Сторінка
5

Особистісно-орієнтований підхід до вивчення німецької мови в середніх навчальних закладах

На констатуючому етапі експерименту передбачалося спостереження за дошкільниками у процесі їхньої життєдіяльності в умовах дошкільного навчального закладу, мета якого полягала у з’ясуванні ступеня сформованості у вихованців мовленнєвої діяльності рідною мовою, уявлень дітей про іноземну мову, ставлення до неї, наявності-відсутності навичок англомовної діяльності та розвиненості базових особистісних якостей.

Встановлено, що у дітей шостого року життя сформоване фонематичне сприймання; наявне усвідомлення словникового складу рідної мови; спостерігається прагнення до точного і влучного вживання граматичних форм. Виявлено, що вихованці є ініціаторами встановлення мовленнєвих контактів з однолітками, вміють складати різні типи розповідей (з власного досвіду, творчі розповіді на тему, за картинкою і т. ін.); передають зміст переглянутих мультфільмів, казок і оповідань. У деяких дітей спостерігалися неточності у вимові, семантичні помилки, неправильне вживання граматичних форм. Вивчення особливостей мовлення у 300 досліджуваних (аналіз зафіксованих помилок у кожного вихованця, даних вихователя і батьків) дозволило виявити у переважної кількості дітей адекватну віку сформованість мовленнєвої діяльності рідною мовою. Це дозволяє розпочинати роботу щодо формування в дошкільників іншомовних навичок, вмінь діалогічного і монологічного висловлювання засобами іноземної мови.

Розвиток особистості в дошкільному віці передбачає реалізацію потреби дитини в активності — в ініціативній, творчій, доступній їй. Ця позиція особистісно орієнтованої дошкільної освіти в Україні вимагає у педагогів звернення до базових якостей особистості, пов’язаних з реалізацією цієї потреби, для розв’язання завдань формування у дітей іншомовних навичок і вмінь в умовах дошкільного навчального закладу. Специфіка навчання іноземної мови і власний педагогічний досвід дають підстави акцентувати увагу на таких базових якостях особистості, як ініціативність, відповідальність, самостійність і креативність. Їх активізація позитивно впливає на оволодіння дошкільниками англомовними мовленнєвими навичками і вміннями. Подаємо характеристику діяльності вихованців (загальна тенденція, схильність, прагнення, намагання) в контексті змісту кожної якості.

Ініціативність: більшість старших дошкільників здатна ініціювати власні рішення; знаходити спосіб розв’язання проблем у різних життєвих ситуаціях; спроможна відстояти істину у суперечці; є ініціатором встановлення мовленнєвих контактів, організації спільної з однолітками навчально-ігрової діяльності; активно реагує на пропозиції. Відповідальність: основна частина дітей серйозно ставиться до обов’язків; дотримується даного комусь слова, виконує обіцянки; послідовна у словах та вчинках; бажає самовдосконалюватися; визнає свої помилки. Самостійність: переважна кількість дітей здатна діяти без допомоги, звертатися за нею в разі об’єктивної необхідності; відмовлятися від передчасної допомоги; самоорганізовуватися; робити власні судження з приводу когось-чогось. Креативність: дошкільники в більшості своїй схильні до творчості; намагаються робити по-своєму, виявляти винахідництво; ставлять незвичайні запитання і дають самостійні оригінальні відповіді; готові займатися діяльністю, яка дає змогу робити відкриття та виявляти неповторність; радіють створенню нового.

Отже, констатуючий етап дозволив виявити сформованість у дітей шостого року життя мовленнєвої діяльності рідною мовою, наявність у них елементарних уявлень про іноземну мову, позитивне ставлення до неї, відсутність у більшості досліджуваних навичок англомовної діяльності, проте наявність інтересу до іншомовної культури, а також достатню розвиненість у вихованців таких базових особистісних якостей, як ініціативність, відповідальність, самостійність і креативність. Названі фактори свідчать про готовність дітей шостого року життя до оволодіння іноземною мовою.

