Сторінка
2

Фінансова безпека інвестиційної безпеки

Недостатніми за обсягами і неефективними за структурою є інвес­ти­цій­ні кредити комерційних банків. У період виходу української економіки з кри­зи на їхню частку припадало менше 1% інвестицій в основний капітал. Це означає, що подолання кризи фактично відбувалося без участі українських комерційних банків. Останніми роками ситуація почала змінюватися. У 2000 р. частка кредитів банків у структурі інвестицій в основний капітал зросла до 1,7%, у 2001 р. – 4,3%, у 2002 р. – 5,3% і у 2003 р. – до 6,7%.

Вузьке місце в українській економіці – конверсія національних зао­щад­жень в реальні інвестиції. Загалом, показник норми заощаджень в Україні від­по­відає світовому рівню: 1999-2002 рр. – 22,5-27,7% ВВП. Збереження цієї тенденції у наступному періоді є важливою передумовою реалізації курсу економічного зростання в середньо- та довгостроковому періоді. Водночас частка валового нагромадження основного капіталу у 1999-2002 рр. склала 19,3-19,2%, а інвестицій – 13-17% до ВВП. Подолання відповідного розриву між величиною заощаджень і часткою інвестицій в основний капітал є важливим завданням інвестиційної політики наступного періоду.

Таблиця 2

Динаміка та співвідношення показників валових заощаджень, валового нагромадження та інвестицій в основний капітал

Забезпечення інвестиційної безпеки повинно будуватися з урахуванням скорочення експорту/„втечі” українського капіталу за межі України, відсут­ності належного доступу до міжнародних ринків капіталів, обмеженості обсягів вільного іноземного капіталу, гострої конкуренції між сферами його вкладання і країнами, які залучають іноземний капітал. Іно­земні інвестори твердо дотримуються правила: вкладати капітал туди, де низький ступінь ризику і висока вірогідність повернення коштів.

Інвестиційна безпека характеризується також рівнем повернення вкла­де­них коштів. Так, наприклад, у 1989-1993 рр. інвестиції, вкладені в країни Центральної і Східної Європи, повернулися лише на 75 відсотків.

Водночас великого значення для забезпечення високого рівня інвес­ти­цій­ної безпеки держави набуває добросовісна поведінка інвесторів. Цей аспект необхідно обов'язково враховувати. Недобросовісна по­ве­дін­ка інвес­то­ра може проявлятися в таких формах, як:

отримання контролю над вітчизняним підприємством з метою обме­жен­ня виробництва і конкуренції на світовому ринку;

купівля підприємства (акцій, контрольного пакету акцій) з метою легалізації доходів від злочинної діяльності;

прагнення до короткострокового вилучення прибутку за будь-яку ціну;

придбання підприємств виключно заради ноу-хау (якщо інвестор - нерезидент, відбувається втрата Україною пріоритету у відповідних галузях на світовому та внутрішньому ринках);

перетворення українського підприємства у технологічний придаток зарубіжної компанії, не здатний до самостійного розвитку;