Сторінка
3

Виховання бережливого ставлення до природи

Цільові установки навчальних предметів початкової школи обумовлюють необхідність сумісного використання їх для виховання молодших школярів у дусі любові і дбайливого відношення до природи. На основі змісту всіх учбових предметів формуються провідні ідеї і поняття, що становлять ядро екологічної освіти і виховання в початковій школі. На основі накопичення фактичних знань, що отримуються з різних предметів, молодші школярі підводяться до думки (ідеї), що природа – середовище і необхідна умова життя людини: у природі він відпочиває, насолоджується красою природних об'єктів і явища, займається спортом, трудиться; з неї він отримує повітря, воду, сировину для виготовлення продуктів харчування, одяг і т.д.

Не менш важлива розкривана перед учнями початкової школи за допомогою конкретних фактів і висновків ідея про те, праця людини – умова використання і охорони природних багатств рідного краю.

Виховання працьовитості школярів, відповідального відношення до використання і примноження природних багатств може виразитися в наступних справах учнів початкової школи: дотриманні культури поведінки в природі, вивченні і оцінки стану природного оточення, деяких елементах планування по впорядкуванню найближчого природного оточення (озеленення), виконанні посильних трудових операцій по догляду за рослинами, їх захисту.

Виховання бережливого ставлення до природи в процесі освіти молодших школярів

Найважливіша ідея, закладена у поняття виховання бережливого ставлення до природи і виховання в молодшій школі – ідея цілісності природи. Знання про зв'язки в природі важливі як для формування правильного світогляду, так і для виховання відповідального відношення до збереження об'єктів природи, що знаходяться в складних взаємозв'язках один з одним. Розкриття харчових зв'язків в живій природі, пристосованості живих організмів до середовища незаселеного, до сезонних змін в природі, впливи людини на життя рослин і тварин пронизує зміст всіх уроків природознавства і є спонукальним засобом для того, щоб молодші школярі усвідомили необхідність обліку і збереження природних взаємозв'язків при організації будь-якої діяльності в природі.

Надзвичайно важлива для реалізації патріотичного аспекту екологічного виховання ідея, закладена в програмі уроків читання: охороняти природу – означає охороняти Батьківщину. Для кожної людини поняття Батьківщина пов'язане з рідною природою. Озера і блакитні річки, золоті хлібні поля і березові гаї – все це з дитинства знайомі картини природи знайомого краю під впливом літературних творів зливаються у молодшого школяра в єдиний образ Батьківщини. І відчуття відповідальності за свою країну ототожнюється з відчуттям відповідальності за її природу: берегти природу, її багатства, красу і неповторність – означає берегти свій будинок, свій край, свою Батьківщину.

Вміст екологічної освіти, що веде ідеї, в початковій школі створює основу для угрупування і розкриття як загальних, так і деяких приватних понять про взаємодію людини і природи.

У міру вивчення природи на уроках природознавства і читання поняття «природа» поступово збагачується, наповнюючись конкретним змістом: знанням про об'єкти і явища природи, природні співтовариства і ландшафти. Потрібно сказати, що визначений для вивчення досить широкий круг самих різних об'єктів і явищ природи. Знання цих об'єктів і явищ дозволяє учням добре орієнтуватися в навколишньому світі і готує базу для вивчення основ наук в середніх і старших класах загальноосвітньої школи.

До найважливіших понять, обов'язкових для екологічної освіти школярів, належить поняття людини як біосоціальної істоти, кровно пов'язаної з середовищем незаселеного, хоч і що зумів подолати свою повну залежність від несприятливих природних умов і явищ. При вивченні в початковій школі питань, пов'язаних з людиною, його здоров'ям, відпочинком і працею, учні підводяться до думки, що для його нормального життя потрібні сприятливі природні умови, які потрібно зберігати і примножувати.

Очевидно, що учнів початкової школи важко підвести до усвідомлення цієї ідеї у всій її повноті, проте деякі елементи знань про зв'язок людини з природним оточенням вони отримують.

Велику пізнавальну і виховну роль у формуванні дбайливого відношення молодших школярів до природного середовища грає розкриття терміну «охорона природи» як діяльності, направленої на збереження і примноження природних багатств. Питанням охорони природи приділено велику увагу на уроках природознавства і читання, у формуванні цілей, в змісті розділів. Суть поняття «охорона природи», на жаль, не конкретизується стосовно вікових можливостей молодших школярів, як відносно розуміння, так і організації дітей для участі в практичній діяльності, хоч і намічається змістом вивчених тем.

Вміст етичних норм і правил поведінки людини в природному оточенні розкриваються перед дітьми поступово, у міру вивчення питань охорони конкретних об'єктів природи. На доступних, наочних прикладах вчаться розуміти що можна, а що не можна робити в природі, щоб не викликати небажаних наслідків.

Необхідним елементом формування дбайливого відношення до природи є цілісний аспект, що розкриває багатообразну роль природи в житті людини, є найважливішим мотивом охорони природи. Так, при навчанні читанню підкреслюється естетична сторона охорони природи рідного краю, розвивається уміння учнів естетично сприймати красу природи. Це ж завдання розв'язується при навчанні образотворчому мистецтву. В той же час, на уроках трудового навчання і природознавства частина питань по охороні природи розглядається тільки з позиції «корисності», що при односторонній дії на дітей може привести до формування у них утилітарно-споживчого відношення до природи. У зв'язку з цим очевидна необхідність використання в екологічній освіті і вихованні молодших школярів міжнаочних зв'язків для того, щоб показати дітям красу природи, її пізнавальну, оздоровчу і практичну діяльність, збудити у них прагнення берегти її як джерело краси, радості, натхнення, як умова існування людства.

Найважливіший компонент екологічного виховання – діяльність молодших школярів. Різні її види доповнюють один одного: учбова сприяє теорії і практиці взаємодії суспільства і природи, оволодінню прийомами причинного мислення у області екології; гра формує досвід поняття екологічно доцільних рішень, суспільно-корисна діяльність служить придбанню досвіду ухвалення екологічних рішень, дозволяє внести реальний внесок у вивчення і охорону місцевих екосистем, пропаганду екологічних ідей.

Успіх екологічного виховання і освіти в школі залежить від використання різноманітних форм роботи, їх розумного поєднання. Ефективність визначається також спадкоємністю діяльності учнів в умовах школи і умовах навколишнього середовища.

В курсі природознавства приділяється велика увага формуванню знань учнів про правила індивідуальної поведінки в природі. Вчиться роз'яснюється, що дотримання правил поведінки при спілкуванні з природою - один з найважливіших заходів охорони природи. Важливим прикладом формування в учнів про правила поведінки в природі є вправи в застосуванні цих правил на практиці. На наочних уроках, уроках-екскурсіях, на уроках трудового навчання, читання. З природознавства проводяться екскурсії з метою ознайомлення і вивчення поверхні і рослинності навколишньої місцевості, виявлення їх особливостей. Але вся робота лише тоді зробить вплив на відчуття і розвиток учнів, якщо у них буде свій власний досвід спілкування з природою. Тому велике місце в системі роботи з виховання любові до природи повинні зайняти екскурсії, прогулянки, походи. Вони можуть бути пов'язані з вивченням програмного матеріалу, носити краєзнавчий характер, можуть бути просто присвячені знайомству з природою. Але слід мати на увазі, що в процесі екскурсій в природу ми повинні вирішувати і завдання естетичного виховання.