічного процесу з урахуванням їх потреб та інтересів, можливостей матеріальної бази, власного досвіду і особово-ділових якостей;
- планування індивідуальної роботи зі студентами з метою розвитку їх здібностей, творчих сил і талантів;
- планування системи прийомів стимулювання активності студентів.
Рефлекторні вміння мають місце при здійсненні педагогом контрольно-оцінної діяльності, спрямованої на себе, на осмислення і аналіз власних дій. Для педагога важливо встановити рівень результативності (позитивної або негативної) власної діяльності. В процесі такого аналізу визначається:
- правильність постановки цілей, їх трансформації в конкретні завдання;
- адекватність комплексу певних завдань наявним умовам;
- відповідність змісту діяльності поставленим навчальним завданням;
- ефективність застосовуваних методів, прийомів і засобів педагогічної діяльності;
- відповідність використовуваних організаційних форм віковим особливостям студентів, рівню їх розвитку і т. ін.;
- причини успіхів і невдач, помилок і труднощів у процесі реалізації поставлених завдань навчання.
Зміст практичної готовності викладача виражається в зовнішніх (наочних) уміннях, тобто в діях, які можна спостерігати. До них належать організаторські й комунікативні вміння. Організаторська діяльність педагога забезпечує залучення студентів до різних видів діяльності й організацію діяльності колективу, яка перетворює його з об’єкта на суб’єкт виховання. Організаторські вміння педагога бувають мобілізаційними, інформаційними, розвивальними і орієнтаційними.
Мобілізаційні вміння викладача обумовлені залученням уваги студентів і розвитком у них стійких інтересів до навчання та інших видів діяльності:
- формування потреби в знаннях, праці, інших видах діяльності;
- озброєння студентів навичками навчальної роботи;
- формування у студентів активного, самостійного і творчого ставлення до явищ навколишнього середовища шляхом створення спеціальних ситуацій для прояву вихованцями моральних якостей та ін.
Інформаційні вміння пов’язані не тільки з безпосереднім викладом навчальної інформації, але й з методами її отримання і обробки. Серед них уміння і навички роботи з джерелами і бібліографією, вміння здобувати інформацію з інших електронних джерел і переробляти її відповідно до цілей і завдань педагогічного процесу. Інформаційними є також уміння:
- доступно викладати навчальний матеріал, з урахуванням специфіки предмета, рівня підготовленості студентів, їх життєвого досвіду і віку;
- логічно правильно будувати процес передачі навчальної інформації, використовуючи різні методи та їх поєднання: розповідь, пояснення, бесіду, проблемний, індуктивний, дедуктивний виклад матеріалу та ін.;
- доступно, лаконічно й виразно формулювати питання; ефективно використовувати ТСН (технічні засоби навчання), ЕОМ (електрон-но-обчислювальну техніку), графіки, діаграми, схеми тощо;
- оперативно змінювати (у разі потреби) логіку і спосіб викладу матеріалу.
Розвивальні вміння передбачають:
- визначення «зони найближчого розвитку» (окремих студентів, групи в цілому);
- створення проблемних ситуацій та інших умов для розвитку пізнавальних процесів, відчуттів і волі студентів;
- стимулювання пізнавальної самостійності й творчого мислення, потреби у встановленні логічних і функціональних відносин;
- формування та постановку питань, які потребують застосування засвоєних раніше знань;
- створення умов для розвитку індивідуальних особливостей, здійснення з цією метою індивідуального підходу до студентів.
Орієнтовані вміння спрямовані на формування морально-ціннісних установок студентів і наукового світогляду; організацію спільної творчої діяльності, яка розвиває соціально значущі якості особи.
Комунікативні вміння викладача – це взаємопов’язані групи перцептивних умінь, власне умінь спілкування (вербального) та умінь і навичок педагогічної техніки.
Перцептивні вміння допомагають розуміти інших (студентів, викладачів). Для цього необхідно вміти проникати в індивідуальну сутність іншої людини, визначати її ціннісні орієнтири, які знаходять відбиття в його ідеалах, потребах та інтересах. Крім того, необхідно знати, яке уявлення про себе має студент.
Уміння педагогічного спілкування – це уміння розподіляти увагу і підтримувати її стійкість; обирати відповідно до класу і окремих студентів найдоцільніші способи поведінки і спілкування; аналізувати вчинки студентів, визначати мотиви, якими вони керуються, їх поведінку в різних ситуаціях; створювати досвід емоційних переживань студентів, забезпечувати атмосферу благополуччя в групі; управляти ініціативою в спілкуванні, використовуючи для цього багатий арсенал засобів, які підвищують ефективність взаємодії.
Педагогічна техніка є сукупністю умінь і навичок, необхідних для стимулювання активності, як окремих студентів, так і колективу в цілому. До неї зараховують уміння обирати правильний стиль і тон в спілкуванні, управляти їх увагою, темпом діяльності, навичками демонстрації свого ставлення до вчинків студентів.
Серед умінь і навичок педагогічної техніки особливе місце посідає розвиток мовлення педагога, що є одним з важливих виховних засобів і містить такі аспекти: правильна дикція, поставлений голос, ритмічне дихання і розумне сполучення мовлення з мімікою та жестами.
Крім названих, до вмінь і навичок педагогічної техніки належать: уміння управляти своїм тілом; регулювати власний психічний стан; викликати «на замовлення» відчуття подиву, радості, гніву та ін.; володіти технікою інтонації для вираження різних відчуттів (прохання, вимоги, запитання, наказ, порада, побажання і т. ін).
Уміння в сукупності допомагають викладачу ВНЗ йти до головної своєї мети – бути професіоналом.
Педагогічна взаємодія суб’єктів педагогічного процесу
Педагогічна взаємодія передбачає особистісний контакт викладача і студентів, який має наслідком взаємні зміни їхньої поведінки, діяльності, відносин, установок.
У межах компетентнісно зорієнтованого підходу до організації навчання особливої значущості набуває гуманістично зорієнтований педагогічний процес, суб’єкти якого (викладач і студент) мають виступати як рівноправні, в міру своїх знань і можливостей, партнери. У ході такої взаємодії суб’єкти впливають один на одного, що призводить до змін у їхній когнітивній, емоційно-вольовій і особистісній сферах.