Сторінка
2

Музика як засіб естетичного виховання дитини

Вирішенню виховних завдань багато в чому сприяють колективні співи, танці, ігри, коли діти охоплені загальними переживаннями. Спів вимагає від учасників єдиних зусиль. Той, хто співає не точно,перешкоджає гарному звучанню, виконанню, і це сприймається усіма як невдача. Загальні переживання створюють доброчинну ґрунт для індивідуального розвитку. Приклад товаришів, загальне наснагу, радість виконання активізують боязких, нерішучих. Для розпещеного увагою, зайво самовпевненого успішний виступ інших дітей служить відомим гальмом негативних проявів. Такій дитині можна запропонувати надати допомогу товаришам, виховуючи тим самим скромність і одночасно розвиваючи його індивідуальні здібності.

Заняття музикою впливають на загальну культуру поведінки дошкільника. Чергування різних завдань, видів діяльності (співу, слухання музики, гри на дитячих інструментах, руху під музику) жадає від дітей уваги, кмітливості, швидкості реакції, організованості, прояву вольових зусиль: виконуючи пісню, вчасно почати і закінчити її; в танцях, іграх вміти діяти, підкоряючись музиці, утримуючись від імпульсивного бажання швидше побігти, когось перегнати. Все це удосконалює гальмові процеси, виховує волю.

Таким чином, музична діяльність створює необхідні умови для формування моральних якостей особистості дитини, закладає первісні основи загальної культури майбутньої людини.

Музика - засіб активізації розумових здібностей

Сприйняття музики тісно пов'язане з розумовими процесами, тобто вимагає уваги, спостережливості, кмітливості. Діти прислухаються до звучання, порівнюють подібні й різні звуки знайомляться з їх виразним значенням, відзначають характерні значеннєві особливості художніх образів, учаться розбиратися в структурі твору. Відповідаючи на запитання вихователя, після того як відлунали твір, дитина робить перші узагальнення і порівняння: визначає загальний характер п'єси, зауважує, що літературний текст пісні яскраво виражений музичними засобами. Ці перші спроби естетичної оцінки вимагають активної розумової діяльності і спрямовуються педагогом.

Як і інші види мистецтва, музика має пізнавальне значення. У ній відображені життєві явища, які збагачують дошкільнят новими уявленнями. Слухаючи, наприклад, пісню «Це наша Батьківщина» О. Тілічеевой, вони відчувають урочистість, піднесення, радість народу, котрий прославляє нашу Батьківщину! Розвиваючи дитину естетично і розумово, необхідно всіляко підтримувати нехай ще незначні творчі прояви, які активізують сприйняття уявлення, будять фантазію і уяву.

Коли дорослий ставить перед дитиною творчі завдання, то виникає пошукова діяльність, що вимагає розумової активності. Наприклад, в співі дитина імпровізує, створює свій варіант мелодії, намагається знайти відповідність літературного тексту виразним інтонаціям.

У музично-ритмічної діяльності діти з великим задоволенням придумують, комбінують руху танці, наспівуючи і рухаючись під музику. Танець, народна танець, пантоміма і особливо музично-ігрова драматизація спонукають дітей відтворити картину життя, охарактеризувати персонаж, використовуючи виразні рухи, міміку, слово. При цьому спостерігається певна послідовність: хлопці слухають музику, обговорюють тему, розподіляють ролі, потім вже діють. На кожному етапі виникають нові завдання, що змушують мислити, фантазувати, творити.

Музика - засіб фізичного виховання

Музика, сприймана слуховим рецептором, впливає на загальний стан усього організму людини, викликає реакції, пов'язані зі зміною кровообігу, дихання. В.М. Бехтерєв, підкреслюючи цю особливість, довів, що якщо встановити механізми впливу музики на організм, то можна викликати або послабити збудження. Пн Анохін, який вивчав питання впливу мажорного і мінорного ладу на стан організму, робить висновок, що вміле використання мелодійного, ритмічного та інших компонентів музики допомагає людині під час роботи і відпочинку. Наукові дані про фізіологічні особливості музичного сприйняття дають матеріалістичне обґрунтування ролі музики у вихованні дитини.

Спів розвиває голосовий апарат, укріплює голосові зв'язки, покращує мова (лікарі-логопеди використовують спів при лікуванні заїкання), сприяє виробленню вокально-слуховий координації. Правильна поза співаючих регулює і поглиблює дихання.

Заняття ритмікою, засновані на взаємозв'язку музики і руху, поліпшують поставу дитини, координацію, виробляють чіткість ходьби і легкість бігу. Динаміка і темп музичного твору вимагають і в рухах відповідно змінювати швидкість, ступінь напруги, амплітуду, напрямок.

Заняття музикою сприяють загальному розвитку особистості дитини. Взаємозв'язок між усіма сторонами виховання складається в процесі різноманітних видів і форм музичної діяльності.

Емоційна чуйність і розвинений музичний слух дозволять дітям в доступних формах відгукнутися на добрі почуття і вчинки, допоможуть активізувати розумову діяльність і, постійно вдосконалюючи рухи, розів'ють дошкільників фізично.

Поняття "музичні здібності"

Музичні здібності – індивідуальні психологічні властивості людини, що зумовлюють сприйняття, виконання, написання музики, здатність до навчання в галузі музики. В тій чи іншій мірі музичні здібності проявляються майже в усіх людей. Яскраво виражені, індивідуально проявляються музичні здібності називають музичною обдарованістю.

Музичні здібності являють собою відносно самостійний комплекс індивідуально-психологічних властивостей. Вони можуть зберігатися після втрати розумових здібностей через психічних захворювань, а також бути присутнім у людей, які страждають на слабоумство. Іноді сукупність музичних здібностей позначають загальним поняттям "музичність". За визначенням Б.М. Теплова, музикальність є комплекс індивідуально-психологічних особливостей, потрібних для занять музичною діяльністю і в той же час пов'язаних з будь-яким видом музичної діяльності. Однак таке визначення музикальності не враховує деяких тонких якісних характеристик цього явища. Коли ми говоримо про музичні здібності, то маємо на увазі звичайно "кількісний аспект", поняття "музичність" відображає "якісний аспект" психологічної взаємодії людини і музики.

Поняття "музичність" має різні, хоча і взаємопов'язані значення. Ми відносимо дане поняття насамперед до особливого властивості, якості сприйняття, переживання чи виконання музики. Крім того, музикальністю називають індивідуально-психологічну характеристику особистості, яка виражається в інтуїтивній глибині і тонкощі емоційного переживання сенсу музики, здатності передавати його в інтонуванні, у виконавській інтерпретації музичних творів. І в цьому плані музикальність виступає одним із синонімів музичної обдарованості.

Але з психологічної точки зору музична обдарованість ширше музикальності, оскільки включає в себе не тільки власне музичні, а й інші властивості особистості, наприклад: активність уяви, багатство зорових образів і їх тісний зв'язок з слуховий сферою, тонкість слухорухомої реакції, емоційну реактивність і ін Людей, які мають музикальністю, набагато більше, ніж музично обдарованих. Точно так само не слід ототожнювати поняття "музичність" і "музичний талант". Людина може бути музичним, а не володіти талантом музиканта. Як не парадоксально, але можливий і зворотний варіант, коли володіння яскравими виконавськими здібностями поєднується зі слабко вираженою музикальністю.