Сторінка
2

Вплив фізичного виховання на розвиток підлітка

Отже, фізичне виховання здійснюється з допомогою фізичного вправляння для одержання бажаних адаптаційних змін у стані учнів. Але якщо розглядати у цьому процесі лише ті зміни, що відбуваються в організмі, а не в особистості загалом, то це може призвести до викривленого, надто вузького розуміння фізичного виховання».

Педагогічна спадщина Я.А Коменського та П.Ф. Лесгафта

«Я.А.Коменський — фундатор педагогіки як окремої науки. Він першим у світі теоретично обґрунтував весь комплекс основних питань, які в сукупності визначають педагогіку як науку, зібравши і переробивши у своїх творах весь досвід попереднього розвитку теорії і практики навчання і виховання підростаючого покоління. У працях видатного педагога знайшли відображення народна чеська педагогіка, антична педагогічна спадщина, ідеї багатьох передових педагогів, особистий досвід Каменського.

Ідея створення цілісної педагогічної теорії виступає у системі поглядів Коменського як частка загального плану удосконалення людства. У його багатющій педагогічній спадщині, і передусім у «Великій дидактиці», вперше у світі педагогічна теорія набула якості науки. Тут розглянуті всі найважливіші питання педагогічної науки. Коменський прямо не дає дефініцій головних понять педагогіки, але аналіз праць Каменського з питань виховання і навчання, особливо «Великої дидактики», робить очевидною його точку зору. Так, наприклад, Коменський ніде не дає визначення педагогіки як науки, але зі змісту його праць ясно, що педагогіку він розуміє як науку про виховання дитини; Коменський ніде не дає визначення уроку, але з його творів ми вільно можемо вивести розуміння уроку як форми організації навчання.

Класична праця Коменського «Велика дидактика» (1632) послідовно і систематично висвітлює майже всі основні проблеми навчання і виховання. Довга назва книги в урочистому стилі тієї епохи сповіщає про її головні цілі: «Велика дидактика, яка містить універсальну теорію вчити всіх усього або вірний і ретельно обдуманий спосіб створювати по всіх общинах, містах і селах кожної держави такі школи, в яких би все юнацтво обох статей, без будь-якого де б то не було винятку, могло навчатися наук, вдосконалюватись в норовах, набиратись благочестя і, таким чином, в роки юності навчитись всього, що потрібно для справжнього і майбутнього життя».

«Світоглядні та наукові концепції П.Ф.Лесгафта, ідеї психофізіологічної єдності людської природи й ролі фізичного виховання у всебічному розвитку та формуванні особистості ґрунтуються на здобутках педагогічної науки ХIХ століття та даних його власних анатомо-фізіологічних досліджень.

За свідченням дослідників П.Ф.Лесгафт заявив про себе у багатьох галузях наукових знань: в біології, антропології, анатомії, фізіології, патології, психології, педагогіці.

Необхідність саме такого підходу до вирішення проблем фізичного виховання визнавав ще К.Д.Ушинський: « .правила фізичного виховання необхідно повинні бути виведені з глибокого й обширного знання анатомії, фізіології, патології, інакше вони будуть безбарвними, некорисними .».

В історії розвитку педагогічної теорії П.Ф.Лесгафту належить особливе місце засновника науки про фізичне виховання. У праці «Руководство по физическому образованию детей школьного возраста» вчений вперше вводить поняття «фізична освіта». Фізичну освіту він розглядає як системне засвоєння людиною раціональних способів управління своїми рухами та набуття таким чином необхідного у житті фонду рухових навичок. Творчо розвиваючи думку І.М.Сеченова про значення «м’язового відчуття» у пізнанні, П.Ф.Лесгафт розглядає рух як засіб розвитку пізнавальних сил учнів. Аналізуючи розвиток рухів дитини, він показує, як поступово із сполучення м’язових, зорових та дотикових відчуттів створюються просторові уявлення.

Поступово поширюючись, коло уявлень та понять, що набуваються у зв’язку з фізичним вихованням, зливається із загальною системою знань та відіграє значну роль у формуванні наукового світосприйняття людини у майбутньому.

Провідна ідея праці полягає у тому, що головним завданням школи «слід вважати з’ясування значення особистості людини у той період, коли розвивається абстрактне мислення й поняття про істину, коли формується людина».

«За традицією, що склалася у другій половині ХIХ століття, терміном «освіта» П.Ф.Лесгафт позначає весь процес розвитку й формування людини як особистості. В його працях з анатомії і фізіології, гігієни, психології й педагогіки людина постає як цілісний організм і особистість одночасно.

Звідси випливають найсуттєвіші питання взаємозв’язку психічного, морального й фізичного розвитку, взаємообумовленості та взаємовпливу відповідних їм напрямів виховання.

Тому застосоване П.Ф.Лесгафтом поняття «фізична освіта» має на увазі процес формування організму й особистості під впливом спеціально організованого діяння, що містить систему фізичних вправ, інші специфічні засоби тощо.

Система засобів, що пропонує вчений, класифікована ним відповідно до педагогічних завдань: «привчити до наполегливої та тривалої діяльності й здатності керувати собою в роботі, що потребує великого напруження й тривалості, до більшої самостійності в діях та до вольових проявів».

Наголошуючи на необхідності фізичного виховання, П.Ф.Лесгафт розглядав його як необхідну складову всебічного розвитку особистості: «історичний досвід свідчить, що школа не може існувати без фізичної освіти; фізичні вправи повинні бути неодмінно щоденними, у повній відповідності до розумових занять», тому що « будь-яка одноманітна діяльність втомлює, пригнічує молоду людину та вбиває в неї будь-яку самостійність». На думку вченого, «є необхідним, щоб розумове й фізичне виховання йшли паралельно, інакше ми порушимо правильний хід розвитку у тих органах, які залишаться без вправ».

З позицій єдності розумового й фізичного виховання вирішується П.Ф.Лесгафтом питання про єдність їх методів: аналіз, синтез, порівняння, що є притаманними розумовому вихованню, є за П.Ф.Лесгафтом, основними при оволодінні руховими діями.

Розглядаючи людину у єдності усіх її проявів, П.Ф.Лесгафт вважає «єдиним неподільним завданням школи» фізичний, інтелектуальний, моральний та естетичний вплив».

Слід зауважити, що П.Ф.Лесгафтом було закладено підґрунтя у вирішенні таких методичних питань теорії фізичного виховання, як використання загальних педагогічних положень з урахуванням особливостей конкретного виду діяльності.

З огляду на викладене цілком правомірною є думка про те, що педагогічна спадщина П.Ф.Лесгафта виходить за рамки суто історичного значення та містить ідеї, багатство яких не є вичерпаним, тому може розглядатися сьогодні як одне з джерел подальшого розвитку педагогічної науки .

Розвиток фізичного виховання в радянський період

«В основу радянського фізичного виховання була покладена науково-методична та практична діяльність великого російського вченого Петра Францевича Лесгафта, якому належить вчення про суспільне значення фізичної культури.

П.Ф. Лесгафт на особисті заощадження та пожертви, зібрані учнями, відкрив перше в Царській Росії спеціальний вищий навчальний заклад - «Курси виховательок і керівниць фізичного виховання» (1896 р.).