Сторінка
3
буде пахнути в нас на столі.
А за партами в школах,
ліцеяснове плем’я козацьке зросте,
і до тебе, Вкраїно, душею
вже з дитинства воно приросте.
Вільні діти твоєї родини
у майбутнім прославлять свій край
і простори твої, Україно,
перетворять в справжнісінький рай.
2. Метод права етнічного голосу. На будь-якому уроці при вивченні будь-якої теми учень не української національності повинен мати право на задоволення його етнічних інтересів. Так, наприклад,учні вивчають тему "Скарби бабусиної скрині. Скриня як предмет побуту і мистецтва", а хтось із учнів /росіянин, білорус чи татарин/бажає розповісти про хатній "сейф" своєї бабусі. Його інформація також буде навчальним матеріалом. А самому учневі дуже приємно вчити однокласників, іноді навіть учителя, і найголовніше - відчувати повагу друзів до його національності чи народності.
3. Метод мовного очищення. Його застосовую на кожному уроці. Він полягає в тому, щоб привчити учнів говорити справжньою українською мовою. Популярними в школі стали мовні кросворди, які складають самі діти. Вони знаходяться в кабінеті народознавства, і вчитель на уроці дає учням 6-8 кросвордів з метою перевірити знання рідної мови. Цей метод включає в себе і прийом формулювання оцінки діяльності учнів.
4. Метод відродження звичаїв та обрядів.
Іноді чуєш від людей:„Навіщо ворушити минуле? Нині весілля справляють зовсім інакше. Навіщо вчити обряд на Івана Купала? Ніхто вже не пускає ті вінки”. Як боротися із зневірою людей? Як переконати їх у протилежному?Під час вивчення сімейних та святкових обрядів, звичаїв, я обов’язково вчу дітей, як саме нині можна відродити справді красиву старовину. Це може бути, наприклад, так: учитель вибирає з учнів князя чи княгиню, які оголошують біля дошки "Звичаєве право", або"Княжий указ". Учениця, приміром, читає:"Ми, княгиня українських звичаїв, бажаємо, щоб наприкінці і двадцятого століття, щороку в ніч з шостого на сьоме липня, дівчата та юнаки в місті Ніжині ходили до річки Остер і справляли Івана Купала. Для цього дівчата повинні зібрати живі квіти, сплести вінок,нарядити "Купала" чи "Мареку" з березової гілки, навчитись співати купальських пісень, а хлопці - вміти розвести багаття. Коли кінчаться ігри, слід розібрати "Купала" та кинути галузку Водянику. Потім дівчата пускатимуть вінки по воді. Якщо вінок припливе до ближнього берега, то доля ощасливить дівчину подружнім життям у рідному місті, коли відпливе не протилежний бік - прийдуть свати з чужини, а якщо покрутиться на місці, або течія занесе його кудись,то мусить дівчина ще побути і в дівках. Княжий закон обговоренню не підлягає, а лише обов'язковому виконанню, відповідальність за яке покладено на вчительку…".Звичайно, спочатку я бачу іронічну усмішку на обличчях "освічених" старшокласників. Та їхні сумніви позвіюють мої слова:"Я звикла виконувати закони. Отож, влітку ми зберемося а вами на свято Купала біля нашого Оста. Обряд свята розучимо на заняттях гуртка і покажемо, що народні свята вічні. Сьогодні ж ви ознайомитесь зі сценарієм свята і виберете собі роль за бажанням".
Цей метод складається з двох прийомів: інсценування на уроці та виділення найзначущішого в навчальному матеріалі. Головне - провести свято, обряд на практиці, в житті.
5. Метод народження фольклору. Наші пращури, будучи людьми частіше неосвіченими, віками творили неоціненний народний скарб - усну народну творчість. Чи правильно буде, якщо ми станемо лише вивчати фольклор минулого і не будемо творити фольклор сьогоднішній і майбутній? Адже сьогодні ми люди освічені, культурні. В нас є можливість піднести народне слово на висоту наших мрій. Ось тому я оголошую учням: "Наступного разу святкуватимемо народні легенди /приказки, прислів’я, ігри, пісні, казки/. Учні знають, що вчителька повісить на колисці в хаті вивіску "Немовлятко-прислів’ятко" або „Дочка-Легендочка” або „Малятко-Ігринятко” або „братик та сестричка – Пісні невеличкі” /тоді я кладу в колиску дві ляльки/, або "Дитинка-Прикметинка". Учні даруватимуть "новонародженій" чи "новонародженим" картки з легендами, піснями, приказками, прикметами,які придумали вони самі. Тут використано прийом організації самодіяльності учнів.
