Сторінка
3
У формуванні навику виділяються три основні етапи:
Перший етап — аналітичний, основним компонентом якого є вичленення і оволодіння окремими елементами дії, з’ясування мети, зорово-рухового образу, виділення основних критеріїв контролю виконання руху. При цьому велике значення має не тільки рівень розвитку дитини, наявність певних знань і умінь, але і спосіб пояснення того, що і як повинна робити дитина, ступінь усвідомлення виконуваної дії. На жаль, існуюча методика навчання письму побудована на принципі «механічного копіювання», при якому провідна інструкція має зразок: «дивися і роби, як я». На жаль, діти бачать все по-різному і частіше закріплюють в процесі навчання свої ж помилки. Ситуація ускладнюється тим, що дорослі не завжди можуть пояснити, що і як робити.
Другий етап умовно названий синтетичним. Це етап з’єднання окремих елементів в цілісну дію.
Третій етап — автоматизація. Це етап утворення навику як дії, яка характеризується високим ступенем засвоєння і відсутністю поелементної свідомої регуляції і контролю. Характерною межею автоматизації навику є швидкість, плавність, легкість. Дуже важливо знати, що швидкість не повинна бути нав’язаною, вона повинна стати природним результатом вдосконалення рухів, а плавність (зв’язність) також повинна виникати як природний результат формування навику.
Коли говорять про способи формування навички, найчастіше вважають, що основне — це вправи і тренування, тренування і вправи. Дійсно, без вправ і повторень сформувати навичку не можна, але багатократні вправи найбільш доцільні і ефективні на третьому етапі формування навику, а перші два етапи — це перш за все усвідомлена діяльність і тільки потім механічні вправи. До тих пір, поки не сформоване завдання дії («що робити?»), поки дитина не усвідомила, не осмислила, «як робити» (тобто не усвідомила алгоритм дії, схему, траєкторію руху при написанні кожної окремої букви), «вправляти» не тільки безглуздо, але і шкідливо. Перехід через два етапи (аналітичний і синтетичний) не тільки не сприяє формуванню навички, але і гальмує її.
Дослідженнями психологів і фізіологів доведено, що на початку навчання письму (на першому етапі) діти зосереджують свою увагу на безлічі деталей, що характеризують просторову орієнтацію рухів і графічну правильність виконання («звідки починати, куди вести, де закінчити»), не кажучи про те, що одночасно розв’язується завдання перекодування фонеми (звуку букви) в графему (її графічне зображення). На цьому етапі дитина обов’язково повинна усвідомити не тільки те, що повинна зробити, але і як це зробити правильно, відповідно до вимог.
Слід знати, що на початковому етапі навчання кожен елемент виписується окремо, навіть якщо вимагається написання з’єднано всієї букви відразу. Ще важче писати з’єднано (безвідривно) декілька букв. Об’єктивною закономірністю початкового етапу є також зосереджена увага до графіки: дитина не тільки постійно контролює те, що робить, але і думає, що і як потрібно робити далі.
Ось ця необхідність осмислювати і усвідомлювати дію визначає тимчасову структуру руху при письмі на початковому етапі навчання.
Тимчасова структура — це співвідношення часу окремого руху і пауз між рухами. Спеціальне вивчення тимчасової структури рухів в процесі письма показало, що на першому етапі структура рухів при письмі, наприклад, букви «а» виглядає так (мал.1.):
Пауза — це час, коли визначається, чи «правильно виконано рух і як виконати наступний». Як показали розрахунки, час руху при написанні окремого графічного елементу і у праворуких, і у ліворуких дітей на початковому етапі практично рівний часу паузи перед наступним елементом. Отже, на усвідомлення дії, визначення стратегії подальшої дії необхідний такий самий час, як і на виконання самого руху. У тих випадках, коли виконання рухів з якої-небудь причини ускладнено (наприклад, у дітей з відхиленнями в розвитку моторних функцій, зорово-просторового сприйняття, зорово-моторної координації і т.п.) тривалість руху і паузи збільшується, а як раз це і характерне для ліворуких дітей.
мал.1.
Тдв — час виконання графічного елементу (час руху);
Тп — час паузи.
Зараз на початковому етапі навчання письму задається дуже швидкий темп роботи, від дитини потрібна висока швидкість письма. Що ж відбувається в тих випадках, коли саме швидкість (і письма, і читання) стає головним критерієм успішності навчання?
По-перше, порушується природний і необхідний механізм якісної реалізації дії. Різке скорочення часу паузи знижує якість аналізу і оцінки, усвідомлення наступної дії; стає неможливою корекція по ходу дії і, природно, порушується якість. При цьому створюється ефект порушень моторики, зорово-просторового сприйняття, зорово-моторних координації у вигляді порушень конфігурації, співвідношення елементів, додаткових штрихів, оптичних помилок тощо. Причому ці порушення виражені навіть значно чіткіше, глибше, сильніше, ніж при порушеннях зорово-просторового сприйняття. Якщо не знати дійсної причини порушень (надмірної швидкості), то як причини в першу чергу будуть названі порушення моторики, зорово-моторної координації і зорово-просторового сприйняття.
Надалі різке збільшення швидкості веде до спотворень, перестановок, пропусків букв, характерних вже для порушень слухо-лінгвістичних функцій. Насправді ж – це також пов’язано з різким скороченням паузи, необхідної для звуко-буквеного аналізу (до речі, в цьому і полягає негативний ефект безвідривного письма, що не дозволяє дитині відвернути увагу від письма на звуко-буквений аналіз).
Тривала пауза багато в чому пояснює, чому так поволі і так напружено пишуть лівші. От чому їх не можна квапити — адже їм потрібно усвідомлено визначити, «що і як»; от чому так важливо усвідомлено сформувати «образ дії» — зорово-руховий образ букви.
Зупинимося докладніше на тому, як сформувати усвідомлену дію. Існуюча методика навчання фактично є модифікацією так званого копіювального методу навчання, при якому основна увага приділяється «обведенню зразка», «за трафаретом». Безумовно, копіювання може використовуватися як один з елементів навчання, але на пізніших етапах і скоріше для вдосконалення почерку (якщо таке завдання необхідне), а не при формуванні навички. Це пояснюють спеціальні дослідження психологів і фізіологів, які довели, що при механічному копіюванні (обведенні) – дитина робить це неусвідомлено, – процес формування навику вимагає тривалішого часу, і як тільки ми позбавляємо учня трафарету (у тому або іншому вигляді), все доводиться починати спочатку.
Один з основних принципів існуючої методики — принцип «роби як я», при якому мало пояснюється, що і як потрібно робити, а діти поволі осягають, що таке рядок і обмежуючі його лінії, як необхідно розташувати букву на рядку, де її верх і низ, як співвідносяться її частини (деталі або елементи букви).
Самій дитині через її вікові психофізіологічні особливості навіть при нормальному ході розвитку не просто важко зрозуміти і описати словами всю послідовність своїх дій, тобто сформулювати самому алгоритм (програму) руху, але для більшості шести-семирічних дітей це практично неможливо.