Сторінка
3

Розвиток творчості старшого дошкільника

Керуватися першою формулою особистісного виховання: ТИ ВСЕ МОЖЕШ!

Систематично формувати особистісну позицію дитини у сприйнятті нею творів образотворчого мистецтва.

Сприймати її творчість такою, яка вона є.

Підтримувати в неї бажання творити, організовувати вернісажі в родинному колі.

Давати їй особистий наочний приклад у ставленні до мистецтва, до самостійної образотворчості.

Без дозволу дитини не втручатись у процес створення нею образу.

Не насміхатись, але й не захвалювати.

Оцінюючи дитячі роботи, не порівнювати.

Досвід Людмили Шульги

Пізнання себе і навколишнього світу відбувається через почуття. Тому так важливо навчити малюка бачити, чути, відчувати, розуміти цей світ, сприймати його як диво.

На думку педагога Л.М. Шульги (м. Запоріжжя), малювання – благодатна діяльність для виховання почуттів. Передусім тому, що майже всі діти люблять малювати. А ще тому, що це продуктивна діяльність, яка дає дитині змогу відтворити на аркуші паперу світ своїх почуттів і думок. Ось чому головним завданням організації зображувальної діяльності Л.М. Шульга вважає виховання естетичних почуттів, розвиток творчих здібностей, а допоміжним – навчання технічних прийомів.

Л.М.Шульга пропонує близькі за метою і змістом заняття об’єднувати в один цикл. Як правило він складається з 3-4 занять. Його завдання – занурення в певну тему. Перше заняття – ознайомлення. Воно несе велике емоційне і інформаційне навантаження. Тема має здивувати, зацікавити й захопити малят. На другому і третьому заняттях діти здобувають певний досвід з теми й оволодівають прийомами і технікою малювання. Це вже навчальні заняття. Навчання носить м'який, ознайомлюючий характер. Діти дізнаються про різні техніки і прийоми малювання й самостійно обирають прийоми для здійснення свого задуму. Останнє заняття циклу творче. Воно дає змогу осягнути всю тему і пропустити її крізь себе, виразити своє ставлення, свої почуття в малюнку.

Необхідною умовою успіху є творча атмосфера на занятті з малювання. Тільки розкута дитина здатна глибоко відчути і передати свої почуття. Саме тому бесіди під час занять відбуваються у вільній формі. Висловлюються всі, хто бажає. Традиція піднятої руки відійшла в минуле. Дошкільнята повинні впевнитись, що "неправильних" фантазій не буває, дорослий повинен зрозуміти і прийняти кожну знахідку дитини, кожне її відкриття.

Які ж методи і прийоми на думку Л.М. Шульги, сприяють розвитку дитячої творчості, активізують уяву дошкільнят?

Прийом "занурення в картину". Якщо необхідно навчити дітей малювати пейзаж, попередньо розглядаємо картини відомих художників. Дітям пропонується уявити себе на тому місці, яке зображене, вдихнути аромат трав, квітів або осіннього листя; підставити долоні і відчути палючо-жарке сонце, холодний вітерець, послухати спів пташок, пісню вітру. Все це супроводжується поетичним словом, слуханням музики. Діти вдивляються в картину, починають розуміти мову фарб. І фарби відкривають їм секрети природи. Так, виявляється, жовті фарби сніговому килиму подарувало саме сонце. Його промені розмовляють з сніжинками. І в цій розмові сонце віддає свою теплу жовтизну снігу, а той свої холодні білі барви дарує сонцю. При такому сприйманні дитина пізнає не тільки зміст твору живопису, а й таємниці навколишнього світу. Так барви "озвучують" картину, створюючи настрій і викликаючи почуття. А музика, навпаки, може малювати в уяві дитини кольорові образи. Прослуховування музичного твору викликає у дітей яскраві почуття, відкриває їм таємниці взаємодії звуків і барв.

Фарби, пензлі, папір, олівці для дошкільнят не просто засоби зображення. Вони – добрі друзі, які допомагають передати настрій, стан душі маленького художника.

Щоб діти краще зрозуміли цих нових друзів, проводяться заняття-знайомства. При першій зустрічі малят з пензлем ми розкриваємо таємницю його життя. Розповідається, що колись це була тендітна гілочка дерева, яку живили соки землі і промені сонця. А ніжний ворс подарувала пензлику весела жвава білочка, а може, й інша лісова тварина з пухнастим хутром. Життя пензлика продовжується, коли його бере художник. Пензель відчуває тепло рук людини, її прагнення і бажає допомогти їй. Розкриваємо дитині азбуку взаємин: пензель тонко реагує на те, в якій частині до нього торкаються пальці, на положення руки, як нахиляють його до паперу.

Дитина обстежує пензель, торкається ворсом своєї щоки, аби відчути його ніжність і м'якість, "малює" ним у повітрі, тримаючи спочатку за металевий наконечник, а потім за середину. Дорослий пропонує простежити як змінюється пензель при цих рухах, коли він стаз більш рухливим, чутливим. Після такого знайомства пензель оживає для дитини. Тендітний пензлик не любить галасу і крику. Коли малюк торкається ворсом щоки, він чує у відповідь: "Здрастуй, я на тебе дуже чекав!" Після цих слів дитина не здатна зробити пензлику боляче.

Перші зустрічі складають цілий цикл занять. Діти дослухаються до аркуша паперу, влаштовують йому побачення з водою, пізнають таємниці гуаші й акварелі, гостюють у королівстві олівців.

Цінність цих зустрічей не лише в тому, що в дитини формується особливе поетичне ставлення до приладдя художника, яким вона буде користуватися, а в тому, що вона починає небайдуже ставитися до всього, що її оточує. Спокійне, добре, трохи казкове спілкування не залишить малюка байдужим, допоможе йому чутливіше реагувати на зовнішній світ, тонше сприймати його.

Пропонується також прийом "оживлення" речей, об’єктів, які малюємо. Це значить, що герої малюнку "оживають", розмовляють, з ними трапляються різні пригоди. Або ж героїв "оживляють" самі діти. Наприклад, малюємо яблуко. Діти слухають музику, під неї висловлюють свої фантазії про те, ким було яблуко у дитинстві, як росло і змінювалось, які друзі були у яблука, хто зняв яблуко з гілки? Тобто, разом придумуємо казку, в якій герої розповідають про себе, свої звички, друзів, бажання.

При малюванні натюрмортів корисно викликати у дітей асоціації. Наприклад: груша – жовта, м'яка, значить, солодка; яблуко жовто-зелене, тверде, блискуче – значить кисле.

При сприйнятті натури, звертається увага на її характерні особливості. Наприклад, малюємо гарбуз. Жовті боки говорять про легку, веселу вдачу, піднятий хвостик про піднесений, веселий настрій.

Цікаві дітям заняття, де вони мають можливість виражати свої почуття емоціями, мімікою, жестами, рухами. Тому інсценуються зустрічі героїв малюнку. Необхідно дати дітям свободу, нехай кожен уявить себе пташкою, сонцем, листочком, сніжинкою, розповість який він. Тоді малюкам легше передати в малюнку все те, що схвилювало і вразило.

Також Л.М. Шульга великого значення надає роботі з кольорами. Діти малюють барви літа, осені, зими, весни, барви дощу; вчаться визначать зв'язок між настроєм, музикою і кольором. У дошкільнят розвивається здатність виражати настрій спокійною інтонацією, словом, жестом, танком, фарбою ("барви спокою"). Яка фарба не весела і не сумна? Не холодна і не тепла? (зелена). Діти "перетворюються" на зелену фарбу і показують її настрій на своєму обличчі.