Сторінка
11
Заплановані до 2010 р. дії спонукають до вживання заходів для аналізу результатів, досягнутих у рамках Болонського процесу. Як наслідок попереднього розгляду буде подана інформація про реальні досягнення Процесу і можливість внесення деяких виправлень.
На період до 2005 р. – до майбутньої зустрічі міністрів – Комісії було доручено дослідити розвиток Болонського процесу і підготувати детальні звіти з його прогресу і досягнення проміжних пріоритетів, установлених на наступні два роки:
- забезпечення якості;
- двоступінчата система;
- визнання ступенів і періодів навчання.
Окрім того, країни-учасники будуть готові надати доступ до інформації, необхідної для дослідження в галузі вищої освіти щодо цілей Болонського процесу. Доступ до банків даних з дослідження, що провадиться, і його результатів повинен бути спрощеним.
Наступні доповнення. Нові члени.
Міністри вважають за необхідне адаптувати пункт Празького комюніке щодо заяв про членство в наступний спосіб.
Країни-учасники Європейської культурної конвенції будуть визнані членом загальноєвропейського простору вищої освіти в тому випадку, якщо вони водночас заявлять про свою готовність переслідувати і досягати мети, поставленої в рамках Болонського процесу, у своїх системах вищої освіти. Заява має містити інформацію про способи досягнення принципів і мети декларації.
Міністри погоджуються прийняти заяви про членство таких країн: Албанії, Андорри, Боснії і Герцеговини, Ватикану, Росії, Сербії, Чорногорії та Македонії – і привітали держави як нових членів, таким чином, розповсюджуючи дію процесу на 40 європейських країн.
Міністри визнають, що участь у Болонському процесі вимагає істотних змін і реформ у всіх країнах, що підписалися. Вони вирішують надати підтримку всім новим учасникам у здійсненні цих реформ за допомогою організації взаємних обговорень і допомоги, як передбачено Болонським процесом.
Робоча програма 2003-2005.
Міністри просять Комісію координувати дії для досягнення успіху Болонського процесу з питань, окреслених тематично та поетапно, позначених у цьому комюніке, і поінформувати про результати на наступній зустрічі міністрів у 2005 році.
Наступна конференція.
Міністри приймають рішення провести наступну конференцію в травні 2005 р. у м. Берген (Норвегія).
Основні завдання та принципи формування Зони європейської вищої освіти
Принципи формування змісту кваліфікацій і структур ступенів.
Результатами навчання особи вважають набори компетенцій, що включають знання, глибину усвідомлення і навики особи. Компетенції визначаються для програми в цілому та кожного її блоку. Визначеннння компетенцій є прерогативою викладачів та експертів. Компетенції поділяють на загальні та спеціальні.
Загальні компетенції.
На основі досвіду більше 100 університетів з 16-ти країн-учасниць Болонського процесу, відібрано 30 загальних компетенцій, що поділяються на три категорії: інструментальні, міжособистісні, системні.
Інструментальні – такі, що включають когнітивні здібності (здатність розуміти і використовувати ідеї та міркування, методологічні здібності, здатність розуміти і керувати оточенням, організовувати робочий час, вибудовувати стратегію навчання, приймати рішення і вирішувати проблеми); технологічні уміння (уміння, пов'язані з використанням техніки, комп'ютерні навички та здібності інформаційного управління); лінгвістичні уміння; комунікативні компетенції.
Конкретизований набір включає:
1). Здатність до аналізу та синтезу.
2). Уміння організовувати і планувати.
3). Базові загальні знання.
4). Базові знання з професії.
5). Комунікативні навички з рідної мови.
6). Елементарні комп'ютерні навички.
7). Навички оперування інформацією (здатність отримувати та аналізувати інформацію з різних джерел).
8). Здатність вирішувати проблеми.
9). Здатність приймати рішення.
Міжособистісні – індивідуальні здібності, пов'язані з умінням виражати почуття і формувати стосунки, з критичним осмисленням і здатністю до самокритики, а також соціальні навички, пов'язані з процесами соціальної взаємодії і співпраці, умінням працювати в групах, брати соціальні та етичні зобов'язання.
Комплекс міжособистісних навичок включає:
1). Здатність до критики та самокритики.
2). Здатність працювати в команді.
3). Міжособистісні навички.
4). Здатність працювати в міждисциплінарній команді.
5). Здатність співпрацювати з експертами в інших предметних областях.
6). Здатність сприймати різноманітність та міжкультурні відмінності.
7). Здатність працювати в міжнародному контексті.
8). Прихильність до етичних цінностей.
Системні – поєднання розуміння, відношення та знання, що дозволять сприймати співвідношення частин цілого одна з одною та оцінювати місце кожного з компонентів у системі, здатність планувати зміни з метою удосконалення системи та конструювати нові системи. Системні компетенції потребують засвоєння інструментальних та базових як підґрунтя.
Системні компетенції охоплюють:
1). Здатність застосовувати знання на практиці.
2). Дослідницькі здібності.
3). Здібність до навчання.
4). Здатність адаптуватися до нових ситуацій.
5). Здатність генерування нових ідей (творчості).
6). Здатність до лідерства.
7). Розуміння культур та звичаїв інших країн.
8). Здатність працювати автономно.
9). Здатність до розробки проектів та керування ними.
10). Здатність до ініціативи і підприємництва.
11). Відповідальність за якість.
12). Прагнення до успіху.
Спеціальні компетенції.
Спеціальні компетенції розглядають окремо для першого і другого циклів.
До першого ступеня віднесено такі загальні для різних предметних областей компетенції:
1). Здатність демонструвати знання основ та історії дисципліни.
2). Здатність логічно і послідовно викладати засвоєні знання.
3). Здатність вникати в контекст (чіткого осмислення) нової інформації та давати її тлумачення.
4). Уміння демонструвати розуміння загальної структури дисципліни і зв'язок між її розділами.
5). Здатність розуміти і використовувати методи критичного аналізу і розвитку теорій.
6). Здатність правильно використовувати методи і техніку дисципліни;
7). Здатність оцінювати якість досліджень у певній предметній галузі.
8). Здатність розуміти результати спостережень та експериментальних способів перевірки наукових теорій.
Випускники другого рівня повинні:
1). Опанувати предметну область на більш високому рівні, тобто володіти новітніми методами та технікою (дослідження), знати новітні теорії та їх інтерпретації.
2). Критично відстежувати та осмислювати розвиток теорії і практики.
3). Оперувати методами незалежного дослідження і вміти пояснювати його результати на більш високому науковому рівні.
4). Бути здатним зробити оригінальний внесок у дисципліну відповідно до канонів певної предметної області, наприклад, у рамках кваліфікаційної роботи.
5). Продемонструвати оригінальність і творчий підхід.