Сторінка
7

Розвиток пізнавальних інтересів учнів 4 класу на уроках "Я і Україна"

Види завдань для класифікації за суттєвими ознаками:

1. Завдання на визначення об’єкта за вказаними ознаками.

Наприклад: З’єднати стрілками.

Великий простір суші з майже рівною поверхнею – це * * гори

Повздовжня заглибина з крутими схилами – це… … .* * яр

Підвищення на рівнині – це…… * * рівнина

Дуже піднята ділянка земної поверхні – це… ** горб

2.Завдання для вилучення зайвих об’єктів (ознак, властивостей тощо).

Наприклад: Закреслити назви органів, які не належать до органів травлення. Ротова порожнина, нерви, стравохід, шлунок, очі, язик, кишечник, зуби.

3. Завдання, що передбачають розподіл об’єктів на групи за самостійно встановленими суттєвими ознаками.

Наприклад: Перелічені назви рослин поділити на групи і заповнити таблицю.

Калина, кульбаба, сосна, пирій, береза, малина, овес, верба, шипшина.

4. Завдання на самостійне встановлення суттєвих ознак та визначення об’єкта.

Наприклад: Впізнати за описом форму земної поверхні. За якими ознаками можна це зробити?

Ця форма земної поверхні буває на горбистих рівнинах. Вона має вигляд повздовжньої заглибини з крутими схилами і вузьким дном.

Складність пізнавальних завдань на класифікацію вивчених об’єктів зростає за характером суттєвих ознак — від визначення об’єкта за вказаними ознаками до самостійного встановлення суттєвих ознак об’єкта з метою віднесення його до певного класу (групи); а також за кількістю ознак, що залучаються у пошуках відповіді.

Виконуючи пізнавальні завдання цього типу, школярі вчаться виділяти достатню кількість ознак об’єктів, відрізняти істотні ознаки від неістотних, встановлювати відповідність істотних ознак вивченим об’єктам. Виконання учнями пізнавальних завдань на класифікацію сприяє осмисленому засвоєнню ознак і властивостей предметів та явищ.

Завдання на встановлення причинно-наслідкових зв’язків

Важливу роль у формуванні пізнавальних інтересів і природничих знань молодших школярів відіграють завдання на встановлення причинно-наслідкових зв’язків між окремими тілами та явищами природи. Відкриття кожного зв’язку — це крок до глибшого розуміння навколишнього світу. Чим більше й частіше учень осмислює різноманітність зв’язків між тілами та явищами природи, тим узагальненішими вони стають і зручнішими для виявлення їх у незнайомих ситуаціях.

Самостійне встановлення причинно-наслідкових зв’язків полягає в тому, щоб навчити учнів розрізняти причини й наслідки, встановлювати спочатку короткі, локальні, односторонні зв’язки між тілами та явищами природи, між людиною і природою, а потім складніші, різноманітніші зв’язки. У процесі встановлення причинно-наслідкових зв’язків у школярів передбачається розвивати два види причинно-наслідкового мислення: елементарне причинне мислення й мислення узагальнююче причинно-наслідкове мислення. Для першого виду мислення є те, що поодинокі явища чи об’єкти зумовлюються іншими поодинокими явищами чи об’єктами. А для другого — поодинокі явища або об’єкти пояснюються загальними правилами чи законами. Для розвитку цих видів мислення необхідне постійне зростання рівня складності причинно-наслідкових зв’язків.

Види пізнавальних завдань для встановлення причинно-наслідкових зв’язків:

1. Завдання для визначення причини і наслідку у даному висловлюванні.

Наприклад: Із двох речень скласти одне, вставивши між ними «тому що». Визначити у новому реченні, що від чого залежить.

Птахи відлітають у теплі краї. Взимку немає комах.

2. Завдання для формулювання одиничних суджень про причину або наслідок певної залежності.

Наприклад: а) Чому білка взимку не впадає у сплячку?

б) Закінчити речення.

Із настанням осені ластівкам, зозулям, лелекам немає чим живитися, тому…

3. Завдання для формулювання розгорнутих суджень про причину або наслідок складних залежностей.

Наприклад: а) Що станеться, якщо знищити всіх комах?

б) Чому потрібно охороняти тварин?

4. Завдання для виявлення причини або наслідку, що подані у проблемній формі.

Наприклад: Тіло птахів вкрите пір’ям, яке добре захищає їх від холоду, то чому ж більшість птахів відлітають у теплі краї?

Рівень складності причинно-наслідкових зв’язків, які мають встановлювати учні, поступово зростає за двома ознаками: за структурою зв’язків, їх кількістю співвідношень та логікою судження.

Завдання, що передбачають використання аналогії як засобу переносу способу дії

Завдання цього типу є близькими до завдань на порівняння. Вони передбачають формулювання судження про ознаки чи властивості одного об’єкта або способу дії на основі його подібності до інших. Тобто засіб аналогії базується на операції порівняння і є послідовним співвіднесенням та зіставленням суттєвих ознак і способів дій. Проте при порівнянні виявляються й фіксуються лише подібність чи відмінність за властивостями й відношенням уже встановленим до порівняння. А при аналогії між двома об’єктами (способами дій) в одного з них певні властивості (операції) не подані. Тільки здійснення аналогії дає змогу перенести відомі, визначені властивості, зв’язки (операції), з одного об’єкта (способу дії) на інший. Аналогія є важливим засобом розвитку мислення учнів та формування вміння переносити знання, тому цей прийом необхідно широко використовувати в навчальній діяльності молодших школярів.

Види завдань на використання аналогії:

1. Завдання на асоціативну аналогію.

Наприклад: а) Замінивши підкреслене слово у першому реченні, описати балку.

Яр — це повздовжня заглибина на земній поверхні, у якої круті схили і вузьке дно.

б) За зразком описати гору і заповнити таблицю.

2. Завдання на алгоритмічну аналогію.

Наприклад: Охарактеризувати яр, вставивши у речення пропущені слова. За зразком охарактеризувати балку.

Яр — це _. Він має _ схили і дно. Утворюється яр внаслідок

3. Завдання на евристичну аналогію.

Наприклад: Пригадати , який ґрунт легше розпушити: той, на якому ростуть рослини, чи той, на якому їх немає. Як люди використовують це явище для боротьби з ярами?