Сторінка
2
Крім того, ліворукі діти інколи відчувають і психологічні труднощі щодо взаємодії з праворукими однолітками (надмірну увагу щодо виконання письмових завдань, руху у просторі, розміщення за партою, тілесної взаємодії з іншими). Вирішення поставлених проблем дасть змогу шульзі добре почуватися у колективі, не боятися труднощів у навчанні та адекватно поводитись у суспільстві.
Шкільні проблеми навчання письму ліворуких дітей
Відомо, що значна частина дітей, що приходять до першого класу, не підготовлені до письма, а це вже з перших днів навчання створює комплекс труднощів. У дітей нерідко дуже малий досвід виконання графічних завдань, малювання, недосконала координація рухів руки, низький рівень зорово-моторних координацій, просторового сприйняття й зорової пам'яті. Більшість не вміють правильно тримати ручку й олівець, не вміють правильно сидіти, не знають, як розташувати папір (зошит). Рідко хто володіє основами звуко-буквеного аналізу. Все це унеможливлює успішне формування навички письма й створює багато проблем у процесі навчання.
Ще більше проблем виникає, коли курсивному письму починають учити ліворуких дітей. Письмо – один із найскладніших видів людської діяльності, а навчитися писати не так просто, як здається на перший погляд. «Карлючки» й «недбалий» почерк у зошитах найчастіше не від небажання постаратися, не від неуважності й ліні, а від невідповідності вимог можливостям дитини.
В школах педагоги молодших класів вперто перенавчають ліворуких школярів. Робиться це, звичайно, з найкращих міркувань – навіщо дитині виділятися і бути мішенню для насмішок? До цього процесу підключаються і батьки, іноді використовуючи "дідівські" методи – вдома під час підготовки письмових завдань прив'язують ліву руку дитини до тулуба. До чого це призводить? У багатьох ліворуких дітей таке насильницьке перенавчання сприяє посиленню роздратування, нестриманості, крім того, погіршується сон, з'являються нічні страхи: раптово серед ночі дитина кричить, плаче, кличе маму. В окремих випадках може навіть спостерігатися заїкання. В школі така дитина відстає від ровесників у виконанні письмових завдань - пише повільно, з пропусками букв і складів, незвично негарним почерком і з нахилом літер вліво. Відсутність успіхів веде до того, що в школяра-лівші зникає бажання вчитися, про письмо він згадує з відразою, зранку від думки про необхідність іти до школи у нього погіршується настрій.
Більшість перенавчених дітей через півроку-рік оволодівають навичками писати правою рукою, і гострота невротичних переживань поступово згладжується, проте все це не проходить безслідно. В письмі ліворукі, "перекваліфікувавшись", ніколи не досягають тієї досконалості, як при письмі лівою рукою, роблять помилки, типові для таких дітей.
Перенавчені ліворукі діти все життя дублюють ті автоматизовані програми мозку, які лежать в основі письма - спочатку ця програма відтворюється в правій, домінуючій півкулі, згодом переноситься на ліву півкулю, яка координує рухи правої руки, тобто необхідна навичка здійснюється неекономно, з надлишковими витратами.
У ліворуких дітей значно частіше, ніж у праворуких, фіксуються порушення почерку, дзеркальне письмо, тремор, неправильне написання літер тощо. Саме тому необхідно, щоб батьки приходили на допомогу дитині. Вдома важливо спланувати і організувати діяльність дитини так, щоб вона усвідомлювала, що робить, до чого «веде» кожен рух. При цьому важливим елементом відтворення літери повинно бути визначення траєкторії руху руки, точки його початку, напрямку руху.
Усе це є важливим, оскільки правильна поза, правильне положення ручки й правильна координація рухів дозволяють сформувати правильну техніку письма й графічну навичку, а отже, зробити письмо зручним, чітким, швидким.
Вибірки методики навчання письму ліворуких дітей
Для того, щоб було зрозуміло, як правильно вчити ліворуку дитину письму, на чому потрібно загострити увагу, в чому не варто поспішати і чому щось не виходить або виходить не дуже добре, необхідно уявляти собі, що таке процес письма, як формується навик письма і якими уміннями повинна для цього володіти дитина. Тому почнемо з головного — розглянемо, що таке процес письма і чому він такий складний для дитини.
Письмо — це особлива форма мови, при якій її елементи фіксуються на папері (або інших матеріалах) шляхом зображення графічних символів (графем), відповідних елементам усної мови.
Нагадаємо, що українське письмо — звуко-буквене; як правило, принципи навчання письму визначаються системою самого письма, а оскільки система українського письма звуко-буквена, то і основний принцип навчання звуковий, вірніше фонемний, а основною одиницею навчання є навчання написанню графічних елементів (букв).
Письмо — одне з найбільш комплексних умінь, які формуються в процесі навчання. Найважливішим елементом навчання письму є формування графічних навичок письма, паралельно з яким йде формування орфографічних навичок.
Графічні навички — це певні звичні положення і рухи руки, яка пише, що дозволяють зображати букви і їх з’єднання. Правильно сформовані графічні навички дозволяють писати букви чітко, красиво, розбірливо, швидко. Неправильно сформовані графічні навички створюють комплекс труднощів письма: недбалий, нерозбірливий почерк, повільний темп. В той же час переробка неправильної графічної навички не лише утруднена, але й деколи неможлива.
Письмо має складну психофізіологічну структуру і включає наступні механізми:
артикуляція і слуховий аналіз;
зорову пам’ять і зоровий контроль;
зорово-моторні координації і моторний контроль;
перцептивну регуляцію і комплекс лінгвістичних умінь (здатність диференціювати звуки і т.п.).
На початковому етапі навчання письму діти повинні засвоїти поняття про букви — графічні знаки (друковані, писані, великі і малі), навчитися правильно, чітко і достатньо швидко писати всі графічні елементи, дотримуючись правильної пози, правильних рухів руки, правильної траєкторії рухів і т.п. Одночасно необхідно правильно диференціювати звуки мови, безпомилково дізнаватися і співвідносити їх з буквами, оскільки паралельно з графічними йде формування орфографічних навичок. На жаль, поки ні психологія, ні фізіологія, ні педагогіка не мають в своєму розпорядженні даних про те, яка з ланок цієї складної структури має вирішальне значення при навчанні, але проте зрозуміло, що «випадання» будь-якої з ланок ускладнює формування навичок.
Чисто технічне виконання самого процесу письма ускладнюється наступними чинниками:
у дітей шести-семирічного віку слабо розвинені дрібні м’язи кисті руки;
незакінчене окостеніння зап’ястя і фаланг пальців;
недосконала нервова регуляція рухів;
низька витривалість до статичних навантажень (неодмінної складової письма).
Крім того, у багатьох дітей не сформовані механізми просторового сприйняття і зорової пам’яті, зорово-моторної координації і звуко-буквеного аналізу, що створює додаткові труднощі.
Об’єктивні труднощі при навчанні письму знижуються при правильній підготовці і обліку вікових і індивідуальних особливостей дітей.