Сторінка
3

Активізація пізнавальної діяльності учнів при вивченні курсу фізики

Найоптимальніше пояснення матеріалу будувати в формі відповідей на питання, які були поставлені на початку уроку, при цьому необхідно зосереджувати увагу школярів на додатковій інформації. В кінці пояснення доречно зробити висновок та підкреслити те питання, яке було поставлено на початку уроку, та отриману відповідь.

Врахування методологічних та психологічних вимог. Прийоми пояснення матеріалу повинні методологічно правильно розкривати взаємозв’язок експериментальних та теоретичних методів наукового дослідження, місце й можливості індукції та дедукції в процесі пізнання, роль, місце й значення досліду. Необхідно також прагнути до того, щоб учні розуміли логічну будову курсу, що, в свою чергу, є умовою глибокого засвоєння. Тому вибір прийомів пояснення обумовлений не лише рівнем розвитку пізнавальних процесів учнів та задачами їх розвитку, а й певними методологічними вимогами. В зв’язку з цим необхідно позначити місце індуктивних та дедуктивних прийомів при вивченні фізичних теорій, законів, понять, з врахуванням психологічних закономірностей засвоєння знань учнями.

Фізичні теорії будуються або за методом принципів (класична механіка, термодинаміка), або за методом модельних гіпотез (теорія атома Резерфорда-Бора, електрона теорія). В теоріях, побудованих за методом принципів, головні положення формулюються як постулати. У випадку «модельної» теорії головні її положення фіксуються властивостями моделі, що розглядається. Тому головні положення теорії – твердження високого рівня узагальненості – необхідно повідомляти учням без виводу та підтверджувати дослідними фактами, тобто на основі інформаційно-ілюстрованого прийому.

Фізичні закони відрізняються між собою за рівнем узагальненості, тому не має єдиної методики їх вивчення. Закони, які одночасно є принципами теорії (три закони Ньютона) доречно вводити на основі інформаційно-ілюстрованого прийому. Інші закони та закономірності, які не є фундаментальними законами природи, необхідно вводити індуктивно (з досліду) або дедуктивно (з теорії).

Фізичні поняття є мовою фізики, тому учням необхідно їх засвоїти. Серед різних фізичних понять методика особливо виокремлює поняття про фізичні величини (маса, сила, тиск, енергія і т.д.). В основі методики формування знань про фізичну величину лежить індуктивний спосіб: від проведення та спостереження дослідів через їх аналіз до введення нової фізичної величини. При формуванні фізичних понять необхідно враховувати, що вони мають досить абстрактний характер, тому чим абстрактніше поняття, тим більше конкретних об’єктів необхідно проаналізувати з метою виявлення його істотних особливостей. Поняття, які не є кількісною мірою процесів та явищ (наприклад, механічний рух, траєкторія, система відліку і т.ін.), вводять на основі інформаційно-ілюстративного прийому.

Робота з підручником. Розумінню учнями матеріалу, розвитку їх мислення сприяє систематична та цілеспрямована робота з підручником під час уроку. Найважливішими прийомами роботи з підручником є виділення головного матеріалу, побудова учнем відповіді за планом, виконання різноманітних завдань, робота з малюнками в підручнику.

Виділення головного матеріалу потребує від учня певних мисленнєвих дій, а саме – аналізу тексту, синтезу результатів аналізу та абстрагування від другорядного матеріалу.

Одночасно з виділенням головного матеріалу необхідно навчити учнів правильно будувати план своєї відповіді. При цьому розповідь про фізичне явище та про фізичний прилад не можуть будуватися за однаковим планом. Систематична робота по виокремленню головного матеріалу в параграфі та по складанню плану розповіді призводить до усвідомлення учнями узагальнених планів викладення різного навчального матеріалу.

Орієнтовний план розповіді про фізичний прилад:

Для вимірювання якої величини прилад призначений?

Яка будова приладу?

Який принцип дії приладу?

На конкретному приладі даного виду учні повинні вміти визначити границю вимірювання та ціну поділки.

Орієнтовний план розповіді про фізичне явище:

Назвати істотні ознаки та умови перебігу даного фізичного явища.

Розповісти, як це явище можна побачити на досліді та де воно використовується в техніці.

Теоретично обґрунтувати фізичне явище.

Орієнтовний план розповіді про фізичний закон:

Формулювання закону, математичний запис, графік.

Область дії закону.

Дослідне його підтвердження.

Теоретичний вивід або пояснення.

Ким, коли, як був відкритий закон?

Де в природі можна спостерігати дію закону? Як він враховується та використовується в техніці?

Які наслідки закону?

Орієнтовний план розповіді про фізичну величину:

Означення фізичної величини.

Математичний запис цього означення.

Одиниці вимірювання.

Практичні способи її вимірювання.

Границі застосування даного поняття.

Окрім навчання учнів виокремлювати головне у тексті підручника, доречно пропонувати їм такі завдання, як знайти у підручнику:

означення вивчає мого поняття (формулювання закону);

приклади, які ілюструють використання фізичних законів (явищ) у техніці, або у побуті, або в природі;

пояснення певного фізичного явища;

відповідь на питання вчителя;

відповіді на питання, що знаходяться в кінці параграфу.

Для забезпечення розуміння учнями навчального матеріалу важливе значення має робота учнів з рисунками підручника, тому з перших уроків фізики необхідно привчити учнів під час читання тексту звертати увагу на рисунки, креслення, таблиці.

Формами роботи з рисунками підручника є:

виділення головного в даному рисунку;

порівняння двох схожих за характером рисунка з метою їх протиставлення;

складання розповіді за рисунком підручника;

складання задач за рисунками підручника;

Наведені прийоми навчання учнів роботі з підручником повинні використовуватись перш за все на уроках у 7-8 класах. Проте залежно від рівня розвитку учнів та сформованості в них навичок роботи з книгою іноді доцільно використовувати ці прийоми й в старших класах.

Деякі прийоми розвитку логічного мислення учнів при вивченні нового матеріалу

Забезпечення глибокого розуміння учнями навчального матеріалу є лише першою сходинкою активізації пізнавальної діяльності та тією умовою, за якої можна використовувати прийоми та методи, які вимагають від учнів самостійної діяльності.

До прийомів та методів, що розраховані на розвиток логічного мислення учнів належать:

метод евристичної бесіди;

завдання на порівняння та систематизацію матеріалу;

дослідна робота учнів при вивченні нового матеріалу;

самостійне вивчення нового матеріалу учнями на основі роботи з підручником;

розв’язування задач.

Метод евристичної бесіди

Для розвитку логічного мислення учнів в процесі навчання необхідно дати їм можливість самостійно проводити аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, будувати індуктивні та дедуктивні висновки. Така можливість надається учням при ведені уроку методом бесіди.

Отже, евристична бесіда (від грец. знаходжу, винаходжу) – метод навчання, який передбачає, що вчитель уміло поставленими запитаннями скеровує учнів на формування нових понять, висновків, правил, використовуючи свої знання, спостереження. Евристична бесіда, її використання пов’язано з іменем грецького філософа Сократа.