Сторінка
2

Педагогіка вищої школи

4. Принцип зв’язку навчання з практичною діяльністю та реаліями життя втілюється, коли особистість відчуває корисність і потрібність засвоюваних знань. Практична діяльність – це критерій перевірки істинності знань. Отримані з допомогою даного посібника знання мають важливе значення для подальшої практичноїдіяльності, сприяють здатності студента на основі набутих знань успішно розв’язувати професійні проблеми.

Визначте основні компоненти професійної компетентності фахівця своєї галузі

Компетентність – інтегративна характеристика особистості, що відображає готовність і здатність людини мобілізувати набуті знання, уміння, досвід і способи діяльності та поведінки для ефективного вирішення завдань, які виникають перед нею в процесі діяльності.

В галузі ІКТ (інформаційно-комп’ютерних технологій) виділяють:

• інформаційну культуру;

• інформаційну компетентність;

• інформаційно-комунікативну компетентність;

• інформаційно-комп'ютерну компетентність;

• інформаційно-технологічну компетентність;

• ІКТ-компетентність;

• інформатичну компетентність.

Інформатична компетентність – це інтегративне утворення особистості, яке інтегрує знання (про основні методи інформатики та інформаційних технологій), уміння (використовувати наявні знання для розв'язання прикладних задач), навички (використання комп'ютера і технологій зв'язку), здатності (представляти повідомлення і дані у зрозумілій для всіх формі) і виявляється у прагненні, здатності і готовності до ефективного застосування сучасних засобів інформаційних та комп'ютерних технологій для вирішення завдань у професійній діяльності і повсякденному житті, усвідомлюючи при цьому значущість предмета і результату діяльності.

Інформатична компетентність складається з таких компонентів: мотиваційний компонент, когнітивний компонент, діяльнісний компонент, ціннісно-рефлексивний компонент та емоційно-вольовий компонент.

Мотиваційний компонент включає:

- потреба у створенні інформаційних продуктів;

- інтерес до інформаційної діяльності;

- прагнення до творчої обробки інформації;

- створення інформаційних моделей з використанням комп'ютерних технологій.

Когнітивний компонент включає:

- теоретичні знання про основні поняття та методи інформатики;

- знання інформаційно-комунікаційних технологій, їх можливостей;

- знання, що відображають систему сучасного інформаційного суспільства;

- здатність проявляти креативність, гнучкість, критичність, системність.

Діяльнісний компонент включає:

- уміння спілкуватися з використанням інформаційних засобів і технологій;

- уміння працювати з апаратним та програмним забезпеченням на рівні кваліфікованого користувача;

- уміння приймати ефективні рішення в проблемних ситуаціях;

- уміння орієнтуватися в інформаційному середовищі;

- уміння діяти за зразком.

Ціннісно-рефлексивний компонент включає:

- самоаналіз і самооцінка професійної діяльності на основі інформаційних технологій;

- здатність адекватно оцінювати власні досягнення в галузі інформатики, свій рівень інформатичної компетентності;

- уміння визначати переваги і недоліки своєї власної компетентності в галузі інформатики та ІКТ;

- здатність до рефлексії у сфері пошуку та перетворення інформації, в опануванні та використанні ІКТ;

- уміння регулювати свою інформатичну діяльність і ставлення до неї;

- наявність власної позиції щодо застосування ІКТ у навчально-пізнавальній і професійній діяльності для розв'язання різноманітних задач;

- прагнення до самоактуалізації, саморозвитку; прагнення до професійного самовдосконалення на основі ІКТ.

Емоційно-вольовий компонент включає:

- цілеспрямованість дій в інформаційному середовищі;

- вияв вольових зусиль у вирішенні навчальних і професійних проблем;

- наполегливість в опануванні знань у галузі інформатики і умінь у використанні нових інформаційних технологій у професійній сфері;

- здатність розуміти власний емоційний стан в ситуації пошуку та перетворення потрібної інформації;

- наполегливість у досягненні цілей самоактуалізації та саморозвитку;

- вияв ініціативності, сміливості, принциповості в розробці і здійсненні навчальних і професійних проектів на основі ІКТ;

- терпіння і володіння собою в ситуаціях пошуку та перетворення інформації за допомогою ІКТ;

- здатність достойно переживати відсутність результату, технічні та інші збої у процесі роботи в інформаційному середовищі.

На основі аналізу компонентів професійної педагогічної компетентності визначте основні вимоги до особистості педагога вищої школи та протипоказання до педагогічної діяльності.(письмова робота)

Викладач вищої школи має задовольняти такі вимоги:

· висока професійна компетентність – глибокі знання й широка ерудиція в науково-предметній галузі, нестандартне мислення, креативність, володіння іноваційною тактикою і стратегією, методами вирішення творчих завдань;

· педагогічна компетентність – ґрунтовні знання педагогіки і психології, зокрема андрагогіки, медико-біологічних аспектів інтелектуальної діяльності, володіння сучасними формами, методами, засобами й технологіями навчання;

· соціально-економічна компетентність – знання глобальних процесів розвитку цивілізації та функціонування сучасного суспільства, а також основ соціології, економіки, менеджменту і права;

· комунікативна компетентність – культура усної та писемної форм літературної мови, володіння іноземними мовами, сучасними інформаційними технологіями, ефективними методами і прийомами міжособистісного спілкування.

До цього слід додати і високий рівень загальної культури — сформований науковий світогляд, стійка система національних і загальнолюдських духовно-моральних цінностей.

Існує ряд моральних і медичних протипоказань при виборі педагогічної професії. До них необхідно відносити:

· наявність ідеалів, несумісних з цілями і завданнями народу, держави;

· користолюбно-егоїстичну спрямованість;

· аморальність (нетактовність, несправедливість, лицемірство, грубість, інтриганство, брак доброти, недбалість, безпринципність, зневага до людей, особливо дітей);

· емоційна нестабільність, сварливість, безвільність;

· відсутність цілеспрямованості, ініціативності, витримки;

· яскраво виражена неуважність, низький рівень мислення і слабка память;

· низький інтелект;

· низька культура письмової і усної мови (словникова бідність, багатослів’я, засміченість діалектизмами, низька грамотність, мовна недбалість);

· низький рівень організаторських і комунікативних здібностей;

· тяжкий характер;

· наявність ознак психічних захворювань і різко виражені дефекти мови;

· фізичні недоліки (погане здоров’я, дефекти органів слуху, зору, опірно-рухового апарату).

Зробіть самодіагностику. Проаналізуйте результати. Складіть план подальшого саморозвитку.(додаток )

Фахівцю важливо мати схильність до самовдосконалення. Здійсніть самодіагностику: “Дайте відповіді на запитання поданого нижче опитувальника.” Відповіді «ні», «частково», «так».