Сторінка
6

Навчально-виховні завдання курсу природознавства в початковій школі

В 2 класі спостереження за об'єктами живої природи тривають. На основі матеріалів екскурсій, коротких записів у "Щоденнику спостережень" встановлюються взаємозв'язки в неживій і живій природі. На конкретних прикладах з'ясовується, які сезонні зміни характерні для рослин і тварин у певну пору року. Знання про зміни в природі учні краще засвоюють у процесі проведення безпосередніх спостережень за рослинами й тваринами. При цьому дуже важливо вчити дітей самостійно виражати свої думки, пояснювати спостережуване явище. Розуміння взаємозв'язків у живій і неживій природі накопичується поступово.

В 3 класі при вивченні даного курсу учні використовують уже наявні знання, отримані в процесі спостереження за об'єктами природи. Школярі засвоюють залежність живих об'єктів природи від погодних умов і на цій основі встановлюють багатобічні взаємозв'язки живої й неживої природи. Знання про взаємозв'язки в природі дозволяють учням самостійно робити висновки про зміни в живій природі залежно від пори року.

В 4 класі є великі можливості для формування в учнів наукового світорозуміння при вивченні неживої й живої природи. На конкретних прикладах показується взаємозв'язок цілих екологічних груп, наприклад лугу, лісу, водойми, поля.

Послідовний розвиток знань про природу, постійне ведення "Щоденників спостережень" сприяють формуванню в школярів переконання в тому, що розвиток живої природи є закономірним явищем і є цілком з'ясовний.

Зміст матеріалу дозволяє не тільки розкрити перед учнями основні закономірності змін у природі, але й пояснити причинно-наслідкові зв'язки й на цій основі додати кожному факту, процесу або явищу найкраще тлумачення й обґрунтування. Формування наукового світогляду тісно пов'язане зі здійсненням науково-атеїстичного виховання учнів, головне завдання якого - навчити дітей правильно розуміти й пояснювати явища природи. Роботу з науково-атеїстичного виховання варто проводити на уроках, позакласних заняттях по природознавству, у процесі спілкування вчителів з батьками, індивідуально з учнями, використовуючи при цьому різноманітні форми, методи й засоби навчання, прилучаючи учнів до самостійного осмислення вивчених явищ природи.

Формування основних понять курсу природознавства передбачає організацію систематичних і цілеспрямованих спостережень дітьми на уроці й самостійних спостереженнях у природі. Шляхом порівняння й узагальнення результатів спостережень діти встановлюють причинні зв'язки між явищами в природі - між напрямком вітру й змінами погоди. У процесі спостережень діти вчаться виявляти істотні ознаки й властивості об'єктів й явищ природи.

Так, на основі дослідів, вивчення матеріалу колекцій учні довідаються про властивості вугілля й нафти, води й повітря, учаться розрізняти мінерали, визначати родючість ґрунтів і т.д.

Найбагатший фактичний матеріал для цього курсу в молодших класах дає краєзнавча робота: спостереження з наступною схематичною фіксацією сезонних зміні в живій і неживій природі рідного краю; знайомство з розмаїтістю природи - корисними копалинами, ґрунтами, рослинністю й тваринним світом; збір колекцій, гербаріїв місцевої флори; вивчення діяльності населення по охороні, використанню й перетворенню природи у своїй місцевості.

Учитель так повинен направляти пізнання дітьми природи, щоб у них розвивалася й міцніла любов до природи й турбота про збереження її багатств.

Безпосереднє спілкування із природою і її елементами на екскурсіях, під час практичних занять сприяє естетичному вихованню учнів. Зоряне небо, весняний ліс, снігопад, красиво квітучі кімнатні або лугові рослини, художнє оформлення біологічного кабінету й уроків про рідну природу - все це виховує в дітей почуття любові до природи, а сполучення пізнання з живим почуттям сприяє розвитку стійкого пізнавального інтересу до природи.

