Сторінка
3

Фінансова безпека інвестиційної безпеки

придбання підприємств з метою обмеження експорту;

приховане вивезення капіталу з України через заниження цін на товари, що поставляються в рамках обміну, який відбувається всередині фірми, прихованого експорту технології тощо;

організація виробництва застарілої продукції, що призводить до обмеження експортного потенціалу;

нанесення шкоди довкіллю через вкладання коштів у природомісткі, екологічно небезпечні виробництва, використання території країни для переробки і зберігання токсичних відходів, використання технологій, які за­бо­ронені в розвинутих країнах.

І, нарешті, інвестиційна безпека визначається чіткою інвестиційною політикою, розрахованою на тривалу перспективу. Отже, справа – за виро­блен­ням і впровадженням такої державної політики.

2. Індикатори фінансової безпеки інвестиційної діяльності

На розвиток інвестиційної діяльності впливають фактори політичного, ресурсного, глобального характеру, які формують напрями і шляхи між­на­род­ної інвестиційної взаємодії. У практичному плані для забезпечення фінансової безпеки інвестиційної діяльності, важливе значення мають, насамперед, потенційні можливості тієї чи іншої країни приймати капітал у певних масштабах і формах, умови його використання із забезпеченням достатнього для інвестора прибутку (доходу) при допустимому рівні ризику.

Інвестиційний потенціал країни характеризується сукупністю макро­е­ко­номічних показників (таких, як: темпи економічного росту, співвідно­шен­ня споживання і заощаджень, ставка позичкового відсотка, норма прибутку, рівень і динаміка інфляції, споживчий попит населення), наявністю і співвідношенням факторів виробництва, розвиненістю інфраструктури тощо.

Інвестиційний ризик країни характеризується рівнем невизначеності прогнозу щодо одержання прибутку (доходу) від інвестицій. Структурно він, як правило, включає політичну, економічну і соціальну складові.

Інвестиційний потенціал (об’єктивні, переважно кількісні умови інвестування) та інвестиційний ризик (переважно якісні політичні, еконо­міч­ні та соціальні характеристики приймаючої країни щодо ймовірності втрати в ній інвестиції чи доходу від них) визначають інвестиційний клімат країни.

Для кількісної та якісної оцінки рівня інвестиційної безпеки держави має бути розроблена система її індикаторів.

На думку експертів, в якості цільового нормативу по залученню іно­зем­них капіталовкладень можна і необхідно орієнтуватися на конкретне значен­ня частки України у світовому обсязі прямих іноземних інвестицій. Наприклад, у Росії такий норматив у середньоcтроковій перспективі визна­че­ний на рівні 10 %. А результативність стимулювання інвестиційної діяль­нос­ті може оцінюватися за обсягами інвестицій, що прогнозуються за рахунок усіх джерел фінансування. Необхідно також ефективно використо­ву­ва­ти і ті мінімальні обсяги державних інвестицій, котрі повинні визначатися у відсотках від ВВП. Критерієм залучення іноземних інвестицій повинна виступати їх питома вага у загальному обсязі капіталовкладень, прогнозні значення котрих повинні бути визначені.

Відомо, що для ефективного функціонування економіки та відновлення основних фондів загальний обсяг інвестицій (внутрішні капітальні вкладення та іноземні інвестиції) повинен бути в межах 20-25 % від ВВП. В Україні ж цей показник на початок 1999р. становив приблизно 15 %, тобто був далеко недостатнім не те, що для ефективного функціонування економіки, але й для простого відтворення основних фондів).

Частка інвестицій у валовому внутрішньому продукті повинна забезпечувати хоча б просте відтворення. Загальний обсяг капіталовкладень за 1991-1996 рр. зменшився більш ніж на 70 відсотків, а в машинобудуванні, легкій промисловості і сільському господарстві цей показник ледве досягає 10-15 %. З такими коштами розраховувати навіть на просте відтворення не доводиться. Державні капіталовкладення в загальній сумі витрат бюджетів останніх років становили в середньому 4-5 %, а в обсязі ВВП - в межах 1,5-2 відсотки. А для реальних структурних перетворень, за окремими оцінками, необхідно, щоб ці значення були на рівні 10-12 % і 4,5-6 відсотків.

