Сторінка
4

Розвиток інтересу до навчання фізики в учнів у позакласній роботі на прикладі 11 класу загальноосвітньої школи

Ставити такі запитання, щоб в учнів виникла потреба глибше, ніж це можливо на уроці, вивчити матеріал. Потім на позакласних заняттях розглянути цей додатковий матеріал, який дає змогу учням ознайомитися, наприклад, з історією фізичних відкриттів, з новими способами розв’язання проблеми. А на наступних уроках заслухати виступи учнів, підготовлені на позакласних заняттях.

Пропонувати задачі, які мають різні способи розв’язування, частину з них аналізувати на заняттях гуртка. Цікаві способи розв’язування гуртківці можуть повідомити всій групі на наступних уроках.

Посібники й прилади, виготовлені учнями на позакласних заняттях, треба обов’язково демонструвати на уроках.

Правильне поєднання класної й позакласної роботи забезпечує взаємне використання не тільки змісту, а й форми та методів роботи. Під час підготовки до уроку викладач може використати форми роботи, які пройшли апробацію на позакласних заняттях. Так, на уроках фізики проводяться конференції, дидактичні ігри, захист тем, диспути і та ін. Збагатившись новими формами роботи, уроки стануть ефективнішими.

Досвід проведення позакласної роботи з фізики показує, що вона корисна не лише для учнів, а й для викладача: вона допомагає краще вивчити своїх учнів, розвиває організаторські здібності, змушує викладача бути в курсі останніх досягнень науки й

Форми проведення позакласної роботи

Позакласна робота може проводитись в різних формах навчальної діяльності.

Розглянемо деякі з них.

Консультація.

Це одна з форм організації процесу навчання поза уроком для одного учня або групи учнів з метою з'ясування незрозумілих, або складних питань, тем, розділів в процесі і після завершення вивчення навчальної дисципліни. У перекладі з латинського «консультація» означає нараду, раду, що дається фахівцем. У методичній і педагогічній літературі і особливо в практиці консультація часто зводиться до додаткових занять з відстаючими учнями.

У психологічному розумінні консультація – це вид пропедевтичної допомоги: профорієнтаційної, психогігієнічної і психодидактичної.

Консультації проводять, щоб допомогти у виборі професії з урахуванням схильностей, інтересів і здібностей, що сформувалися, а також потреб суспільства і народного господарства;

для запобігання гострих нервово-психічних реакцій в кризових ситуаціях навчального, виробничого та іншого характеру;

з метою зміни якої-небудь психічної якості, своєчасної корекції знання, що формується, або навику, а також спрямованості особи учнів.

Поняття «консультація» трактується досить широко і неоднозначно, проте у всіх трактувань важливий один загальний момент: консультація – це вид допомоги однієї людини іншій.

У навчальному процесі необхідність консультації визначається якістю процесу засвоєння навчальної програми. Проте не слід рахувати її тільки засобом компенсації «недоробки» педагога під час уроку.

У навчальних закладах застосовуються наступні види консультацій:

ввідні, або попередні, консультації передують вивченню матеріалу на уроках і мають на меті організацію самостійної роботи учнів з навчальним текстом, спостережень або збору фактичного матеріалу, необхідного для подальшого використання на уроках;

поточні, або супроводжувальні, консультації проводяться паралельно з вивченням на уроках розділів програми з метою інструктажу або корекції окремих навчальних умінь учнів;

підсумкові, або заключні, консультації використовують після вивчення окремої теми або розділу програми. Вони часто носять повторно-узагальнений характер.

Консультації можуть бути не тільки по конкретному предмету, але і міжпредметними і міжцикловими.

Для проведення поточних або супроводжувальних консультацій можна залучити учнів. Вони виконують функції педагога: допомагають в засвоєнні однокурсниками навчального матеріалу, контролюють виконання навчальних завдань і так далі.

Взаємодія викладача і учня в цій організаційній формі навчання – дуже своєрідний тип діяльності. В принципі це спільна з іншим діяльність людини, з боку педагога – діяльність для іншого, а з боку учня – діяльність за допомогою іншої людини.

Оскільки знання на консультації опосередкують діяльністю або педагога, або однокурсників-консультантів, то цю форму навчання можна позначити як форму діалогового навчання. Мета, задачі і завдання мають бути сформульовані педагогом так, щоб сприяти виникненню діалогу. Для цього необхідний певний зміст навчального матеріалу; учні мають бути готові і здатні ставити питання за матеріалом, чому їх необхідно постійно навчати. Обов'язковий демократичний стиль спілкування, що задається педагогом. Нарешті, учень має бути включений в процес спільної діяльності.

Питання, що породжують повчальний діалог на консультації, можуть бути сформульовані по-різному. Наприклад: «При виготовленні деталі були порушені розміри. Як можна виправити брак без роботи на верстаті?», «Як можна пояснити теплове явище в мікроскопічних тілах і внутрішні властивості цих тіл?».

Характер співпраці на консультації залежить від особливостей викладання і навчання, властивостей особи учасників взаємодії, від цілей консультації.

Питання викладача повинні спонукати учнів до висловлення. Тому надзвичайно важливо не тільки, що запитати, але і як це зробити: з гумором, іронічно, безпристрасно. Для цього треба знати, як на кого подіє питання, задане в тій або іншій формі. Саме тут закладені особові основи навчального діалогу, його великі можливості в наданні допомоги учневі.

Психологічний сенс співпраці в консультації – поява «двоголосого» або «поліголосого» слова. Врахувати, відреагувати, передбачити, спародіювати, оспорити чуже слово – ось головне в діалозі. Викладачеві в навчальному діалозі не слід бути монологічним. Якраз навпаки, учні повинні говорити більше, що дозволить викладачеві поволі управляти контактами на консультації.

Кожен учасник діалогу має бути зацікавлений в його розвитку. Цьому сприяє зміст матеріалу, відмінності в точках зору, оцінці і розумінні теми, що розвивається, спільність мовних засобів. Відсутність інтересу приведе до небажання спілкуватися. Якщо педагог на консультації знов підкреслює незнання або невміння учнів і повторює те, що говорив на уроці, учні не ходять на них, оскільки їм це нецікаво.

Відсутність «однієї мови» приводить до бар'єру розуміння (наприклад, консультанти з базового підприємства пояснюють незрозуміле мовою цифр, планових завдань, які учням зрозуміти важко, оскільки до такої «економічної» і «статистичної» мови вони не звикли).

Пасивність учнів на консультаціях з'являється і тоді, коли вони не можуть «додати» до обговорення чогось нового, свого.

Якщо діалог на консультаціях не виходить, значить, викладач не зумів знайти відповідну форму подачі матеріалу. Консультації дозволяють «розговорити» самого некомунікабельного та скритного учня, оскільки спілкування на них стає більш безпосереднім, а допомога, що надається, ставить педагога на місце консультованого, що скорочує між ними соціальну дистанцію.