Сторінка
11
Потім він повинен прийняти рішення — виконувати роботу заздалегідь чи перед наступним уроком.
У процесі здійснення навчального завдання застосовуються різні прийоми роботи, які дають змогу реалізувати згадані методи. Основними, прийомами роботи є: заучування, повторне сприйняття матеріалу, його переказ, виділення основних думок і слів, поділ навчального матеріалу на смислові частини, аналіз завдання, збирання, узагальнення матеріалу, фактів, їх компонування тощо.
У процесі виконання домашньої роботи учень повинен слідувати певним правилам:
Перше. Учням необхідно знати, що процес осмислення і засвоєння знань повинен носити розосереджений характер. Це значить, що для всестороннього осмислення і міцного засвоєння програмного матеріалу слід вдумливо вивчати уроки не d один присід, а звертатися до їх вивчення кілька разів протягом деякого часу. Тільки при цій умові в пам’яті знання зберігаються на довгий час. Психолог М.Н.Шардаков наводить порівняльні дані про ефективність концентрованого і розосередженого запам’ятовування, які були одержані e процесі експериментальної роботи в І, IV класах. Для запам’ятовування давався уривок з вірша, проте одна група школярів заучувала його концентровано, друга ж працювала над віршем протягом трьох днів. Результати роботи були перевірені через 20 днів: кожний з учнів повинен був прочитати напам’ять вивчений вірш. Якщо у школяра були труднощі, йому нагадували перші слова вірша. Виявилося, що більше нагадувань доводилося робити тим, які застосували прийом концентрованого заучування. Ті ж учні, які користувалися способом розподіленого у часі запам’ятовування, потребували підказки набагато рідше.
Друге. Домашні завдання необхідно виконувати в день їх отримання. Суть у тому, що засвоєний на уроці матеріал інтенсивно забувається в перші 10—12 годин після сприйняття. Це доведено психологічними дослідами. Німецький психолог Герман Еббінгауз (1850—1909) давав завдання завчити 13 позбавлених змісту слів і надалі не повторювати їх. При контрольних перевірках виявилося, що через годину випробовувані могли відтворити близько 44% цих слів, а через 2,5—3 години — тільки 28% .
Це психологічне явище знаходить своє пояснення у фізіології. І.П.Павлов і його учні довели, що нові нервові зв’язки, що утворюються, неміцні і легко гальмуються. Гальмування найсильніше виявляється відразу після утворення тимчасового зв’язку. Отже, забування відбувається найінтенсивніше зразу ж після сприйняття матеріалу. Ось чому, щоб попередити забування знань, засвоєних на уроці, необхідно провести роботу по їх закріпленню в день їх сприйняття. Саме тому і необхідно виконувати домашні завдання в день їх отримання.
Третє. Приступаючи до підготовки домашніх завдань, обов’язково потрібно створити психологічний настрій на їх акуратне виконання і міцне засвоєння. Як же це робити? Потрібно детально продумати ту мету, яку необхідно досягти при виконанні домашнього завдання. Одна справа, коли хочеться його виконати і швидше піти гуляти, і інше — коли учень ставить мету якнайкраще виконати завдання, не поспішає і прагне до глибокого осмислення і засвоєння матеріалу. Цей настрій (установка) спонукає його до старанної роботи, до прояву розумових і вольових зусиль, що, природно, значно підвищує якість домашнього навчання. Щоб зробити цей настрій (установку) дієвішим, певну і детально продуману мету корисно промовити кілька разів вголос, щоб вона міцніше зміцнилася в свідомості і перетворилася у мисленну „програму дій”. Надалі, коли ця установка закріпиться, необхідність у такому промовлянні відпадає.
Четверте. Якщо домашнє завдання включає засвоєння матеріалу по підручнику і виконання різних вправ, то його підготовку потрібно починати з роботи над підручником. Порядок роботи з підручником наступний: спочатку потрібно спробувати пригадати те, що залишилося в пам’яті від уроку. Потім слід звернутися до вдумливого читання параграфа підручника, виділяючи в ньому найважливіші положення, правила, висновки, прагнучи до їх глибокого осмислення і засвоєння. Після цього потрібно застосувати прийоми відтворення і самоконтролю: переказ матеріалу вголос або про себе, складання плану прочитаного, відповіді на питання підручника і т.д. Якщо в процесі самоконтролю виникають труднощі, необхідно ще раз попрацювати з підручником і добитися вільного і повного відтворення матеріалу, що вивчається.
Але як бути тим учням (а вони, на жаль, зустрічаються), які (то через свою слабку пам’ять, то внаслідок недостатньої уваги на заняттях) перед вивченням матеріалу вдома не в змозі нічого „пригадати” і відтворити з того, що пояснювалося вчителем на уроці ? У цьому випадку необхідно рекомендувати, щоб при першому читанні (первинному сприйнятті матеріалу) вони спробували виділити і осмислити основні питання теми, а відтворення (переказ вголос, відтворення про себе, відповіді на питання підручника і т.д.) починали після повторного читання підручника.
Свою специфіку має робота по засвоєнню і відтворенню значного за об’ємом і порівняно важкого навчального матеріалу. Такий матеріал доцільно розчленовувати на частини і кожну частину повторювати і відтворювати окремо в певну одиницю часу, відділяючи засвоєння однієї частини від іншої короткочасним відпочинком тривалістю 5— 10 хвилин.
Велику роль у міцному і глибокому засвоєнні знань має установка на запам’ятовування, всестороннє осмислення і тривале збереження в пам’яті матеріалу, що вивчається. Якщо школяр приступає до навчальної роботи з такою психологічною установкою, він не тільки проявляє завзятість і наполегливість в оволодінні знаннями, але і підбирає відповідні прийоми навчання, прагнучи самостійно подолати труднощі, старанніше виконувати вправи.
Психологічні дослідження показують, що збереження знань в пам’яті залежить також від їх змісту. Швидше забуваються формулювання, визначення і описовий матеріал. Триваліше зберігаються знання, засновані на розумінні закономірностей і причинно-наслідкових зв’язків. Звідси зовсім не випливає, що при засвоєнні матеріалу, що вивчається, потрібно звертати основну увагу на запам’ятовування правил і висновків. Якраз навпаки, дослідження Н.О. Менчинської показали, що необхідно направляти учнів на глибоке і всестороннє продумування внутрішньої логіки, на засвоєння причин і взаємозв’язку, які характеризують те або інше явище з тим, щоб висновки і узагальнення заучувалися не механічно, а виступали у свідомості школярів як логічний наслідок аналізу матеріалу, що вивчається.
П’яте. Приступаючи до виконання практичних завдань, слід уважно проглянути ті вправи, які виконувалися по темі, що вивчається на уроці, і продумати, які теоретичні положення використовувалися у процесі їх виконання. Цей прийом допомагає учням встановлювати зв’язок домашньої роботи з тренувальними вправами в класі і сприяє самостійному виконанню письмових завдань.
Шосте. Між підготовкою домашніх завдань з окремих предметів необхідно робити перерви в 10—12 хвилин для відпочинку і психологічного переключення на інший вид діяльності. Встановлено, що після сприйняття і засвоєння матеріалу, що вивчається, процес його закріплення у свідомості учнів продовжується і після того, як навчальна робота припиняється.