Сторінка
2

Психологічні особливості молодших школярів та їх врахування в процесі стимулювання навчальної діяльності

Учень початкових класів прагне дізнатися, що було, де, коли і як, його більше цікавлять факти, ніж причини, але він не повинен зупинятися на конкретному емпіричному мисленні. Образне мислення – необхідний етап для мислення поняттями.

Говорячи про діяльність, ми маємо на увазі ті вольові зусилля, що їх застосовує особистість для досягнення найпростішої мети. Коли особистість переборює певні труднощі, вона дістає велике задоволення, бо це відповідає її первинній потребі у творчості.

У молодшому шкільному віці, як відзначав Л. Виготський, інтенсивно проходить інтелектуальний розвиток. Система пізнавальних процесів включається в інтелектуальний розвиток, при цьому інтелектуальна активність забезпечує взаємозв'язаний розвиток усіх пізнавальних процесів – сприймання, уявлення, увага, запам'ятовування, мислення.

Б. Ананьєв, Б. Теплов і інші дослідники відрізняють в першу чергу існування індивідуального рівня чутливості, індивідуальних і типологічних відмінностей у сприйманні, у виникненні уявлень, що особливо важливо в період навчання.

Л. Занков, П.Зінченко, А. Смирнов встановили індивідуально-типологічні особливості в процесах пам'яті. Особливе значення для педагогіки має визначення ними різних за швидкістю і міцністю запам'ятання типів дітей початкових класів .

Дослідження Н. Менчинської, С. Рубінштейна, В. Теплова дали змогу переконатися в існуванні індивідуальних відмінностей у мисленні, в якості розуму, в характері зв'язку між окремими компонентами розумової діяльності. Про те, що дитина першого року життя здатна сприймати, свідчать факти раннього пізнання нею знайомих людей, іграшок, речей.

Але і в молодшого школяра можна побачити деяку своєрідність сприймання простору, часу.

На відміну від відчуттів, характерними для сприймання є предметність, цілісність, і ця особливість його прояву – в конкретності поняття, яке вивчається. Сприймання характеризує рівень пізнання, на якому емоційна реакція на зовнішні подразники зливається з раціональною стороною свідомості. У результаті синтезу і аналізу відчуттів виникає сприймання, яке в свою чергу породжує нові уявлення, тобто виникнення сприймання схематично можна зобразити так:

Сприймання може виникнути і на основі запасу уявлень, які були в свідомості учня. Гострота його залежить від запасу знань, понять, уявлень, розвитку асоціативних здібностей мислення, від того, наскільки воно підготовлене попереднім досвідом, інтересом до сприйнятого, тобто від стимулювання пізнавальної активності до сприймання того чи іншого навчального матеріалу. Виходячи із сказаного, засвоєння множення і ділення на 2, сприймання якого проводиться паралельно з демонстрацією на рахівниці, малюнках, іде успішніше, ніж словесне пояснення даного навчального матеріалу.

Участь другої сигнальної системи у виникненні сприйняття, здатність свідомості відтворювати раніше отримані уявлення, передбачають використання не тільки предметної, але й словесно-образної наочності, що сприяє розвитку репродуктивного уявлення.

Поступово в процесі сприймання відбуваються істотні зміни. В учнів виникає здатність не лише дивитися, але й розглядати, не тільки слухати, але й при цьому виділяти головне, істотне, бачити не лише подібне, але й відмінне.

Все це стає можливим, дякуючи вмінню вчителя ставити перед учнями конкретні завдання: прослухати, знайти відповідь на дане питання.

В процесі такої роботи відбувається розвиток ще одного невід'ємного елемента інтелектуального розвитку – уваги.

Вона проявляється у зосередженості на тому, що сприймається, запам'ятовується і відтворюється. Увага учнів початкових класів мимовільна. В першокласників вона, звичайно, нестійка, так як вони швидко відволікаються через те, що збудження переважає над гальмуванням. Нестійка увага часто є однією з причин тимчасової затримки розумового розвитку учня, невстигання в школі.

Увага дітей в перший період навчання викликана зовнішніми причинами і тим, що яскраве, незвичайне, нове. На цьому етапі може допомогти зовнішня організація уваги, використання «опор» для уваги – допомога указки під час розгляду малюнка або читанні, поступове, послідовне відкриття слів або прикладів, що закриті листком паперу, промовляння слів під час письма. Важливо при цьому обмежити одночасне виконання дій.

Так як навчання впливає на всі психічні процеси, змінюється й увага дітей, бо до неї у зв'язку з навчальною діяльністю ставляться нові високі вимоги. Увага першокласників ще багато в чому зберігає риси, характерні для дошкільників. Обсяг уваги вузький, першокласники не здатні одночасно розглядати картину і слухати розповідь учителя про життя і діяльність її автора-художника. Сприймаючи складний для них зміст (записані арифметичні вирази), діти швидко виконують знайомі дії, але відразу забувають, якими вони оперували, в результаті яких дій дістали правильну відповідь, бо в кожний момент зосереджуються лише на якомусь одному змісті своєї діяльності.

Учні перших класів не вміють ще спрямовувати свою увагу на головне, істотне в задачі, оповіданні, картині або реченні, що заважає розвитку їхньої навчально-пізнавальної активності. Найбільш поширена причина нестійкості уваги учнів – їх недостатня розумова активність. Якщо учень молодшого шкільного віку пасивно слухає товаришів або тривалі пояснення вчителя, стійкість його уваги швидко спадає, і він легко відвертає свою увагу. Коли ж діти в класі зайняті цікавою справою, коли в процесі роботи треба не тільки слухати, а й розв'язувати якісь задачі, якщо вони на уроці активно спостерігають і виконують практичні дії з навчальним матеріалом, то їх увага дістає величезну підтримку. Розумова активність молодшого школяра, підтримування її практичними діями, є основою його стійкої уваги.

Якщо учень початкових класів зайнятий одноманітною виконавською роботою, а на запитання вчителя має вже готові відповіді, увага його неминуче буде легко відвертатися. Увагу підтримує мислення. Коли на уроці немає матеріалу для активного мислення дитини, вчитель не досягне й стійкої уваги, скільки б разів він не звертався до дітей із закликом бути уважними.

Спеціальні дослідження психологів засвідчують, що навіть діти 1 класу здатні до сильної, тобто концентрованої і стійкої уваги протягом усього 35-хвилинного уроку. Але для цього треба додержуватись певних умов організації навчальної уваги:

1. Відповідний темп уроку.

2. Чіткість, доступність, стислість.

3. Максимальна опора на активну мислительку діяльність.

4. Бережне ставлення вчителя до уваги дітей.

5. Різноманітність форм і видів роботи.

6. Залучення до навчальної роботи всіх учнів.

Увагу малят привертає яскравий потужний подразник. Це мимовільна увага. Пізнавальне ставлення до навколишнього світу, що формується у дошкільника, перебудовує й увагу дитини. Вона стає мимовільною, тобто спирається на інтерес. Після того як дитина навчиться говорити і виконувати правила, зважати на вимоги дорослих, в неї формується довільна (вольова) увага і водночас зростають можливості розподіляти і переключати увагу, тобто керувати нею.