Сторінка
15

Формування мовленнєвої комунікації молодших школярів на уроках розвитку зв’язного мовлення

Учням ЕК було запропоновано прослухати оповідання про цих тварин, про їх зовнішній вигляд та спосіб життя, а також показані малюнки, ілюстрації слона, жирафи, бегемота, крокодила (у різні дні). Треба зазначити, що діти з великою увагою слухали оповідання, їх дивували розміри, вага та особливості цих тварин.

Виконані після слухання оповідань, розгляду ілюстрацій малюнки були набагато кращими, правильнішими порівняно з першими. Збільшилась і кількість правильних рішень, як це бачимо на таблиці 2.

Таблиця № 2

Як бачимо прослухані оповідання активізували досвід учнів ЕК і дали їм можливість по-своєму передати хобот, хвіст, ікла. Але якщо характерні деталі цих тварин більше цікавили дітей, то загальні контури, форма голови, тіла, лишались поза увагою і зображуватися у більшості випадків не правильно. Найбільше помилок було у передачі розмірів цих тварин.

Малюнки виконані учнями після розгляду зображень цих тварин на картинах, якісно відрізняються від усіх попередніх. Більшість учнів правильно передала загальні контури тварин. Форму голови кращими стали і Інші зображення ніг, вух, хвоста .

Самі лише оповідання без показу картин ще не могли створити уявлень про те, наскільки довгою повинна бути по відношенню до всього тіла морда крокодила і наскільки короткими повинні бути його ноги. Важко по слову намалювати правильної форми вуха, хобот слона, проте якісно ці малюнки були кращими порівняно з попереднім варіантом.

Учні ЕК після прослуханого оповідання та розгляду картин зобразили тварин якісно.

Отже, образ створений за допомогою картини, порівняно з образом, створеним вербальним шляхом, має ще й якісну перевагу. Можна навести ще ряд прикладів, які свідчать про те, що малюнки, використані під час читання, допомагають краще зрозуміти суть предмета, його призначення, умови існування та зовнішній вигляд.

На наш погляд знання, які діти набувають за допомогою малюнка, картини, глибші, ніж ті, які вони набувають тільки за допомогою слова.

Як бачимо, результати підтверджують гіпотезу дослідження про те, що спеціально підібраними вправами і завданнями та системою ілюстративного матеріалу можна впливати на рівень розвитку читацьких інтересів молодших школярів.

Переказ як ефективний засіб розвитку мислення і мовлення

Переказ як вид письмової роботи є ефективним засобом розвитку логічного та образного мислення, уяви, спостережливості учнів. Він дає змогу дітям поєднати здобуті знання і життєвий досвід, реалізувати творчі можливості.

Переказ розвиває в учнів логічне мислення, розширює словниковий запас, активізує його, сприяє закріпленню граматичних знань, синтаксичних конструкцій, правописних навичок, дає змогу розвивати усне й писемне мовлення (адже кожній письмовій роботі передує усна підготовка). Передаючи зміст близько до тексту, діти вчаться правильно висловлювати свої думки, додержуватись плану, виділяти основне [11; 15]. Дуже важливо вдало дібрати текст переказу, а також методично правильно побудувати урок.

Потрібно привчати школярів додержуватись логічної послідовності у викладі думок, забезпечувати зв’язність, доказовість, зрозумілість переказаного.

Цінність переказу полягає в різноманітності його видів і форм.

Треба подбати, щоб тексти для переказів були змістовними, різноманітними щодо тематичного спрямування і стильових особливостей, доступними і цікавими для дітей, взірцевими щодо мовного оформлення. Учні з особливою охотою переказують тексти про життя дітей, героїчні вчинки видатних людей, школу, сім’ю, пам’ятні події, трудові звершення, про тварин. Текстами для переказів можуть бути твори фольклору (казка, легенда, оповідання, гумореска), тексти із художньої літератури, газет, журналів, кінофільм, діафільм чи телефільм, радіопередача.

Виконанню переказу, як правило, передує складання його плану [9; 42]. І хоч робота над планом переказу для школяра не новина, бо він вчиться складати його, починаючи з першого класу, пускати її на самоплив аж ніяк не можна.

Робота над планом сприяє розвиткові зв’язного мовлення учнів, удосконалює їх мислення. План переказу привчає школярів викладати зміст послідовно, виділяти головне і суттєве, з’ясовувати логічні зв’язки між частинами тексту.

Наше завдання - привчати дітей у процесі зв’язного викладу думок дотримуватися логіко-композиційної послідовності відповідно до плану. Без плану, хоч і найпростішого, робота з розвитку зв’язного мовлення буде малоефективною.

Зв’язне мовлення у своїх розвинених формах потребує підготовки, яка полягає у попередньому продумуванні його змісту, чіткому його плануванні та відповідному словесному оформленні.

Детальні перекази ставлять за мету передавати зміст оповідання, уривку чи епізоду повністю (без пропуску окремих деталей), послідовно (не порушуючи порядку дій) і правильно (точно називаючи імена, факти, окремі назви). Цей вид переказів привчає учнів уважно слухати текст, запам’ятовувати деталі, назви. Виконуючи таку роботу учні набувають навичок аналізувати композицію твору, засвоюють нові й закріплюють вивчені слова, фразеологічні звороти, вчаться викладати свої думки чітко, зрозуміло. Для детальних переказів добирають невеличкі оповідання або окремі епізоди з творів, що мають закінчений характер.

Завдання стислого переказу - навчити учнів висловлювати свої думки та почуття стисло й водночас чітко. Відомо, що передати основу твору, його сюжетний стрижень значно складніше, ніж докладно переказати текст. Стислі перекази вимагають від учнів уміння не тільки послідовно викласти прочитане, а й виокремити із змісту найголовніше, найістотніше. Для школярів це досить складно, тому вони потребують допомоги вчителя.

Перед початком роботи вчитель попереджає учнів, що уривок треба переказувати стисло, тобто спинитися лише на основному, деякі деталі узагальнити, діалоги передати у формі розповіді від третьої особи.

Працюючи над таким переказом, учні аналізують, обмірковують, з’ясовують, що головне в тексті, а що другорядне. Така робота сприяє розвиткові логічного мислення, прищеплює навички стислого виразного мовлення, формує вміння узагальнювати матеріал.

Учні повинні знати, що вчитися стисло викладати зміст - не марна трата часу, а гостра життєва потреба. У народі здавна завжди високо ціниться той, хто вміє сказати коротко і ясно („Стисло та ясно - тому й прекрасно”) і засуджується зайва, пуста балаканина, багатослів’я („Хто багато говорить, той нічого не доводить", „У багатослів’ї не без пустослів’я", „Він набалакає, що на вербі груші ростуть", „Меле язиком, неначе з гарячки”, „Намолов сім. мішків гречаної вовни", „Переливає з пустого в порожнє" і т. ін.