Водночас аналіз інвестиційного процесу свідчить, що річний обсяг інвестицій, який може бути освоєний в Україні, складає приблизно 20-25 % від її ВВП. У зв'язку з цим необхідно розраховувати і акселератор - показник, що вимірює зв'язок між прирощенням інвестицій і прирощенням національного доходу, що його викликав, платоспроможного попиту або готової продукції.

При цьому рівень інвестування, коли прямі іноземні інвестиції скла­да­ють понад 5 % ВВП, розцінюється як досить високий. За 1998р. Україна залу­чи­ла іноземних інвестицій в обсязі лише 3 % від виробленого ВВП.

Своєрідним індикатором є і частка іноземних інвестицій у загальному обсязі інвестицій країни. Скажімо, в Росії було намічено підвищити частку іноземних інвестицій в загальному обсязі капітальних вкладень з 3,3 % у 1995 р. до 5,2 % у 1997 р. Для порівняння: на початку 90-х років ця частка зна­ходилася на рівні 5 % у 46 країнах світу (Франція, Данія, Італія, Німеччина та ін.); 5,1-10,0 % у 24 країнах (США, Іспанія, Греція та ін.). В Україні цей показник у 1995 році складав приблизно 5 %, що набагато менше, ніж у Китаї, ряді країн Східної Європи. У другій половині 90-х років, за даними зарубіжних джерел, вже 20 % капіталовкладень в економіку США припадало на іноземні інвестиції; у Франції ця частка складала 22 %, у Швеції - 25 %; у нових індустріальних країнах участь іноземного капіталу також дорівнює чверті загального обсягу капіталовкладень.

Величина іноземних інвестицій на душу населення тієї чи іншої країни також являє собою специфічний індикатор. За показником обсягу іноземних інвестицій на душу населення - близько 28 дол. - Україна на початок 1997 р. посідала останнє місце серед східноєвропейських країн. В Угорщині це значення становило 1500 дол., в Чехії – 400, в Естонії – 320. Своєрідним індикатором інвестиційної безпеки є співвідношення прямих і портфельних інвестицій. Так, наприклад, у країнах, що розвиваються портфельні інвестиції зазвичай вдвічі перевищують прямі. В Україні ж на сьогодні це співвідно­шен­ня явно не на користь портфельних інвестицій.

Експерти зазначають, що повна лібералізація приносить прямі іноземні інвестиції в розмірі 1,8% ВВП у цей же рік і 6,8 % – у довгостроковому періоді.

При цьому слід зазначити, що існують ще так звані інші іноземні інвестиції, тобто кошти, що спрямовуються на придбання державних цінних паперів (головним чином ОВДП). Тим більше, що саме на останні і припадає основний відплив іноземних інвестицій з вітчизняного ринку.

Одним із індикаторів інвестиційної безпеки є і ступінь покриття потреби держави в інвестиційних ресурсах грошовою масою. На сьогодні в Україні відсутня узагальнююча оцінка потреби у внутрішніх і зовнішніх інвестиціях. Враховуючи майже повну відсутність можливості внутрішнього інвестування, з деякою часткою умовності як загальну потребу можна взяти оцінку потреби країни в іноземних інвестиціях. Тобто за потреби в іноземних інвестиціях у 40 млрд. дол. у найближчі роки еквівалент гривневої грошової маси в Україні склав на початок 1999р. менше 4 млрд. дол., або вдесятеро менше. Більше того, левова частка цих грошових ресурсів носить не інвестиційний характер (покриття дефіциту бюджету, коротко­стро­кові кредити економіці тощо).