Сторінка
3
Особливо важливо задіяти в моральному вихованні можливості усіх соціальних інституцій:
— сім'ї, цілеспрямований вплив її на формування моральних цінностей дитини;
— педагогічну діяльність дошкільних виховних закладів;
— виховну діяльність загальноосвітніх навчально-виховних закладів (шкіл, ліцеїв, гімназій);
— діяльність професійних навчально-виховних закладів (професійно-технічних училищ, вищих навчальних закладів);
— засобів масової інформації (радіо, телебачення, кіно, газет та ін.);
— діяльність мистецьких закладів (театрів, музеїв, консерваторій, клубів, будинків культури тощо);
— соціально-виробничу діяльність громадян на підприємствах, в організаціях.
У моральному, як і будь-якому іншому, вихованні не можна абсолютизувати або недооцінювати жодного із засобів. Тільки оптимальне їх поєднання з урахуванням індивідуальних особливостей дитини забезпечить очікуваний результат. Головне — забезпечити цілеспрямованість, єдність й узгодженість дій усіх соціальних інституцій, які мають вплив на особистість.
Характерною особливістю морального становлення особистості є врахування її ментальності — специфічного світосприймання, світовідчуття, світогляду, бачення світу і себе у світі, національного характеру, вдачі, які виробляються під впливом багатовікових культурно-історичних, геополітичних, природно-кліматичних чинників.
Ніщо так не гальмує моральний розвиток у дитини, як несправедливість дорослих, яка викликає у неї не тільки образу, а також пригнічує її спробу та бажання виправитися у кращий бік. З огляду на це, вихователь, будь то вчитель або хтось із батьків, має стати зразком моральної поведінки, на яку рівняються діти.
Майстерність педагога в тому й полягає, що він повинен відкрити дитині зміст життя, навчити їх бачити все те добре, що є в нашій дійсності, радіти йому, прагнути примножити загальнолюдські духовні цінності людства – доброту, правду, любов, чесність, гідність, красу, мудрість, справедливість.
Проблеми морального виховання у сучасній сім’ї
Сім'я, родина — невелика соціальна група, до якої входять поєднані шлюбом чоловік і жінка, їх діти (власні або усиновлені), кровні родичі, інші особи, пов'язані родинними зв'язками з подружжям., тобто це соціальний осередок, який найтісніше об’єднує людей на основі шлюбних і кровних зв’язків.
Сім'я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і передання культурних цінностей від покоління до покоління. Сім’я це першооснова духовного, економічного та соціального розвитку суспільства, тобто на конкретному історичним етапі розвитку сім’я відображає моральні та духовні особливості суспільства на конкретному історичному етапі розвитку, відображає його моральні та духовні особливості.
Життєдіяльність сім'ї реалізується через основні її функції:
Матеріально-економічна функція - забезпечує статус сім’ї як повноправної виробничо-господарської одиниці і є необхідною умовою добробуту, фізичного, морального й духовного розвитку усіх її членів (бюджет сім'ї, організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві, набуття професії, відновлення втрачених на виробництві сил); житлово-побутову (забезпеченість житлом, ведення домашнього господарства, організація побуту);
Репродуктивна функція - забезпечує відтворення й продовження людського роду, фізичне й духовне поновлення суспільства. (продовження людського роду);
Комунікативна функція - задовольняє потребу членів сім’ї у спілкування. Від характеру внутрісімейного спілкування, морально-психологічного клімату сім’ї залежить моральне і психічне здоров’я людини, її емоційна культура. (створення сприятливого сімейного мікроклімату, внутрісімейне спілкування, взаємостосунки сім'ї з мікро- і макросередовищем, контакт із засобами масової інформації, літературою, мистецтвом);
Виховна функція - полягає у передачі дорослим членам сім’ї соціального досвіду, забезпечення їх входження в систему суспільних відносин. Родина передає своїм нащадкам знання, уміння, навички, норми, цінності, необхідні для самостійного життя в суспільстві;
Реактивна функція – це взаємна фізична, матеріальна, морально-психологічна підтримка членів родини з метою збереження їх здоров’я, життєвого тонусу; дотримання режиму праці і відпочинку, харчування,особистої гігієни; захист сім’ї та ії членів від усіх негараздів і бід.
Регулятивна функція - це забезпечення системи регулювання взаємовідносин між членами сім’ї, у тому числі первинний соціальний контроль діяльності всіх членів сім’ї та реалізація влади й авторитету батьків. У демократичній сім’ї ця функція здійснюється здебільше за допомогою моральних норм, особистого авторитету членів родини і, в першу чергу, авторитету батьків.
Релактивна (рекреаційна) функція - організація вільного часу та відпочинку.
Сім'я є т персональним середовищем життя і розвитку дитини, яке зумовлює спосіб життя та її соціальне існування. Особливості цього характеризують параметри:
— соціально-культурний. Стосується освітнього рівня батьків, їх участі у суспільному житті. Рівень культури сім'ї визначається повагою до особистості дитини, усвідомленням впливу сімейної атмосфери на її формування, урахуванням цього при спілкуванні;
— соціально-економічний. Означає матеріальну забезпеченість сім'ї, завантаженість батьків на роботі;
— техніко-гігієнічний. Характеризує умови проживання, забезпеченість житлом, особливості способу життя;
— демографічний. Виражається в структурі та чисельності сім'ї.
Виховання дітей - одна з найважливіших функцій родини. Вона забезпечує належні матеріальні та педагогічні умови для фізичного, морального й духовного розвитку дитини, становлення особистості.
Метою родинного виховання є формування якостей і властивостей особистості, які допомагають гідно долати труднощі й перепони, що трапляються на життєвому шляху. Досвід численних поколінь засвідчує, що до таких якостей й властивостей належить фізичне здоров'я, розвинутий інтелект, працьовитість, моральність, духовність, готовність до сімейного життя. Саме вони й складають головну мету родинного виховання.
Зміст виховання в родині обумовлений метою виховання в демократичному суспільстві і специфікою родинного виховання. Тому його складовими компонентами є відомі напрями виховання - фізичне, інтелектуальне, моральне, трудове, художньо-естетичне, екологічне, статеве.
Родинне виховання - це виховання дітей в сім'ї батьками, родичами, опікунами або особами, що замінюють батьків. Специфічною особливістю родинного виховання є те, що воно здійснюється в контексті життя самої сім'ї, на основі родинних стосунків, трудових та опікунських обов'язків і родинно-побутової культури. Його визначальна роль обумовлена, як ми вже зазначали, глибинним впливом на весь комплекс фізичного і духовного життя дитини.
Виховання в сім’ї не завжди успішне. Негативний вплив на нього мають об’єктивні (неповна сім’я, незадовільні житлові умови, недостатнє матеріальне забезпечення) та суб’єктивні (слабкість педагогічної позиції батьків) чинники. Сучасні сім'ї різноманітні, і від того, в якій саме живе дитина, залежить, яким змістом наповнюється процес формування її особистості. Умовно сім'ї поділяють на благополучні та неблагополучні.
Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»:
Особливості проявів дитячої обдарованості та їх розуміння батьками
Дидактична гра як засіб формування комунікативних умінь і навичок розумово відсталих учнів на уроках географії
Організація пошукової навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів у сучасній школі
Особливості пізнавальної діяльності дітей з психофізичними вадами
Навчальний процес у професійно-технічному навчальному закладі