Сторінка
9
Перш ніж почати малювання гіпсових геометричних тіл, учитель повинен розкрити основні поняття (супроводжуючи розповідь прикладами), пов'язані з законами перспективи: що таке точка зору, лінія горизонту, чому предмет зменшується в міру видалення його від нашого ока і т.д. Усе це наочно видно на замальовках, за виконанням яких спостерігають учні.
У старших класах ці поняття ускладнюються й висвітлюються більш докладно, глибоко, тому що учні вже мають деякі знання з математики, фізики й інших предметів. Школярам, що добре знають креслення, легко пояснити закони перспективи на основі методу центральної проекції. Учням III-IV класів важко засвоїти ці закони, тому рекомендується провести попередньо ряд замальовок, що полегшують розуміння спостережливої перспективи.
У поєднанні з малюнками крейдою для цієї мети використовується ряд наочних приладь, наприклад картонний квадрат, у якому зроблений виріз квадратної форми, і з вирізом у формі кола. Викладач може і сам знайти багато цікавих посібників для пояснення явищ перспективи, наприклад, виготовити дротовий (каркасний) куб, в одну з бічних сторін якого вписаний коло і його діагоналі. Демонструючи його, варто показати в замальовках на дошці побудова ряду площин, розташованих вище і нижче лінії обрію.
Зображення на дошці залізничної дороги з вддаленням її до точки сходу можна доручити одному з учнів і, поступово доповнюючи цей малюнок, пояснити ряд явищ перспективи. У старших класах закономірності перспективних скорочень необхідно пов'язувати з засвоєнням основ наук (геометрії, анатомії й ін.). Говорячи про зорову властивість ока, корисно виготовити простий прилад, що наочно демонструє метод центрального проектування, а також показати на класній дошці деякі доступні способи побудови лінійної перспективи на картинній площині.
У III-ІV класах школярі дізнаються про картинну площину, лінії горизонту, центральній точки сходу і точки віддалення. Одним зі складних моментів у розумінні перспективи є побудова горизонтальних площин і предметів на них, скорочування відстаней у глибину. Про те, як уникнути помилок, потрібно говорити на кожному занятті малювання з натури, показуючи на дошці способи побудови горизонтальних площин.
Завдання “Малювання гіпсового орнаменту” полягає не тільки| у грамотному зображенні його симетричних форм, але й в ознайомленні учнів з особливостями цього виду мистецтва. У вступній бесіді викладач розповідає про стилизацію рослинних форм, розвиток орнаментальних композицій, про застосування орнаменту в оформленні архітектурних споруд Пояснення супроводжуються швидкими замальовками на дошці. У зв'язку із труднощами перспективної побудови малюнка, спочатку орнамент встановлюється по можливості фронтально.
Учитель показує на дошці хід роботи. Спочатку він визначає загальну форму підстави, на якій розташований орнамент, з огляду на композиційне розташування на площині, потім— середню лінію, будує загальну форму по висоті і ширині самого рельєфу орнаменту. Після цього намічає характеристику окремих його частин, підкреслюючи важливість побудови допоміжних ліній для кожного пелюстка, кожної форми. Декількома штрихами вчитель показує розташування тіней. Після цього він стирає малюнок з дошки й учні ведуть роботу самостійно.
При зображенні натюрмортів, починаючи з перших завдань по малюванню окремих об'єктів, згодом груп предметів, різних за формою і фактурою, можна використовувати дошку і світлу крейду для розкриття конструктивної побудови малюнка. Якщо постановка складається, наприклад, із трьох предметів: чайничока, чашки і яблука, то вчитель показує спочатку, як знайти їхню загальну величину на аркуші, намічаючи композицію на площині, потім пояснює побудову окремих предметів. Так, для передачі форми чайничка намічає його середню осьову лінію, встановлює пропорції — висоту, ширину, будує верхню і нижню частини, передаючи характерні риси форми. Потім показує, як для побудови носика і ручки треба намітити лінію (контур січної площини). У випадку, коли все це вже знайомо учням, можна доручити початок виконання малюнка на дошці (наприклад побудова висоти, ширини і основи чайничка, інших предметів) одному з учнів. У цей час вчитель виправляє помилки учня і веде бесіду з класом. Це дає можливість попередити ряд загальних помилок у роботах школярів.