6. Метод народження актора. У програмі народознавства багато годин приділяється інсценуванню тих чи інших обрядів, свят. Діти дуже люблять грати якусь роль. Тому я роздаю "зірки театру" - звичайні паперові символи - та слова ролей учням. Ті розбирають їх з великим бажанням, і самостійно вдома репетирують свою роль. На приклад, на уроці "Інсценування "Вертепу" учні без спільної попередньої репетиції показують майже готову виставу. Хлопчик, який грає Запорожця, танцює гопак з Чортом так, ніби він умів це ще з колиски. Можливо, учні й готувалися десь удома. Цей метод використовує прийом активізації учнів.
7. Метод сімейної конкуренції. Народознавство, на відміну від інших шкільних дисциплін, міцно пов’язане з сім’єю . Адже учні вивчають свій родовід, сімейні обряди, звичаї, традиції, обов’язки чоловіка та дружини, сімейну культуру. На всіх уроках, присвячених сім’ї, я застосовую метод сімейної конкуренції, тобто вчу пишатися своїй родом, оцінювати позитивне й негативне в сім’ї, виховую прагнення будувати міцну сім’ю в майбутньому. Наприклад, на уроці "зелена аптека. Лікарські рослини, їх збирання, сушіння, зберігання і використання" відповіді учнів відбивають ставлення їхніх сімей до збирання лікарських рослин. Вони розповідають чи займаються цією справою їхні батьки, чи ні. І коли хтось, хвалиться татом чи мамою, а іншому нічим похвалитися, то в учня виникає бажання пропагувати й у власній родині збирання лікарських рослин. На уроці "Догляд та садом" пропонується учням поділитися, як їхні сім’ї ставляться до саду, чи насаджують вони дерева? Які сорти в їхньому саду? Якими рецептами варення чи повидла користуються в сім’ях учнів? Деякі діти з радістю слухають однокласників. Саме в цю хвилину я впевнена, що вони скажуть своїм батькам: "Давайте посадимо сад", тобто метод сімейної конкуренції породжуватиме здорове змагання. Саме в школі ми мусимо викорінювати оту жалюгідну міщанську сімейну конкуренцію: "А у нас німецька стінка! А ми не носимо вітчизняних речей" та ін. Навпаки, необхідно прищеплювати конкуренцію господарювання, працелюбності. На превеликий жаль, на Україні занадто сильною є конкуренція нечесного бізнесу; хто хитріший, хто жадібніший, хто більше вхопить, той і живе краще. Таку психологію слід ламати ще в дитинстві, щоб вся наша держава не перетворилися на невпорядкований ринок, де довічним дефіцитом залишаться культура, людська гідність, повага до людини праці. Цей метод включає прийоми порівняння, встановлення аналогій, конкретизації, виділення найзначущішого в навчальному матеріалі.
8. Метод статевої переваги.
Якщо виходити з того, кому більше потрібні знання про вишивання - дівчинці чи хлопчику, то переконуєшся, що на деяких уроках учитель повинен вимагати міцніших знань від якоїсь однієї статі. Наприклад, перевіряючи домашнє завдання з теми „мисливство”, я опитую юнаків, а з теми "Художнє ткацтво" - дівчат. Для учнів це теж важливо, адже хлопчиків спід схиляти до чоловічого господарювання, а дівчаток - до жіночого. Згадаймо, на чому саме відсікали пуповину баба-повитута хлопчику й дівчинці? Отож і вчитель не повинен забувати, для чого народжуються хлопчики й дівчата та вимагати тих знань, яких вони потребуватимуть у житті. Тут застосовано прийом розподілу знань відповідно до раціонального використання учнями.