Сторінка
3

Орієнтування на місцевості, план і карта у методиці викладання географії в допоміжній школі

В.Ф. Рубахін, автор наведеної класифікації, підкреслює, що ефективність читання і дешифрування картографічних посібників визначається взаємодією образів двох виді. Співвідношення між цими образами змінюється залежно від етапу читання карти і характеру завдань, що вирішуються.

У зв'язку з цим треба підкреслити, що коли в учнів достатньо теоретичних знань для вирішення завдання, а його умова не потребує створення образу, то завдання може бути вирішене шляхом логічних міркувань без форми образу. Щоб процес створення образу мав продуктивний характер, необхідно поставити перед учнями завдання, яке не може бути вирішене інакше як за допомогою формування образу. У даному випадку візуалізація проблемної ситуації виступає як важливий етап вирішення завдання. Думка, як підкреслював Ф.І. Шемякін, при затрудненні звертається до образів.

Інформація, що сприймається учнями у словесній, звичайній для них формі, дає більше матеріалу для утворення образу, ніж карта. Пояснюється це тим, що учні звикли до створення образів на основі словесної інформації. Крім того, слово і образ пов’язано міцніше, бо поєднання слова і образу в навчанні відбувається набагато частіше, ніж поєднання різних видів наочності, в даному випадку – образної і символічної.

Умовні знаки, як правило, пов’язані із загальним уявленням про географічні об’єкти і явища, наприклад: “ріка взагалі”. В такому уявленні відображені тільки загальні, специфічні ознаки даних об’єктів і явищ, а тому правильніше говорити не про уявлення, а про поняття.

Зв'язок уявлень на етапі вивчення умовних знаків з відповідними поняттями без застосування прийому розчленувальної абстракції, який дає змогу зберегти істотні, специфічні ознаки і варіювати неістотні, призводить до того, що розумово відсталі учні при читанні карти не можуть сформувати повноцінний образ географічного предмета чи явища, бо в них немає достатнього запасу уявлень про даний об'єкт або явище.

Тому на етапі вивчення умовних знаків необхідно проводити значну роботу з порівняння знаків, а також порівняння образів географічних об'єктів, що формуються на основі одного знака, але в різному картографічному контексті. Це допоможе сформувати правильне поняття про об'єкт, що вивчається, а крім того, наповнить образну пам'ять учнів необхідними запасом уявлень про можливі заміни проявів особливостей даного об'єкта залежно від його географічного положення.

Проте для того, щоб розумово відсталий учень міг уявити за картою реальну дійсність, недостатньо навчити його співвідносити картини або описи з тими чи іншими знаками на карті і відтворювати ці картини по пам'яті. Учень повинен вміти уявити місцевість за картою і тоді, коли він не бачив її на картині і не читав її опису. Такі завдання вимагають від розумово відсталих школярів певних знань про даний об'єкт і діяльності уяви.

Щоб учні могли виконувати ці завдання, їм необхідно оволодіти певною системою географічних знань і прийомів навчальної роботи. Прийоми навчальної роботи з фізичної географії поділяються на групи:

Прийоми, загальні для кількох навчальних предметів і характерні для будь-якої навчальної діяльності. Це прийоми планування навчальної роботи, її організації, самоконтролю, роботи з підручником.

Прийоми, що збігаються з прийомами розумової діяльності: порівняння, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, узагальнення, аналіз тощо. Це загальні прийоми мислення. До належать і прийоми запам’ятовування навчального матеріалу.

Прийоми навчальної роботи, що їх використовують переважно лише при вивченні географії: читання карти, графіків і діаграм, спостереження за погодою та ін.

Удосконалення підготовки до життя учнів допоміжної школи передбачає приведення у відповідність з новими потребами суспільства визначеної для осіб даної категорії мети їх виховання й навчання, а також добору і реалізації засобів для досягнення її.

Ефективність корекційно-розвивального впливу на учнів допоміжної школи досягається створенням оптимальних педагогічних умов. При цьому треба враховувати, що педагогічний процес всебічно впливає на особистість дитини, яка розвивається. Викладання окремих предметів не повинне обмежуватись вузькоспеціальним підходом, оскільки людина розвивається системно і в навчанні, і в інших видах діяльності. Розглядаючи навчання з позицій комплексного підходу, треба визначити завдання і зміст кожного навчального предмета в загальній системі педагогічних засобів формування особистості.

У процесі навчання географії у розумово відсталих учнів формується система знань про природу земної кулі, про життя і працю людей, закладається підґрунтя наукового світогляду, формується ставлення до природи, до праці. Вивчення географії розвиває в учнів спостережливість, пам'ять, логічне мислення, уяву і мову. Цьому сприяє зміст географії і спеціальні педагогічні засоби, які використовуються при її вивченні.