Сторінка
5

Фізичне виховання школярів у сучасній школі

•озброювати учнів свідомими,глибокими,міцними знаннями;

•формувати в учнів міцні навички та вміння, що сприяють підготовці їх до життя;

•підвищувати виховний ефект навчання на уроці, формувати в учнів у процесі навчання риси особистості;

•здійснювати всебічний розвиток учнів, розвивати їхні загальні та індивідуальні особливості;

•формувати в учнів самостійність, творчу активність, ініціативу як стійкі особливості особистості, вміння творчо вирішувати завдання, які трапляються в житті;

•вироблення вміння самостійно вчитися, отримувати та поглиблювати чи поповнювати знання, оволодівати навичками та вміннями і творчо застосовувати їх на практиці;

•формувати в учнів позитивні мотиви навчальної діяльності, пізнавальний інтерес, бажання вчитися, потребу в розширенні й отриманні знань, позитивне ставлення до навчання. Майстерність учителя на уроці проявляється головним чином у вдалому володінні методикою навчання і виховання, творчому застосуванні новітніх досягнень педагогіки та передового педагогічного досвіду, раціональному керівництві пізнавально-практичної діяльності учнів, їхнім інтелектуальним розвитком. Модернізація освіти спонукає до пошуку нових освітніх і виховних технологій,до впровадження нетрадиційних форм і методів навчання та виховання. Однією з таких технологій є інтерактивне навчання: «Мандрівка до світу казок», «Спартакіади», гра «Похід» тощо, їх можна проводити на контрольних уроках, після вивчення окремих тем і цілих розділів навчальної програми. Перевірити рівень засвоювання учнями навчальної програми, їх умінь та навичок, застосування цих умінь і навичок в сучасних умовах. Сюжет надає уроку емоційності, зацікавлює учнів. Заключна частина уроку—метод аутогенного тренування. Таке проведення заключної частини уроку подобається дітям, вносить різноманітність, а головне—сприяє досягненню його основної мети—зниженню навантаження, відновлення організму. Такі уроки потрібні, бо вони нові, незвичайні. Учні на таких уроках займаються з ентузіазмом, в них підвищується тонус, бажання, настрій. Загалом—вищою є віддача і результати уроку. Спостереження за учнями у процесі інтерактивної форми діяльності на уроці дозволило визначити такі позитивні ознаки: у всіх учнів підвищується рівень свідомої активності під час виконання вправ; кожен учасник групи може обирати власний темп виконання вправи, що дозволяє індивідуалізувати процес вправляння; під час такої форми діяльності власний вклад у колективну справу може внести учень у будь-якому стані здоров’я; означене особливо важливо для тих, хто має психофізичні обмеження; надання можливості учням створити власний кросворд демонструє напрямок їхніх інтересів та сферу обізнаності в контексті фізичної культури; подібна форма діяльності учнів дозволяє вчителю визначити рівень авторитета кожного серед своїх однолітків, та у наступному - сприяти його підтримці або підвищенню. Появу інтерактивних форм діяльності учнів на уроках фізичної культури можна визнати як тенденцію в діяльності вчителів у контексті особистісно зорієнтованої педагогічної парадигми та розвитку в них креативного мислення. Використання означених форм навчання учнів сприяє трансформації їхньої діяльності в бік особисто значущості. Подальша систематизація педагогічного досвіду, класифікація теоретичних і практичних розробок з означеної проблеми та укладання на цих засадах технологій, технологічних карт сприятиме розвитку педагогічної іноватики з формування фізичної культури особистості.

