Сторінка
2

Життя та діяльність Л.І. Мечникова - освітянина, ученого, громадського діяча

Школа іноземних мов була середнім навчальним закладом. Середній вік учнів був 13-14 років. Кількість учнів, з якими займався Л. Мечников, становила приблизно 70-100 осіб. Деякі з них стали згодом видатними діячами японської держави .

Один з чотирнадцяти нарисів Л. Мечникова, які друкувалися у 1883-1884 рр. у газеті «Русские ведомости» під назвою «Воспоминания о двухлетней службе в Японии», був присвячений характеристиці токійської Школи іноземних мов. Із споминів випливає, що викладав він математику, російську мову та історію. За Л. Мечниковим закріпилася слава чудового педагога. Це не суперечить відгуку про його педагогічний талант, що був отриманий у швейцарському приватному пансіоні «Thudikum» і зберігся в його архіві: «Його викладання – ясне, точне й у вищій мірі дієве. Він уміє підтримувати прекрасну дисципліну, що повинно бути приписане як твердості й благородству його характеру, так і інтересу, який він уміє прищепити своїм учням» (переклад автора) .

Сам Л. Мечников писав про своє перебування в Японії: «…я ще до від’їзду з Європи засвоїв японську мову і завів знайомства з керівниками японського прогресивного руху, а згодом, живучи в самій країні, я міг увійти в японське життя, громадське та домашнє, повніше та більш глибоко, ніж це вдається більшій частині європейських туристів» (переклад автора).

Серед візиток Л. Мечникова збереглися картки з іменами Кукі Рюіті – Хосідзакі (працював у міністерстві освіти, був бібліотекарем імператорського двору, начальником імператорського музею, заснував Асоціацію освіти), Імадзумі Юсаку-Якен (співробітник Далекосхідного музею витончених мистецтв у Парижі, директор Політехнічної школи витончених мистецтв у Кіото), Іідзука Осаму-Сейко (вчений, борець за громадські права в Японії), Танака Міцуакі (секретар посольства Івакура Томомі у Європі та Америці). Дослідниця Г. Іванова вважає, що саме Л. Мечников ознайомив токійців з творами свого друга С. Степняка-Кравчинського, книга якого «Подпольная Россия» у 80-х рр. ХІХ ст. вийшла в японському перекладі. За два роки перебування в Японії Л. Мечников крім освітньої та пропагандистської діяльності здійснював збір матеріалу для майбутньої книги «L’Empire Japonais» і цілого ряду робіт, присвячених Японії. Необхідно зауважити, що матеріали, що були зібрані в ці роки, стали основою не лише монографії про Японію, але й восьмого тому «Всесвітньої географії» Елізе Реклю, що містить багаторазові посилання на наукові статті Льва Ілліча та на його рукописи. Ці посилання торкаються широкого кола питань: повстання тайпінів 1848 р. у Китаї та повідомлень з історії Кореї в японських літописах, фольклору Японії, літературного стилю старих японських листів та пограбування Японії португальцями у XVII ст

Монографія «L’Empire Japonais» («Японська імперія») обсягом 700 сторінок була видана у 1881 р. у Женеві французькою мовою. Вона була оформлена малюнками автора в японському стилі та зробленими ним власноруч фотографіями .

Повернення Л. Мечникова з Японії до Європи було пов’язане з тяжкою хворобою, що й викликало порушення контракту. Опинившись в Європі Л. Мечников стає одним з самих активних співробітників часопису «Дело», де, між іншим, висвітлював і проблеми освіти. Встановлено, що з кінця жовтня 1876 р. до кінця 1880 р. майже в кожному примірнику журналу друкуються статті, підписані його власним іменем або псевдонімами (Н. Басардін, Віктор Басардін, «М.», «Л. М.»). Дві статті були присвячені реформам, пов’язаним з революцією 1868 р. в Японії.

У статтях «Эра японского просвещения (Мей-Дзи)» та «Эра просвещения в Японии (Мей-Дзи)» Л. Мечников викладає свої враження від Японії: «Я як європеєць був уражений глибоко демократичним устроєм японського життя…Освіта серед японців поширена так, як тільки в дуже небагатьох провідних країнах Європи…і якщо цим «французам крайнього Сходу» і слід багато чого перейняти від Європи, то і Європі у свою чергу не завадить дечому повчитися у японців у культурно-гуманітарній сфері» (переклад автора). Л. Мечников наголошує, що японці виявилися найенергійнішими прибічниками реформ. Він згадує, що бачив на власні очі, як японські діти, юнаки і навіть одружені дорослі люди від 12 до 25 років включно йшли пішки з різних кінців Японії до тих центрів, де існували школи. Матеріально незабезпечені батьки продавали свої будинки, закладали сімейні реліквії, такі як мечі та кинджали, але дозволяли своїй дитині отримати освіту .

В Європі Л. Мечников стає членом Етнографічного товариства в Парижі, членом Географічного товариства в Женеві, мав зв’язки з Женевським та Лондонським товариствами орієнталістів.

У Швейцарії Л. Мечников у якості професора мав право викладати російську мову, географію, історію, математику. З 1880 р. за запрошенням географа Е. Реклю він працює секретарем у редакції видання «Земля та люди. Загальна географія». Це було багатотомне видання з географії та історії культури країн Європи, Росії, Сходу. Заслуговує на згадку його стаття про бушменів та готтентотів, що була видана вже після смерті автора в «Bulletin de la Societe Neuchateloise de Geographie». Користуючись нагодою виступити супроти расистських теорій, Л. Мечников пише про африканців: «Щоб не бути знищеними хижаками, щоб не померти з голоду та спастися від численних ворогів-язичників та християн, вони повинні були день у день виявляти великий розум, спостережливість, ініціативу, добросовісність, здоровий глузд, присутність духу, уяву, рішучість і волю. Бушмен ніколи не полишав свого товариша, підлість йому незнайома… Їм дуже дорога свобода, вони дуже талановиті» (переклад автора) .

З 1884 р. Л. Мечников був професором порівняльної географії та статистики у Невшатальській академії в Швейцарії, виступав з лекціями та науковими доповідями за матеріалами своїх мандрівок з демонстрацією діапозитивів. Саме в цей час у вченого виникає ідея написати книгу «Цивілізація та великі історичні ріки». Вона була написана французькою мовою на основі курсу лекцій, що були прочитані в Невшатальській академії. Однак, книга залишилася незакінченою. Її рукопис був завершений та виданий Елізе Реклю. У центрі наукової концепції, що обґрунтовувалась ученим, лежить ідея суспільного прогресу історії людства. Критерієм прогресу виступає, на думку Л. Мечникова, знищення всіх форм гноблення, установлення анархічного ладу, у якому він убачав не просто відсутність централізованої державної влади, але, насамперед, зміну ціннісних установок людей.

У 1885 р. настало різке погіршення здоров’я Л. Мечникова: загострилася хвороба легенів. Помер Лев Ілліч 30 червня 1888 р. у швейцарському селищі Кларан . Світова наукова спільнота високо оцінила його діяльність. За словами Г. Плеханова, «одним із найвизначніших і самих симпатичних представників свого часу» був саме Л. Мечников. У передмові до російського видання книги Л. Мечникова, М. Городецький про її автора писав так: «Він відмовився від думки висвітлювати нескінченну височінь чисто наукових сфер і вступив до рядів скромних шкільних учителів людства, що втілюють у навколишньому суспільстві потяг до самоусвідомлення і прагнення до кращого майбутнього» (переклад автора).