Велике значення має робота крейдою на дошці при зображенні птахів і тварин. Перед тим як приступити до малювання, викладач проводить бесіду з класом, з'ясовує характерні риси зображуваної тварини чи птаха. Потім демонструється послідовність роботи над малюнком. На дошці вчитель починає пояснення з композиційного розміщення зображення на площині, визначає загальну величину опудала по висоті і ширині, лінією намічає рух торса, стосовно нього — положення ніг, шиї і голови, потім штрихами визначає загальну форму, загострюючи увагу учнів на характерних деталях.
Зображення фігури людини входить до завдань малювання з натури та тематичного у всіх класах початкової та основної школи.
Людина – найбільш важливий і цікавий об'єкт в образотворчому мистецтві. Діти намагаються малювати фігуру людини вже в дошкільному віці. У програмі середньої школи по образотворчому мистецтву також є багато завдань, де з'являється необхідність у зображенні людей. Це малюнки на жанрові, побутові теми, ілюстрації до казок і розповідей, і просто короткочасні замальовки фігури людини. У процесі пояснення прийомів передачі фігури людини педагог повинен враховувати вікові можливості школярів і будувати навчання від простого до більш складного.
Вже в молодших класах при малюванні на теми варто розкрити спів розмірність будови фігури людини. Часто в школярів виходять дуже приблизні зображення людей з непомірно великими головами, маленькими ногами і руками. Іноді діти малюють голову в профіль, пулуб у фас, або допускають інші грубі помилки. Потрібно допомогти учням побачити основні пропорції фігури людини. Для цього є різні способи.
Насамперед, вчитель повинен знайти захоплюючий сюжет однофігурної композиції і запропонувати школярам. На початку уроку необхідний аналіз характерних помилок, що допускаються при зображенні людей. Для цього можна швидко намалювати на класній дошці фігуру людини такий, як вона вийшла б у багатьох без попереднього пояснення. Потім запрошують одного зі школярів стати поруч для порівняння намальованого з натурою. Спільними зусиллями робота виправляється. Учням дається поняття про основні частини людського тіла і їхнього взаємозв'язку. Поруч з отриманим зображенням учитель малює сам, розповідаючи при цьому, як правильно побудувати фігуру людини. Це — узагальнений малюнок із правильними пропорціями фігури людини. Наступним етапом у роботі є знайомство учнів із зображенням рухів фігури, з положеннями у фас і профіль. Снову використовується натура, що зображується на дошці в цих поворотах.
Після цього замальовуються фігури: сидяча, нахилина, що йде. При цьому треба дати поняття про головну осьову лінію і її роль у визначенні руху. На дошці вчитель робить ряд схематичних начерків для визначення руху фігури за допомогою осьових ліній. Уже на цьому етапі навчання вчитель повинний дати поняття про послідовність роботи: як треба намітити висоту і ширину фігури короткими лініями і тільки потім приступити до малювання її частин. У ІІІ -ІV класах малювання повинне ґрунтуватися на знанні найбільш великих елементів анатомічної будівлі фігури людини. Учитель може обмежитися показом таблиці, але краще самому, хоча б узагальнено, схематично, виконати зображення на класній дошці і розповісти про пропорції кістяка і вплив його на зовнішні форми людини. Потім за допомогою окремих схематичних начерків варто показати найбільш характерні рухи фігури і положення основних частин кістяка. При цьому необхідно дати поняття про центр ваги. Ці малюнки учням рекомендується перемалювати у свій альбом. Після цього можна зробити невеликий начерк фігури людини в русі.