Сторінка
4

Соціально-педагогічна технологія розвитку комунікативності дітей-сиріт, які потрапляють до притулку

Проведення методики передбачається на початку зміни і в кінці, для порівняння показників за рівнем самотності. За результатами інтерпретації методики, в подальшому з кожною дитиною проводиться індивідуальна або групова робота в залежності від психологічних особливостей дитини.

Характерологічний опитник К. Леонгарда

Мета: визначити акцентуацію характеру, пов'язану з емоційною сферою дитини.

Даний опитувальник буде поточним, а також допоміжним до основних засобів реалізації даного блоку. Можливе, застосування опитувальника як індивідуально, так і в групі.

Групові тренінги:

• Тренінги на розвиток комунікативних якостей.

• Тренінги на підвищення адаптації дітей.

1. Комунікативний тренінг з вправами на знайомство.

Служить для спонукання учасників взаємодіяти один з одним, запам'ятовувати інформацію про людей, з якими вони будуть спілкуватися, щоб потім використовувати це надалі. В першу чергу у цій підгрупі тренінгу визначається готовність групи до спільної роботи. Цей етап загального тренінгу задає тон всім наступним групам зустрічей.

Мета даного етапу: встановлення емоційно - позитивного психологічного контакту між дітьми.

Завдання цього етапу:

- початкове знайомство;

- зняття відчуження між дітьми;

- зняття занепокоєння у дітей, від нової обстановки, нових умов;

- створення атмосфери змагання, ігри, процесу співтворчості.

1. Тренінги на вербальну і невербальну комунікацію.

Служать для розвитку і закріплення вже з'явившихся комунікативних навичок через вміння концентрувати увагу на партнері, чути і слухати співрозмовника, а також застосовуючи невербальні прийоми в спілкуванні, такі як – підробка голосу, міміки, поз, жестів.

Мета даного етапу: навчити дітей-сиріт користуватися навичками вербальної і невербальної комунікації.

Завдання цього етапу:

- розвинути вміння користуватися мовою жестів, мімікою, тілом для ефективної невербальної комунікації;

- розвинути вміння ефективної вербальної комунікації;

- розвинути комунікативні уміння чути і слухати.

2. Тренінги на підвищення адаптації дітей.

Служать для зниження почуття напруженості в новій обстановці завдяки ігровій ситуації. Допомагають подолати тривожність дітей, викликану потраплянням в незнайомій середу.

Мета: розвиток та підвищення адаптаційного потенціалу у дітей.

Задачі:

- знизити почуття напруженості завдяки включенню в ігрову ситуацію «тут і зараз»,

- подолати тривожність учасників, викликану потраплянням в незнайоме середовище;

- сприяти створенню позитивної емоційної єдності групи.

Індивідуальні заняття:

Індивідуальні заняття проводяться в залежності від характеру проблеми дитини і необхідності проведення додаткової корекції за участю соціального педагога .

Мотузковий курс:

Мета: Надання допомоги та підтримки дитині у вирішенні міжособистісних проблем і бар'єрів у спілкуванні.

ІІІ. Профілактичний блок.

Задачі профілактики:

- Підвищення рівня проінформованості з питань ВІЛ / СНІД / наркоманії.

- Профілактика підліткової вагітності та абортів.

Реалізація:

1.Тренінг-семінар;

2.Інформування через друковану продукцію (буклети, брошури, інформаційні листи, бюлетені та ін.).

Вибрані методи відносяться до так званої первинної профілактики по типу універсальної інтервенції. Основні підходи, які використовуються у веденні профілактичних заходів: надання інформації, апеляція до цінностей і знань, а також виховання неприйняття ризикованої поведінки.

ІV. Оздоровчий блок.

Мета: всебічне оздоровлення учасників табору.

Завдання:

• формування потреб дитини у здоровому способі життя;

• організація активного, пізнавального і соціально-корисного відпочинку дітей;

• створення психологічно комфортної обстановки.

Реалізація:

З метою гармонійного психічного і фізичного розвитку дитини в оздоровчий блок планується включення наступних напрямків оздоровчої роботи:

- розробленого режиму дня в поєднанні з фізичним розвитком та організацією харчування;

- використання різних методів оздоровлення:

• щоденна ранкова зарядка;

• щоденне санаторне спостереження і лікування дітей.

- проведення спортивних заходів:

I. Рухливі ігри, на розвиток спритності, швидкості, координації і т.і.

II. Спортивні спартакіади.

Для організації рухливих ігор бажано до початку гри намітити, кому з граючих доручити роль ведучого, судді, а також постаратися залучити до гри пасивних дітей. У процесі підготовки важливо створити емоційно - позитивну атмосферу. З цією метою можна включити наступні методичні прийоми:

• надавати більшу свободу дій граючим, доручаючи їм певні ролі; при цьому здійснюючи педагогічне керівництво;

• включати ігри, що викликають позитивні емоції у дітей, а також ті, які їм найбільш улюблені і близькі;

• дотримуватися вимоги переходу від знайомих ігор до менш знайомим і незнайомим.

Очікувані результати.

1. підвищення комунікативних навичок "дітей вулиці";

2. формування позитивної соціально-активної позиції "дітей вулиці";

3. формування адекватної самооцінки у дітей-сиріт;

4. навчання конструктивним прийомам міжособистісного взаємодії.

Аналіз отриманих результатів

Педагогічний колектив притулку високо оцінив запропоновану нами соціально-педагогічну технологію, запропонував подальші застосування та розвиток технології у дітячих притулках та закладах інтернатного типу.

Мета технолгії була досягнута, тобто ми розвили комунікативні навички у дітей-сиріт, сформували навички рівноправного спілкування через самопізнання, сприяли актуалізації особистісних якостей, а також розвили навички соціальної поведінки.

Після повторного тестування по закінченню соціально-педагогічної технології ми отримали наступні результати:

· Міжособистісна взаємодія зросла з 49% до 63%;

· Позитивна соціально-активна позиція зросла з 37% до 48% ;

· Адекватна самооцінка зросла з 32% до 56%;

· Наявність бар'єрів, що заважають продуктивному спілкуванню знизилися з 81% до 63% .

Таким чином ми досягнули поставленої мети та виконали поставлені перед нами завдання.

Метою нашої роботи було розроблення та впровадження соціально-педагогічної технології підвищення рівня комунікації дітей з неблагонадійних сімей. В ході роботи ми проаналізували літературу пов’язану з поняттям технологія (у працях Л.В. Мардахаєва, Л.Е. Никітіної, В.А. Нікітіного, М.В. Шакурової та інших). Нами встановлено, що під технологією розуміється процес послідовного, покрокового здійснення розробленого на науковій основі вирішення якої-небудь виробничої або соціальної проблеми.

Також після аналізу літератури пов’язаної з технологічною діяльністю можна сказати, що однією з форм швидкого реагування на кризові ситуації, інструментом соціалізації особистості виступає професійна соціально-педагогічна діяльність. Змістом її є надання допомоги людям, а особливо дітям, що потрапили у складну життєву ситуацію, шляхом діагностування їхніх проблем, прогнозування, посередництва, інформаційно-консультативної діяльності, прямої педагогічної і психологічної підтримки, яка стимулює власні сили клієнтів. Комплексність проблем соціально-педагогічної діяльності, складність об’єктів і суб’єктів соціальних перетворень, необхідність при обмеженому об’ємі соціальних ресурсів одержання максимально значимого і ефективного результату – все це вимагає технологізації соціально-педагогічної роботи, а специфіка цього виду діяльності визначає характер тих технологій, які використовуються соціальними педагогами.