Сторінка
3

Порядок комплектації та організації студентів спеціальних медичних груп на заняттях фізвиховання

б) з врахуванням програмного матеріалу розробити руховий режим;

в) поступово пристосовувати організм тих, хто займається, до дії оптимальних фізичних навантажень і кліматичних факторів;

г) встановити інформативні методи контролю й самоконтролю за змінами, що відбуваються в організмі студентів.

На цьому етапі руховий режим студентів складається із наступних взаємопов'язаних компонентів: ранкова спеціалізована гім настика, дворазові академічні заняття за розкладом, самостійні заняття один-три рази на тиждень.

Перші п'ять-шість занять за своєю побудовою її методикою мало відрізняються від прийнятих у лікувальній фізичній культурі. Застосовуються вправи без вираженої м'язової, напруги, дихальні, статичного й динамічного характеру у довільному розслабленні м'язів, з врахуванням необхідності розвивати функцію повного, грудного-діафрагмального дихання. Циклічні вправи застосовуються у підготовчій, основній та заключній частинах занять у вигляді ходьби в повільному темпі, середньому, бігові у повільному темпі від 5 до 15 хв. Для емоційного тонусу в Другу половину основної частини включається рухлива гра з малим навантаженням.

У заключній частині використовуються ходьба і повільний біг, вправи на розслаблення й витягування, дихальні вправи.

ІІ-й етап реабілітації.

Тут вирішуються наступні завдання:

а) поступове збільшення діапазону фізичних навантажень та поліпшення адаптації до них організму;

б) удосконалення загальнофізичної, технічної й функціональної підготовки організму тих, хто займається;

в) розширення і вдосконалення методів контролю й самоконтролю за рівнем тренованості й станом здоров'я.

Відмінності між першим та другим етапами відносяться до збільшення частоти серцевих скорочень СЧСС). Якщо на першому етапі вони знаходилися на рівні 120--130 уд/хв. то на другому - 130-150 уд/хв. Моторна щільність піднялася від 30-40% до 60%. У заняттях використовуються v більшому обсязі силові та швидкісно-силові навантаження, вправи з обтяженнями. У вправи на витривалість включаються невеликі прискорення на 10-20 м до 5-8 разів. У заняттях з гімнастики використовуються гімнастична стійка, лава, набивні м'ячі, обручі, гімнастичні палиці. Основна увага приділяється обсягу циклічних навантажень, що контролюються за ЧСС. У кінці заняття для динамічного стереотипного навантаження застосовуються вправи для м'язів тулуба, на розслаблення, у висі.

ІІІ-ій етап реабілітації.

Основні завдання етапу:

а) розширити діапазон дії засобів Фізичної культури, що сприяють поступовому виходу на максимальне для даних осіб фізичне навантаження;

б) сприяти вдосконаленню і розвитку навичок та умінь використання засобів фізичної культури в житті та професійній діяльності.

Після прийому контрольних нормативів встановлюється фізична підготовка студентів на третьому етапі реабілітації. Якщо показники не знижені, можна поступово збільшувати обсяг та інтенсивність рухового навантаження. Дослідження і практична їх апробація дозволяють фізичне навантаження доводити на третьому етапі до 70-80% інтенсивності. Це досягається, перш за все за рахунок збільшення циклічних навантажень - бігу і ходьби по пересічній місцевості, пересування на лижах, плавання, кількості повторень вправ, вихідних положень, амплітуди і ритму рухів, раціонального використання пауз між навантаженнями, емоційного фактору та ін. Заняття за своїм характером наближаються до тренувального процесу із загальнофізичної підготовки.

Протягом усіх етапів реабілітації приділяється увага загартовуванню організму.

Для успішного вирішення питань професійно-прикладної фізичної підготовки рекомендуються наступні напрями:

а) загальне оздоровлення організму студентів через раціональне використання дозованих фізичних навантажень, виховання психологічної стійкості до дії стресорних факторів у професійній діяльності;

б) розвиток і вдосконалення основних рухових якостей, необхідних у роботі й житті: витривалості, координації рухів, швидкості реакцій та ін.;

в) виховання в студентів важливих гігієнічних навичок, що заважають розвиткові основних неінфекційних захворювань, вилучення шкідливих звичок, збалансоване харчування з широким використанням продуктів рослинного походження, систематичні заняття фізичними вправами на відкритому повітрі, набуття знань та умінь самоконтролю.

У кінці кожного етапу реабілітації проводиться аналіз фізичного розвитку (за даними медичного огляду), фізичної підготовки (за результатами прийому контрольних нормативів) і функціонального стану (оцінка функціональних проб, тестів та ін.).