Сторінка
5

Самостійна робота студента: сутність, види, вимоги. Роль викладача у організації самостійної роботи студента

Керуюча функція навчальної допомоги проявляється в рубрикації, у текстовому виділенні основних пропозицій навчального матеріалу, у наявності структурно-логічних схем, що виявляють, взаємозв’язок навчальних матеріалів в узагальнюючих висновках.

Для підвищення ефективності самостійної роботи студента навчальна допомога повинна також доповнюватися методичними вказівками, що виконують тільки кepівну й напрямну роль. 3міст цієї допомоги повинен вказувати, у якій послідовності варто вивчати матepіaл дисципліни, звертати увагу на особливості вивчення окремих тем і розділів, допомагати від6ирати най6ільш важливі й Heoбxідні відомості зі змісту навчальної допомоги, а також давати пояснення питанням програми, які звичайно викликають найбільші труднощі й призводить до помилок.

Професійний pіст фахівця, його соціальна затре6уваність як ніколи залежать від уміння виявити ініціативу, вирішити нестандартне завдання, від здатності до планування й аналізування результaтів своїх самостійних дій.

Це переорієнтує самостійну роботу із традиційної мети простого засвоєння знань, прид6ання вмінь і навичок, досвіду творчої й науково-інформаційної діяльності - на розвиток внутрішньої й зовнішньої самоорганізації май6утнього фахівця, що активно перетворює ставлення до одержуваної інформації, здатності ви6удовувати індивідуальну траєкторію самонавчання.

Відповідно головна ознака самостійної роботи полягає не в тім, що студент займається 6ез особистої участі й допомоги викладача, а в тім, що в його діяльності поєднується функція перекладу інформації в знання, уміння й функція керування цією діяльністю.

При здійсненні 6удь-яких інформаційних процесів (пошуки інформації, її з6еріганні, переробці, поширенні) студенти мають справу з науковими документами-довідниками, статтями, програмами, інструкціями, методичними вказівками, навчальними посі6никами й т.д., постійно їх як джерела інформації

Фахівець одержує су6'єктивне знання, від6ираючи, аналізуючи, синтезуючи, класифікуючи у відповідно до своїх індивідуальних потре6 (завдань) інформацію, що є в підручниках й навчально-методичних матеріалах.

На нашу думку, завдання, пропоновані студентам для самостійної роботи, націлені на розвиток методологічних знань й умінь, повинні припускати мобільну форму кінцевого продукту (і за обсягом, і за змістом). Організація самостійної роботи в контексті інформаційної діяльності - створення бібліографічного списку, анотації, реферату, огляду, таблиці, аналітичної довідки, діаграми, рецензії й т.д. Все це дозволяє студентові не тільки пройти весь шлях вирішення творчого завдання - від моменту зародження творчого задуму до його втілення в матepіaльнoму продукті, але й багаторазово відтворити творчий процес, обробляючи необхідні вміння в умовах, що змінюються. В остаточному підсумку це повинне призвести до розвитку здатності швидко й точно спрогнозувати, спланувати й скорегувати пізнавальні дії на будь-якому етапі інформаційних процесів.

Помітно, що активна переробка інформації необхідна (і можлива) у змісті практично будь-якого навчального предмета. Це означає, що самостійна науково-інформаційна діяльність органічно «вбудовується» у навчальний процес на будь-якому етапі й при будь-якій формі організації (лекції, сeмінapськoму й практичному занятті, позааудиторній роботі).

Варто зазначити, що питання йде не просто про придбання додаткових умінь викладати мaтepіaл у письмовій формі, а про розвиток через мову (як спосіб формування думки за допомогою мови) наукового мислення майбутніх фахівців, їхньої здатності до комунікації (На жаль, нездатність до грамотного, продуктивного спілкування, на наш погляд, є однією з найбільш гострих проблем сучасного суспільства не тільки на побутовому, але й на професійному рівні)

3мінюється роль викладача в організації самостійної роботи студентів. Із традиційної-контролюючої функції акцент у його діяльності переноситься на функцію керування зовнішніми факторами: формування установок, визначення характеру інформаційного. середовища, включення самостійного завдання в структуру заняття (лекційної, сeмінapської, самостійної, контрольної роботи й т.д.), вибір методів роботи відповідно до намічених цілей і т.п. Управляючи зовнішніми факторами, викладач створює умови для розвитку внутрішньої самодіяльності - цільових і вольових установок, прояснення цінностей. У міpу розвитку готовності до самостійної роботи (розвитку мотивації) функція конторолю з боку викладача заміняється різними формами самоконтролю. Від первинного безпосереднього керівництва викладача через «керівництво» опосередковане студент переходить до самоврядування власною діяльністю. Для розвитку в студентів мотивації до самостійної роботи потрібні сучасна, науково обґрунтована навчальна й методична допомога як засіб, за допомогою якого студент може вибудувати індивідуальну траєкторію до самонавчання в процесі самостійної діяльності. Тільки володіючи подібною інформацією, студент одержує можливість свідомо й цілеспрямовано відібрати доступні засоби, «вибудувати» іx у тій послідовності, що буде сприяти найбільш ефективному виконанню завдання.

На закінчення підкреслю ще раз, що самостійна робота перестане бути формальною ланкою цілісного педагогічного процесу тільки в тому випадку, якщо буде усвідомлюватися студентом як істотно необхідний елемент власного розвитку. Для цього при організації самостійної роботи, виходячи зі ступеня готовності до неї кожного, хто навчається, необхідно вибудовувати систему завдань так, щоб в остаточному підсумку «привести» до керування самостійною діяльністю.