Сторінка
4

Виховання гуманстично спрямованої особистості підлітка у позаурочний час

Оптимізація процесу виховання гуманістично спрямованої особистості забезпечує діяльність, що розгортається в рамках функціонально-прогностичної моделі (рис. 2).

Чітко виражена мета виховного процесу сприяє успішному формуванню відповідних якостей гуманістично спрямованої особистості. Наше дослідження підтвердило доцільність постановки мети, як формування вільної особистості, здатної захищати і відстоювати власну позицію, керуючись національними та загальнолюдськими цінностями.

Принципова новизна організації виховного процесу за такою моделлю полягає у відході від примусу, диктату і насилля над вихованцем; зміст виховання здійснюється без психічних перевантажень. Вона передбачає ставлення вчителя до підлітка як до суб’єкта власного розвитку і як суб’єкта виховної взаємодії; участь підлітків у ціннісно-орієнтаційній діяльності, стимулювання вихованців до здійснення самовиховання і саморозвитку. За таких умов розвиток особистості відбувається шляхом постійного вдосконалення змісту особистої діяльності на основі узгодження з цінностями суспільства, а виховний процес спрямовується на засвоєння моральних правил життя у суспільстві. Така організація процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка позитивно впливає на зростання ціннісного ставлення до інших людей та до себе за умови залучення підлітків до участі у тренінгах та ділових іграх, встановлення суб’єкт-суб’єктної взаємодії між їх учасниками; формування у вихованця навичок аналізу ситуацій, розвиток комунікативних умінь і розуміння власної цінності. Використання вправ, бесід, тестування, спостереження за вихованцями; стимулювання підлітків до здійснення гуманних учинків забезпечує ефективність ціннісно-орієнтаційної діяльності підлітків.

Узагальнивши зазначене вище, ми дійшли висновку, що основними завданнями в організації процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка у позаурочний час є:

– оволодіння знаннями про гуманістичні цінності, способи і засоби реалізації суспільно-значущих стосунків між людьми;

– формування навичок аналізу і критичної оцінки різноманітних способів реалізації цих цінностей;

– формування впевненості у власних силах і можливостях;

– розвиток уміння аналізувати вплив власних учинків на оточуючих, та на свій життєвий шлях;

– розвиток комунікативних умінь, готовності відстоювати власні переконання;

– формування досвіду гуманних взаємостосунків;

– формування адекватної самооцінки, зокрема, моральної, позитивної “Я”-концепції; розвиток впевненості у власних можливостях бути гуманною особистістю.

З метою забезпечення цілісного підходу до виховання гуманістично спрямованої особистості нами розроблено і апробовано програму розвитку такої особистості. Враховуючи структуру особистості, виділено програмні розділи: “Я – особистість”, “Я і Україна”, “Я і Природа”, “Я і Ми”, “Я. Земля. Всесвіт”. Повністю програма подана у додатках до дисертації.

Результатами дослідження підтверджено, що на підвищення рівня сформованості гуманістичної спрямованості підлітків значний вплив здійснює організація їхньої ціннісно-орієнтаційної діяльності, як сукупність дій, вчинків, впливів особистості, що спрямовані на саморозвиток, самореалізацію і самовдосконалення на основі загальнолюдських і національних цінностей (базових цінностей), які у педагогічному процесі спрямовані на формування в учня рис, що посилюють мотивацію його поведінки, почуття обов’язку, відповідальності, пізнавальних інтересів і потреб та усвідомлення власного творчого саморозвитку.

Формувальний етап експерименту засвідчив, що гуманістично спрямована особистість ефективно розвивається за умов, коли різнопланова ціннісно-орієнтаційна діяльність педагогічно доцільно організована і дає можливість підліткам обговорювати проекти спільної діяльності; висловлювати зауваження й пропозиції щодо виконання справи; обирати шляхи її здійснення; визначати мету, напрям діяльності, склад виконавців; розподіляти доручення з урахуванням індивідуальних здібностей, інтересів; оцінювати свою діяльність шляхом творчих звітів, бесід, анкетувань; на основі узагальнення результатів визначати перспективи подальшої діяльності.

Проведений на підсумковому етапі формувального етапу експерименту зріз результатів участі підлітків у різних видах виховної діяльності засвідчив динамічний характер розвитку виділених нами показників сформованості гуманістично спрямованої особистості. Участь у різних видах виховної діяльності сприяла тому, що підлітки почали усвідомлювати її суспільну значущість. Якщо на початку експерименту лише 19,4% учнів були впевненими у тому, що знання ідей і норм гуманізму, в основі яких лежать загальнолюдські цінності (праця, взаємоповага, доброта, справедливість, толерантність, щирість тощо) потрібні кожній людині; 33,6% не мали твердих переконань у цьому, а 47,0% вважали ці знання не обов’язковими, то після завершення формувального експерименту, де вони брали участь у різних видах гуманістично спрямованої виховної діяльності, ці дані змінилися. Розуміння необхідності володіти такими знаннями засвідчили 29,1%; остаточно не позбавилися вагань і сумнівів щодо цього 58,3%; і тільки 12,6% учнів продовжували вважати ці знання необов’язковими.

У ході формувального етапу експерименту проаналізовано зміни у рівнях сформованості гуманістичної спрямованості підлітків за розробленими нами критеріями – ставлення до інших людей, ставлення до себе, ставлення до ціннісно-орієнтаційної й практичної діяльності.

Відбулися позитивні зміни у ставленні підлітків до людей. Змінився характер міжособистісних стосунків у класних колективах: вони стали більш дружніми, доброзичливими, довірливими. Такі думки висловили 18,7% учнів ЕК та 11,4% учнів з КК. Одночасно зменшилася кількість тих, чиї взаємини у класі характеризуються як байдужі, нещирі: 19,7% у ЕК (проти 46,8% – на початок експериментальної роботи) та 27,1% – у КК (проти 46,6% до початку експерименту); зменшилася кількість тих, хто вважає, що у класі є учні, які уникають спільних ігор, почувають себе некомфортно: 1,2% – у ЕК (5,7% до початку експерименту) та 9,8% – у КК (19,3% до початку експерименту).

Результати експерименту засвідчили зміни у ставленні підлітків до себе, зокрема, зростання рівня самоповаги, що проявилося у зростанні уваги до свого зовнішнього вигляду; у розумінні, що повага до інших починається із поваги до себе. На 22, 4% зросла кількість підлітків, які проявляють самостійність, керуючись свідомим вибором гуманної, доброчинної поведінки: їх число на кінець експериментального періоду становило 54,9%; у КК кількість таких учнів зросла на 6,1% і становила на завершальному етапі експериментальної роботи 38,9%.

Виявлення рівня гуманістичної спрямованості підлітків за критерієм ставлення до ціннісно-орієнтаційної діяльності засвідчило, що учні поступово змінили ставлення до гуманістичних цінностей: значно вище стали поціновуватися смаки, уподобання, звички однолітків; більшість підлітків проявили готовність стати на захист тих, хто потребує допомоги і підтримки. Такі якості як доброчинність, милосердя, людяність за результатами ранжування займають відповідно 3-є, 4-е і 6-е місце (до початку експерименту: 9-е, 7-е, 8-е). Одночасно, кількість учнів, що обрали пріоритетом для себе гуманістичні якості людини, склала 65,3% (проти 37,9% на початок експерименту).