Сторінка
4

Музика як засіб естетичного виховання дитини

Задатки не створюються в процесі розвитку і виховання, але і не зникають, якщо відсутні необхідні умови для їх виявлення. При однакових зовнішніх впливах задатки змінюються у різних людей по-різному. Можлива, наприклад, так звана вибухова реалізація завдатку, тобто вибуховий формування здібності: здатність формується протягом днів, тижнів, як це буває в деяких вундеркіндів. У подібних випадках швидкість формування здатності розглядається як показник високої представленості завдатку. Але можливо і поступове виявлення завдатку, досить повільне і настільки ж повноцінне формування на його основі певної здатності.

Музичність як сукупність музичних здібностей, їх синтез

У психологів і педагогів-практиків можна спостерігати різні уявлення про музичні здібності або, як частіше говорять, про музичні задатки.

У самому широкому плані задатками елементарних музичних здібностей виступають основні сенсорні, інтелектуальні, мнемічні, рухові і афективні функції людської психіки. Як вже зазначалося, елементарні музичні здібності можуть бути розвинені майже у всіх людей (можна сказати, що тут нездатних ні).

У практиці відбору дітей для професійного музичного навчання задатками часто вважають високу ступінь розвитку самих елементарних музичних здібностей (звуковисотного слуху, ладового почуття, почуття ритму) і музичної пам'яті. Наявність названих здібностей педагоги оцінюють скоріше як показник відсутності дефектів музичного слуху у дитини, ніж як показник можливих майбутніх досягнень. Напевно, тому музиканти-педагоги їх і відносять до музичних задатків, а не до музичних здібностей, як це роблять психологи.

У практиці навчання музикантів-інструменталістів поняття задатків ближче до того, що прийнято у психологів. Тут до завдаткам здібностей музиканта відносять вроджені анатомо-фізіологічні, нейрофізіологічні та психологічні особливості, які виступають важливими передумовами успішного професійного навчання. Серед них називають:

особливості анатомічної будови тіла, гортані (у співаків), лицьових м'язів (у духовиків), верхніх кінцівок (у піаністів, струнників і т.д.);

деякі властивості м'язової тканини, органів руху, дихання, слуху;

властивості вищої нервової діяльності (в першу чергу ті, з якими пов'язані швидкість і тонкість психічних реакцій, - чутливість слухового аналізатора, лабільність як властивість нервової системи, деякі особливості аналізаторні-ефекторних і психомоторної систем, емоційної реактивності та ін.)

Задатки специфічні для різних музичних професій. Наприклад, для співаків має значення обсяг глотки, форма і твердість неба та ін, їм необхідно особливу будову вокально-артикуляційного і дихального апарату, тонкість вібраційно-м'язового почуття, пластичність міміки і пантоміміки; у піаністів повинна бути хороша розтяжка пальців, підвищена гнучкість суглобів верхніх кінцівок, тонка сприйнятливість до всіх руховим імпульсам, скрипалям важлива довжина пальців, форма кисті руки, ліктів і подушечок пальців, гнучкість суглобів верхніх кінцівок, хороший вестибулярний апарат; виконавцям на духових інструментах потрібна певна форма губ, хороший стан дихального апарату і т.п.

Задатки впливають на розвиток професійних музичних здібностей, але, як уже зазначалося, не визначають цілком цього розвитку. Виняток, мабуть, становить анатомічна будова гортані у співаків, від якого залежать гідності співочого голосу. Історії мистецтва відомі прекрасні піаністи з не дуже гарними (вузькими, сухими, невеликими) руками або скрипалі з вельми великої пензлем і м'ясистими пальцями, ледь уміщається на грифі інструмента (Вівальді).

До завдаткам не слід відносити такі професійно важливі якості особистості, як активність уяви, емоційна стійкість, саморегуляція, працездатність, цілеспрямованість, воля та ін Вони можуть бути багато в чому сформовані і розвинуті у процесі навчання та професійної діяльності.

Здатність - тільки одна з можливих проявів завдатку. Іншим його виразом може бути схильність людини до певної діяльності. Схильності відбивають інтереси й прагнення людини. Схильності називають особистісної передумовою здібностей, бо вони спонукають людину до діяльності, в якій можуть розвиватися його здібності. Тому схильності можуть бути ознаками формується здібності.

Тим не менше схильності і здібності пов'язані один з одним складним чином: у людини можуть бути так звані помилкові схильності, викликані наслідуванням, навіюванням, модою і пр., при слабо виражених здібностях, а у обдарованого учня схильності можуть "прокинутися" набагато пізніше, на тлі досить яскраво проявилися здібностей.

Вікові особливості музичного розвитку дитини

Здібності дитини розвиваються в процесі активної музичної діяльності. Правильно організувати і направити її з самого раннього дитинства, враховуючи зміни вікових щаблів, - завдання педагога. В іншому випадку іноді спостерігається відставання у розвитку. Наприклад, якщо не вчити дітей розрізняти музичні звуки по висоті, то дитина до 7 років не в змозі буде справитися з завданням, яке легко виконує більш молодший.

Найбільш істотними особливостями музичного розвитку є:

слухове відчуття, музичний слух;

якість і рівень емоційної чуйності на музику різного характеру;

найпростіші навички, дії у співочому та музично-ритмічному виконавстві.

Відзначимо загальні тенденції вікового розвитку.

Перший рік життя. Психологи відзначають, що у дітей рано з'являється слухова чутливість. За даними А.А. Люблінської, у малюка на 10-12-й день життя виникають реакції на звуки. На другому місяці дитина припиняє рухатися і затихає, прислухаючись до голосу, до звучання скрипки. У 4-5 місяців відзначається схильність до деякої диференціації музичних звуків: дитина починає реагувати на джерело, звідки лунають звуки, прислухатися до інтонацій співочого голосу. З перших місяців нормально розвивається дитина відповідає на характер музики так званим комплексом пожвавлення, радіє чи заспокоюється. До кінця першого року життя малюк, слухаючи спів дорослого, підлаштовується до його інтонації гуленієм, лепетом.

Прояви емоційної чуйності на музику, розвиток слухових відчуттів дозволяють здійснювати музичне харчування з самого раннього віку.

Другий рік життя. При сприйнятті музики діти виявляють яскраво контрастні емоції: веселе пожвавлення або спокійний настрій. Слухові відчуття більш диференціювання: дитина розрізняє високий і низький звуки, голосне і тихе звучання і навіть темброву забарвлення (грає металофон або барабан). Народжуються перші, свідомо відтворюються співочі інтонації; підспівуючи дорослому, дитина повторює за ним закінчення музичних фраз пісні. Він опановує найпростішими рухами: ляскає притупує, паморочиться під звуки музики.

Третій і четвертий рік життя. У дітей підвищується чутливість, можливість більш точного розрізнення властивостей предметів і явищ, у тому числі і музичних. Відзначаються також індивідуальні відмінності в слухової чутливості. Наприклад, деякі малюки можуть точно відтворити нескладну мелодію. Цей період розвитку характеризується прагненням до самостійної діяльності. Відбувається перехід від ситуативної промові до зв'язного, від наочно-дієвого мислення до наочно-образного, помітно зміцнюється м'язово-руховий апарат. У дитини з'являється бажання займатися музикою, активно діяти. До 4 років діти можуть самостійно, при незначної допомоги дорослого заспівати маленьку пісеньку. Вони володіють багатьма рухами, які дозволяють до певної міри самостійно танцювати і грати.