Порівняльна характеристика, висвітлення позитивних та негативних рис фізичного виховання школярів у сучасній школі

Сучасний стан фізичного виховання школярів вимагає об'єктивного аналізу існуючих форм, систем і концепцій його розвитку в європейському і світовому просторі. Лише такий підхід створює можливості визначення пануючих в ньому тенденцій, існуючого потенціалу, але також і врахування недоліків в системі фізичного виховання учнів у школі. У цьому відношенні українська і європейська системи фізичного виховання дітей та молоді, не зважаючи на ряд істотних відмінностей, мають багато спільного. Ця спільність виникає з того факту, що як Польща так і Україна знаходяться у стані трансформування суспільно-господарчих відносин, що в рішучій мірі обумовлює розвиток у галузі освіти, в тому числі фізичної культури і спорту. Однак при цьому варто відмітити значний поступ економічних і суспільних реформ у Польщі, значно більш стабільну і кращу економічну ситуацію в цій країні, особливо після вступу її до Євросоюзу. Починаючи з 90-х років у більшості країн Європи відбулося реформування середньої та вищої освіти, яке обов'язково передбачало модернізацію системи фізичного виховання школярів. Необхідність реформування системи освіти у європейських країнах була обумовлена, в основному, наступними причинами:

невідповідністю змісту шкільного навчання сучасним вимогам суспільства;

відсутністю єдності між змістом освіти та потребами, інтересами і бажаннями молоді; ерозією універсальних систем суспільних цінностей;

педагогічним консерватизмом; низькою ефективністю індивідуального підходу до учнів з боку педагогів у навчально-виховному процесі в школах.

Представлені недоліки у шкільній освіті характерні для значної частини країн, які увійшли до Європейського Союзу. Тому не випадково у 90-х роках ХХ століття у більшості з них розпочалося реформування середньої та вищої освіти. В останніх роках ХХI століття у шкільній освіті Європи відбулися значні зміни, які стосувались також і модернізації системи фізичного виховання дітей та молоді. Початок цього процесу покладено ще у 1996 році, коли парламент ЄС прийняв Закон про фізичну культуру, який передбачав поступове збільшення уроків з фізичного виховання (до п'яти на тиждень) у всіх типах шкіл. Введення щоденних уроків з фізичного виховання передбачає наступну модель їх реалізації для більшості польських шкіл. В розкладі уроків планується 3 години фізичного виховання, а інші – 2 години, які є також обов'язковими, проводяться з учнями у позаурочний час (друга половина навчального дня). Зміст цих занять залежить від можливостей спортивної бази школи, географічних та кліматичних умов даного регіону, інтересів учнів, професійної підготовленості вчителя фізичного виховання. Кожен учень сам вибирає, які заняття (у групі) він буде відвідувати двічі на тиждень.

Заняття ці можуть проводитись у вигляді:

1. Занять рекреаційних і спортивних.

2. Рухливих і спортивних ігор

3. Корегуючої гімнастики та лікувальної фізкультури

4. Плавання, аеробіки, художньої або спортивної гімнастики, туризму та ін.

У 1997 році у Польщі була розроблена „Національна програма здоров'я”, де значну увагу приділено покращенню стану здоров'я, рухової підготовленості, збільшення фізичної активності населення країни всіх вікових груп. Ця програма орієнтує керівників освіти та педагогічні колективи шкіл на залучення не менше 50 % учнів до систематичних занять фізичною культурою та спортом у позаурочний час. Однак однією з суттєвих проблем, яка заважає розгортанню спортивно-масової роботи у загальноосвітніх школах є матеріальна база. Серед сільських основних шкіл лише 30 % мають спортивні зали та 85 % з них мають фізкультурні майданчики, у міських школах ситуація дещо краща, понад в 80 % з них є спортивні зали, а біля 90 % мають фізкультурні майданчики. Розробка нових педагогічних технологій у навчанні та вихованні була зумовлена соціальним замовленням польського суспільства. У державній програмі „Основні напрями вдосконалення системи освіти” (2001 р.) було підкреслено, що головним завданням школи є підготовка молодої людини до творчої та активної участі в суспільному житті. Це означає, що молодь повинна мати не тільки вміння користуватися з технічних і культурних завоювань сучасного світу, але, у першу чергу, отримати належні знання та вміння для постійного духовного розвитку і самовдосконалення. Ця креативна роль молодої людини, в стосунку до зовнішнього оточення, охоплює не тільки галузі техніки, інформатики і використання матеріальних благ, але також формування особистих естетичних цінностей та надбання культури міжлюдських відносин.