Сторінка
6

Робота з підручником на уроках читання

Враховуючи спосіб первинного ознайомлення з твором, учитель вирішує, як попередньо вправляти дітей у читанні багатоскладових слів, маловживаних або сумнівних щодо вимови. У підручниках такі слова, як правило, вказані відразу після тексту. Але не всі вчителі достатньо відпрацьовують їх з учнями. Залежно від складності, їх можна читати по-різному: спочатку мовчки, потім уголос усім класом, по рядах, групами, вибірково окремими учнями; спочатку повільно, потім швидше; голосно і тихо. Іноді корисно обмежити підготовку до читання тільки повідомленням назви твору і його автора або про те, як створювався твір. Іншого разу доречно показати книжечку, де є твір повністю, тощо.

Підсумовуючи викладене, підкреслюємо найважливіше: тривалість і розгорнутість змістової та емоційної підготовки дітей до сприймання нових творів та первинне ознайомлення з текстом потребує від учителя врахування попередніх знань учнів, складності сюжету, насиченості тексту художніми засобами , наявності нових понять, історичного матеріалу, близькості зображеного до життєвого досвіду маленьких читачів. Класовод шукає шляхи до розуму й почуттів дитини: від тексту до учня, чи навпаки – від особистих вражень, досвіду дитини, навколишнього життя – до змісту нового твору.

І щоб спрямувати цей шлях, зробити його цікавим для дитини, треба володіти широким діапазоном засобів збудження уваги, мислення, емоцій, уяви дітей. Серед них ми вважаємо особливо важливим:

випереджувальну роботу з тематичними словниками на різних уроках;

- організацію цілеспрямованих спостережень у природі за тими явищами, які можуть бути прообразами художніх персонажів, тобто збагачення чуттєвого досвіду і мовлення дітей;

-. залучення предметного унаочнення, виразної художньої деталі твору;

- доцільне використання музичних творів і репродукцій картин, кадрів діафільму;

загострення ситуації оцінного судження перед сприйманням творів морально-етичного змісту;

- "наближення" до особи автора.

Первинний аналіз прочитаного твору має на меті виявити, насамперед, рівень розуміння дітьми фактичного змісту (запитання типу: Про що? Про кого .? Де це відбувалось? Як називалось .? Хто дійові особи? та ін.). У процесі такого аналізу виділяються і пояснюються слова або вислови, які, за передбаченням учителя, можуть бути неточно зрозумілими. Бажано спочатку спонукати учнів самим назвати ці слова, якщо вони ознайомились із текстом, слідкуючи за підручником. Отже, перший напрямок первинного аналізу, як правило, пов'язаний з відтворенням фактичного змісту на рівні називання головних подій сюжету або визначення дійових осіб, якщо текст нескладний і невеликий за обсягом.

Виявлення емоційного сприймання прочитаного учнями може бути відразу після первинного сприймання або після первинного аналізу. Це залежить від того, наскільки твір близький життєвому досвіду дітей, доступний або емоційно насичений. Мета цього етапу – виявити загальні враження дітей, тобто, які почуття, настрої викликає вірш, оповідання (скажімо, почуття суму, радості, заперечення тощо).

Зміст деяких текстів сприяє виділенню учнями нового через відповіді на такі запитання: "Що вас здивувало? Вразило?", "Про що ви дізналися вперше?" Такі запитання доцільні, на наш погляд, коли у тексті ця новизна дуже виразна, легко визначається. Зокрема, цей прийом особливо ефективний під час опрацювання творів розділів "Сторінки історії" (4 кл.), "Сторінки для допитливих (3 кл.), "Рости книголюбом" (4 кл.), "Цікава книга Природи". Отже, перші запитання після сприймання твору мають на меті дати вихід актуальній потребі дитини – висловити свої безпосередні, емоційні враження.

Поряд з цим слід з'ясувати рівень розуміння учнями деяких слів і виразів. Нагадаємо: місце і розгорнутість словникової роботи зумовлені складністю тексту, його жанром.

Ефективними прийомами пояснення слів є: опора на контекст, аналіз складу або способу утворення слова (від чого і як утворено, які споріднені слова, якою є роль префікса або суфікса), зіставлення нового і відомого слова, застосування унаочнення, життєвого досвіду, спостереження дітей. Важливо у 3-4 класах привчати учнів до самостійної роботи над поясненням змісту слів. Корисним є ведення словничків, "чарівної скриньки". Наші спостереження показують, що із задоволенням учні завчасно готуються відповідати про значення нових слів через "довідкове бюро", яке працює на уроках, використовуючи з допомогою вчителя тлумачний словник.

У деяких випадках слова бажано написати на дошці, детально з'ясувати їх зміст, в інших – дати короткий коментар під час читання; доцільним може бути і такий шлях, коли пояснення слів відбувається навіть не після первинного сприймання твору (скажімо, поезії), а під час наступних перечитувань, щоб не порушувати цілісності сприймання.

Після первинного сприймання твору вчитель, як правило, організовує його перечитування для вдосконалення навичок читання і з метою вчитування у текст, з'ясування смислового та образного значення тих слів і речень, які найбільшою мірою передають ідейний задум і створюють художній образ;

розвитку? мислення й уяви учнів. Ці напрямки роботи учнів тісно взаємопов'язані, але кожен передбачає спеціальні формулювання завдань. (Види цих завдань наведено у параграфах, які присвячено формуванню навички читання).

Для молодших учнів поступово стає доступним елементарний аналіз образних засобів твору. Цей аналіз сприяє розумінню твору, розвитку мовлення учнів, загальнонавчальних умінь, визначенню моральних і естетичних оцінних суджень. Аналітичне читання завжди проводиться після цілісного емоційного сприймання учнями твору. Обговоренню на уроці підлягає те в художньому творі, що не сприймається дітьми під час самостійного читання: мотиви, наслідки вчинків героїв, опис зовнішності персонажів, їхніх переживань і роздумів, особливості композиції і т. п. Усі ці елементи твору розглядаються не самі по собі, а у їх відношенні до ідеї, яка розкривається у виборі зображувальних засобів мови, будові речень, образах, тобто у кожному елементі твору. Враховуючи обмаль навчального часу на уроці, ступінь доступності учням того чи іншого виразу, радимо не перетворювати аналіз у "пояснювальне" читання, не перевантажувати урок. Для аналізу слід вибирати найбільш яскраві, виразні засоби, без осягнення яких важко повноцінно зрозуміти зміст твору і пройнятися певним почуттям. Тому аналіз має бути вибірковим: сприяти загальному і літературному розвитку дітей. Доречно нагадати, що образність залежить не лише від лексичного значення слова, а й від його взаємозв'язків з іншими словами; мети використання автором. Ці особливості створюють нескінченні варіанти художнього опису одних і тих же явищ, подій, станів людини. Звертаємо увагу вчителів на можливість вибору з цією метою різноманітних видів пізнавальних завдань на етапі поглибленого аналізу, які дозволяють краще зрозуміти текст і відпрацювати під час нього всі якості читання.