Сторінка
2

Класифікація читацьких інтересів

У залежності від того, вірно чи спотворено відображають читацькі інтереси об'єктивну значимість друкованої продукції для читача, їх ділять на справжні і несправжні. Перебільшуючи емоційну привабливість певної літератури, помилковий читацький інтерес завищує ступінь її відповідності реальним потребам у читанні, спотворює їх.

Особливо важливо відрізняти помилкові інтереси від істинних при соціально-психологічному аналізі масового читання. Масове обдурювання читацьких аудиторій служить засобом дезорієнтації і відволікання від соціально значущих інтересів. У справі подолання та «профілактики» помилкових читацьких інтересів велику роль грає розвиток читацького смаку.

Читацький смак – це здатність суб'єкта до самостійного судження про естетичні достоїнства творів друку. Здатність розрізняти – відчувати, розуміти, оцінювати прекрасне й потворне в художній літературі називають літературно-художній смак. Як властивість читацької психології, смак пов'язаний з естетичними потребами й ідеалами, не тільки особистості але й соціальної групи до якої належить особистість, і суспільство в цілому. Але його розвиток сильно залежить від індивідуального читацького досвіду, начитаності та культури читання, а також від освіченості, і загальної культури людини. Читацький смак виражається в єдності емоційних і раціональних оцінок естетичної значущості друкованих творів.

Читацький смак особистості виявляється і в диференціації її читацьких інтересів. Потреба в гостросюжетному читанні в залежності від розвиненості смаку може обумовити справжній інтерес до високохудожньої фантастиці. Нерозбірливий інтерес стає помилковим для особистості, коли суперечить необхідності зробити для розвитку читання різнобічним за темами та жанрами, але виборчим по високому рівню смаку.

Зазвичай людина має не один, а кілька читацьких інтересів, які внутрішньо взаємопов'язані, утворюють певну структуру, хоча і виявляються в різний час і з різною періодичністю. У сукупності вони бувають широкі або вузькі, а між собою різняться по стійкості, активності і глибині. Глибина читацького інтересу – найбільш узагальнена його характеристика: у ній стійкість поєднується з активністю. І таке об'єднання породжує нові якості інтересу глибину пізнання шляхом читання, більш тісні зв'язки з іншими властивостями особистості, здатність долати перешкоди. Між глибиною і широтою читацьких інтересів може виникнути відносне протиріччя. Зосередженість всіх духовних інтересів людини на якійсь одній галузі життя визначає як глибину, так і вузькість читацьких інтересів. Коли ж людина читає про все потроху, його інтереси поверхові й розкидані.

У відповідності з цілями виховання гармонійно розвинених людей бібліотекарю важливо закріплювати і формувати глибокі інтереси читачів до певної літературі, домагаючись одночасно різнобічності читання.

Правильне усвідомлення найбільш істотних потреб у читанні веде до стійкості одного або декількох інтересів, які характеризують читацьку спрямованість особистості. Разом з тим можуть виникати і змінювати один одного поверхневі інтереси, пов'язані з допитливістю читача і зі здатністю книг привертати увагу. Задоволення поверхневого інтересу не завжди гасить його, часто воно сприяє її поглибленню, збагаченню чи переходу в новий інтерес.

Сучасний бібліотекар в своєму розпорядженні усталеними традиційними формами і методами бібліотечної роботи. Бібліотекар-професіонал, який прагне максимально задовольняти висловлені і невисловлені запити читачів, не може не діяти у відповідності з «бібліотечними законами». Перші з них говорять:

- Кожному читачеві його книгу;

- Кожній книзі свого читача.

Для практичної роботи бібліотекаря необхідно мати уявлення про конкретні інтереси читачів своєї бібліотеки. Для цієї мети існують добре відомі, апробовані наукою і практикою методи. Будь-який метод має свої переваги і недоліки, кожному з них відводиться певне місце у вирішенні завдань вивчення читачів.

Первинну інформацію про рівень читацької культури бібліотекар, звичайно має шляхом спостереження. Таким чином може бути виявлена ​​група читачів, які не користуються при виборі книг іншими засобами, крім ради бібліотекаря і перегляду книг, зданих іншими читачами. Бібліотекарі беруть таких читачів на замітку, роблячи відповідні позначки у формулярі. За підсумками спостереження бібліотекар визначає методику подальшої роботи. Соціологи відзначають, що завжди є читачі, які неохоче вступають у бесіду з бібліотекарем, що негативно ставляться до його рекомендацій. Таким чином, метод спостереження надзвичайно важливий.

Методи і принципи вивчення читацьких інтересів

Цілісний підхід до розвитку читацьких інтересів передбачає комплексний вплив на взаємопов’язані психічні процеси учня (мислення, мовлення, сприймання, пам’ять, увагу, уявлення) за допомогою мистецтва слова. Такий шлях потребує опори на зв’язок свідомого та інтуїтивного в навчанні, викликає бажання пізнати нову інформацію, активізує мовленнєво-мислительну діяльність, розвиває чуття мови, стилю, що так необхідно для становлення мовної особистості.

Методи, які застосовують у бібліотекознавстві поділяються на: загальнонаукові (або міждисциплінарні) і приватнонаукові (або спеціальні) методи пізнання.

Загальнонаукові (міждисциплінарні) методи. Їхнє застосування більш обмежене і ґрунтується на закономірностях пов’язаних з окремими областями науки. Їх діяльність вивчати подібне і загальне не у всіх, а тільки деякі пізнавальні процеси. До числа цих методів входять: спостереження, експеримент, опитування і ін методи. У кожній науці в залежності від предмета дослідження, ці методи піддаються певним змінам і дають дієві результати.

До приватнонаукових або спеціальних методів належить не один метод, а ціла система. А саме, спостереження, експеримент, опитування, контент-аналіз, кількісні методи аналізу читацьких та книжкових формулярів та ряд інших. Вони тісно пов’язані з особливостями досліджуваного об’єкта і грунтуються на характерних для нього закономірностях. Кожен з них використовується при вирішенні певних завдань бібліотечної теорії і практики чи на окремих етапах дослідження. Вони розвиваються, збагачуються, вдосконалюються у виробничій і науковій сфері.

Загальнонаукові і спеціальні бібліотечні методи використовуються не по окремості і паралельно, а в органічній єдності: взаємодіючи і доповнюючи один одного, сприяючи багатоаспектному вивченню читачів.

Отже, можна розглянути ці методи більш детальніше. До основних методів належать: індивідуальні методи, метод масового керівництва читанням і його форми, консультація, бесіда про прочитану книгу, Робота з активом читачів і багато інших.

Індивідуальні методи. В основі цього методу - облік індивідуальних особливостей читача його інтересів, захоплень, здібностей. Безпосереднє спілкування з читачем допомагає бібліотекарям застосовувати найбільш доцільні для кожної конкретної ситуації форми впливу на читання підлітків.

У повсякденній роботі в читальному залі широко поширені рекомендаційні бесіди, бесіди про прочитане; індивідуальні консультації у виставок, у книжкових полиць відкритого доступу, у каталогів і картотек.