Розділ 2. Практичний зміст особистісно орієнтованого підходу на уроках німецької мови

Шляхи реалізації особистісно орієнтованого підходу

Шляхи реалізації особистісно орієнтованого підходу в навчанні іноземної мови дошкільників розкрито через висвітлення напрямів інтеграції мовленнєвої діяльності з ігровою, фізкультурною, продуктивною, музичною та ознайомленням з природою. За таких умов домінантною стає мовленнєва дія, допоміжною — дія практична, яка супроводжує першу. Доцільність поєднання цих видів дій зумовлена нейродинамічними процесами, що сприяють усвідомленню і засвоєнню дошкільником іншомовного матеріалу. Для забезпечення повноцінного спілкування досліджуваних іноземною мовою у навчальному процесі використано немовленнєві дії, які були: легкими, автоматизованими, скоординованими з мовленнєвими діями за темпоритмом, об’єднувалися з мовленнєвими діями природним смисловим зв’язком. Проектуючи процес використання практичних дій, ми спиралися на сформовані у дітей шостого року життя навички ігрової поведінки і рухової діяльності, вміння виконувати завдання на заняттях з малювання, аплікації, ліплення, конструювання, визначені чинною програмою виховання „Малятко”.

Теоретичним підґрунтям для створення розвивального середовища стали дослідження, в яких доведено доцільність інтеграції іноземної мови з іншими предметами у закладах освіти (М.З. Біболєтова, І.Л. Бім, А.Ф. Гергель, І.О. Зимня, С.В. Роман та ін.). У дошкільників формувалася цілісна картина світу; виховувалося свідоме ставлення до себе як активної особистості. На етапі формування процес навчання іноземної мови дошкільників базувався на змісті занять і видів діяльності, передбачених Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні. Ідея забезпечення інтеграції у навчанні іноземної мови дітей дошкільного віку послужила поштовхом для перегляду способів організації педагогічного процесу в дошкільному навчальному закладі. Виявлено, що створення розвивального середовища в навчанні іноземної мови в дошкільному закладі зумовлене соціальними, психолого-педагогічними і методичними чинниками. Характеристику кожного подано нижче.

Соціальні чинники: посилення в теорії і практиці тенденції до пошуку нових підходів в організації ефективного навчання іноземної мови у дошкільному закладі; інтенсифікація інтегративних процесів у світовому освітньому просторі; здійснення підготовки фахівців за спеціальністю „Вихователь з правом навчання іноземної мови”, компетентних у використанні основ дитячої психології, дошкільної педагогіки, теорії та методики навчання іноземної мови.

Психолого-педагогічні чинники: сензитивність дошкільників до оволодіння іноземною мовою, з одного боку, з іншого,— потреба у визначенні шляхів подолання труднощів у педагогічному процесі, пов’язаних з психологічними особливостями дітей (мимовільна увага, короткочасна пам’ять тощо); доцільність урахування рекомендацій практичного психолога щодо використання іноземної мови в широкому життєвому контексті; необхідність формування у дошкільників мотивації до іншомовного спілкування у процесі навчання; раціональність і універсальність інтегративного підходу в організації педагогічного процесу; необхідність забезпечення гармонійного розвитку дошкільників; формування готовності дітей до шкільного життя. Методичні чинники: врахування інтегративної природи іноземної мови як навчального предмета; необхідність більш повного забезпечення етапу організації практики (порівняно з етапами організації презентації і тренування) у вживанні іншомовного матеріалу; потреба у пошуках резервного часу для формування у дошкільників мовленнєвих умінь. У роботі визначено, що розвивальне середовище в навчанні іноземної мови, зумовлене комплексом соціальних, психолого-педагогічних і методичних чинників, уособлює собою сукупність природних, предметних та соціальних умов, в яких формується англомовна мовленнєва діяльність; розвиваються лінгвістичні здібності вихованців; інтегрується іноземна мова у притаманні дошкільному віку дитячі види діяльності.