Курс природознавства передбачає набуття дітьми практичних умінь (спостереження за температурою повітря по термометрі, напрямок вітру по флюгері, фіксація основних явищ погоди за допомогою умовних знаків, орієнтування на місцевості по сонцю й по компасу й т.п.). Вироблення практичних умінь сприяє розвитку колективізму й трудовому вихованню школярів.

Знання учнів про природу стають більше осмисленими, коли очевидна їхня значимість і можливість застосувати на практиці. Учні знайомляться із розмаїтістю трудової діяльності населення - зі способами видобутку й використання корисних копалин, виведенням і господарським використанням рослин і тварин, з досягненнями науки в освоєнні космічного простору, у скоренні повітряного океану, у використанні енергетичних ресурсів, у процесі всіх галузей народного господарства країни. Такі осмислені знання сприяють розвитку почуття гордості за Батьківщину, є основою патріотичного виховання.

Усе вище сказане необхідно для дітей як підготовка до навчання географії, природознавству й іншим предметам, пов'язаних із природою, у старших класах.

Естетичне виховання учнів початкових класів в процесі вивчення природознавства

На сучасному етапі велика увага приділяється естетичному вихованню учнів, головне завдання якого - формування у дітей почуття прекрасного. Найкращим вихователем цих почуттів є природа. У процесі вивчення природи розкривається її краса й різноманіття. К.Д. Ушинський писав, що день, проведений дитиною серед гаїв, полів, вартий багатьох тижнів, проведених на навчальній лаві. Спілкування із природою навчить школяра слухати музику лісу: шелест листя, спів птахів, шум дерев, дзюркіт води, почувати різноманіття квітів, бачити красу й розмаїтість фарб - все це викликає естетичні переживання, не залишає дитячу душу байдужою.

У початкових класах необхідно в першу чергу звертати увагу дітей на красу форми, зовнішній вигляд рослини або тварини, особливості зафарблення, естетичні ознаки й на цій основі формувати в школярів конкретні знання й уявлення про явища природи. Наприклад, в 3 класі проводиться екскурсія в ліс або парк із метою спостереження за весняними, змінами в житті рослин і тварин. На самому початку екскурсії вчитель звертає увагу дітей на те, як перетворився парк навесні: листки дерев пофарбовані в яскраво-зелений колір, на березах з'явилися сережки й т.д.

Учитель пропонує школярам зупинитися й послухати шелест листів, а потім пояснити, чи є щось загальне в шелесті листів і тихій музиці. Потім він може запропонувати учням прочитати вірші про природу або зробить це сам.

Для естетичного виховання учнів немаловажне значення мають культура навчальної праці, чистота робочого місця, створення відповідних умов для роботи з об'єктами природи.

Акуратно виконана й красиво оформлена колекція комах або рослин допомагає дітям бачити не тільки результати своєї праці, але й одержувати від неї естетичну насолоду.

Завдання екологічного виховання - формувати у школярів дбайливе відношення до природного середовища. Найважливішою частиною екологічного виховання школярів є природничо-охоронна робота. Вона містить у собі ознайомлення молодших школярів з рослинами й тваринами Червоної книги, виховання у дітей правил і норм поведінки в природі, виконання різноманітної посильної суспільно корисної роботи з охорони природи своєї місцевості. Завдання вчителя: простою доступною мовою пояснити й показати дітям на конкретних прикладах, що людина - це частина природи, без якої її життя неможливе. Наприклад, у процесі вивчення теми "Природа нашого краю. Найважливіші корисні копалини". На початку уроку вчитель повідомляє про видобуток корисних копалин і підводить учнів до висновку про значення корисних копалин у житті людини, потім звертається увага дітей на необхідність охорони корисних копалин. Після вивчення теми учні повинні засвоїти, що видобуток корисних копалин пов'язаний зі зміною й порушенням природного комплексу (найкраще це показати на прикладі місцевих кар'єрів під час екскурсій або при перегляді навчального фільму); тому видобуток корисних копалин проводиться планово, з урахуванням всіх особливостей даної місцевості. На таких прикладах формуються поняття про екологічну рівновагу й причини її порушення.