Сторінка
2

Система освіти в Англії

Нова епоха освітніх реформ розпочалась із приходом до влади у 1997 році лейбористського уряду Т. Блера. Їх нова освітня політика задекларувала свої наміри щодо повернення пріоритетності принципу рівності й соціальної справедливості. Провідну ідею неолебористської освітньої реформи сформульовано так: «Високі вимоги та велика підтримка». Один з авторів даної реформи М. Барбер, зазначав, що успішність освіти прямо пропорційно залежить від характеру вимог та її підтримки владою.

Сучасний уряд Англії наполягає на абсолютній нагальності радикальних змін в освіті. Таке твердження вони мотивують в першу чергу через необхідність переконання середнього класу в дієвості державної освітньої системи, у її спроможності задовольнити потреби у якісній освіті. Дана програма опирається на ряд принципів: амбіційні стандарти, децентралізація відповідальності, високий рівень інформанованості суспільства щодо результатів діяльності шкіл та чітко поставлені освітні цілі, звітність ( передбачає інспектування ), втручання у справи шкіл у напрямі зворотному до рівня їх успішності ( нагороди, допомоги і т.д.).

Названі принципи а механізми освітніх реформ реалізуються в контексті чотирьох широких стратегій, що безпосередньо стосуються ідеї забезпечення соціальної рівності та справедливості в освіті. Коротко розглянемо ці основні стратегії. Перша – підтримка раннього розвитку дитини. Вона включає в себе такі напрямки: 1) запровадження програми «Впевнений старт», яка передбачає надання допомоги бідним сім’ям для забезпечення нормального розвитку дитини; 2) гарантія кожній дитині, починаючи з трьох років, права на отримання дошкільної освіти; 3) розробка та прийняття стандартів дошкільної освіти.

Друга – це національні стратегії мовної та числової грамотності. Ним передбачене дуже широке коло заходів, основними з них є такі: 1) введення у початковій школі щоденних уроків з мови та математики, забезпечення яких включає детально розроблені навчальні програми, підручники, методичні посідки та спеціальну підготовку вчителів; 2) вивчення та поширення передового педагогічного досвіду; 3) інтенсивний моніторинг результатів запроваджених стратегій; 4) організація вчасної додаткової допомоги «проблемним» учням і школам.

Третя стратегія передбачає перебудову середньої освіти. Так, урядом передбачені покращення викладання мови, математики та природничих наук, окрема увага має приділятись «проблемним » школам. Важливим кроком стала поява програм виправлення стану справ у школах з низькою успішністю. Цим програмам надається пріоритетне значення як національною, так і місцевими освітніми адміністраціями. Важливу роль при вирішенні даного питання мають відіграти успішні школи, партнерство з якими має принести користь «проблемним » навчальним закладам. Для покращення ситуації в неуспішних школах будуть залучати також соціальних партнерів: бізнесові структури, громадські та релігійні організації. Дані методи дали свої результати, так, протягом останніх чотирьох років кількість неуспішних шкіл поступово зменшилась.

Оскільки в Англії найбільш проблемними залишаються школи великих міст, через їх різноманітний національний, етнічний та релігійний склад, то уряд розпочав втілювати в життя програму яка отримала назву «Високоякісна освіта в містах». Саме вона покликана урегулювати та покращити навчання в місті. Вона включає в себе сім складових. Пропонуємо коротко розглянути їх. 1. «Обдаровані і талановиті» - запровадження спеціальних національних навчальних програм для 10% найбільш обдарованих і талановитих дітей. 2. «Усунення бар’єрів, що заважають навчанню» - передбачається введення в штат кожної школи посади консультанта (ментора), який має піклуватися про життя дітей за межами навчального закладу, вивчав обставини, що заважають навчанню. 3. «Підтримка позитивної поведінки» - створення у школах спеціальних підрозділів для боротьби з проблемами шкільного насильства без виключення важковиховуваних учнів із школи. 4. «Школи-маяки» - поширення досвіду кращих шкіл. 5. «Спеціалізовані школи» - запровадження досвіду кращих спеціалізованих шкіл країни у навчальних закладах, що розташовані у складних в соціально-економічному плані районах з метою зменшення «прірви» між рівнями їх навчальних показників. 6. «Міські начальні центри» - використання технічних та навчальних можливостей середніх шкіл для надання освітніх послуг всім, хто бажає, в межах даної комуни не тільки в шкільний час, а й у вечірній, недільні і святкові дні. 7. «Зони освітньої дії» - об’єднання шкіл, що обслуговують складні в соціально-економічному відношенні території у мережі, з метою інтеграції закладів початкової та середньої освіти та координації всіх соціальних послуг на даній території.

Загалом важко сказати чи принесуть дані методи бажаних результатів, але вони мають великий потенціал для подальшого розвиту міських шкіл. Самі ж автори реформи введені заходи вважають успішними, оскільки за підрахунками уряду суттєво знизився рівень відсіву зі шкіл та покращилось ставлення учнів до навчання, зросла якість освіти, звузилась «прірва» між освітніми результатами школярів, що належать до різних соціальних груп. На нашу думку велика заслуга в отриманні таких показників в першу чергу держави, яка встановила суворий контроль над запровадженими реформами, та директорів і вчителів шкіл, які позитивно віднеслись до нововведень.

Окрім вище перерахованих нововведень, владні структури планують кардинально зайнятись організаційними питаннями роботи школи. Планується розставити акценти в таких питаннях: більш глибоке вивчення зарубіжного досвіду та встановлення чіткого держаного контролю над управлінням школою, принциповим залишається питання не «хто надає освіту» (тобто, у чиїй власності, державній чи приватній, громадській перебувають навчальні заклади), а «як забезпечити суспільні інтереси в освіті».

Коли ми говоримо про реформування освіти, то не можемо не зазначити про національний навчальний план Англії, оскільки в цій країні він виконує функцію державного стандарту, який регулює рівень освіти встановлюючи її еталон. В Великобританії він отримав назву «The National Curriculum», закріплений Законом про державну освіту 1988 р. і вперше впроваджений в школах Англії та Уельсу у вересні 1988 р. Контроль за дотриманням стандартів якості освіти в Англії здійснюється спеціальним урядовим відділом освіти – The Office for Standards in Education (OFSTED), який відновлено 1993 р. його очолює Головний інспектор Інспекторату Її Величності.

Національний навчальний план спрямований на забезпечення широкої, збалансованої і системної програми навчання. У ньому визначено, що учні повинні знати і чого їх слід навчати з огляду на встановлені стандарти якості шкільних знань. Навчальний план виконує низку виконує низку важливих організаційно-педагогічних функцій. Ось головні з них: - у вступній частині чітко окреслюються головні напрямки та педагогічні засади організації навчального процесу в початковій і середній школах; - подається визначення та пояснення термінів, які використовують у навчальному процесі вчителі та учні; - чітко визначається роль та обов’язки батьків у навчальному процесі; - визначаються державні вимоги та критерії оцінювання знань учнів та тестування.