Сторінка
2
Дослідження британських педагогів щодо методу «Storytelling»
Британські педагоги виділяють такі цілі сторітеллінгу
· розвиток навичок сприйняття усного мовлення на слух, навичок читання;
· розширення кругозору;
· розвиток комунікативних навичок;
· розвиток системи етичних цінностей;
· засвоєння культурних традицій свого народу;
· доповнення і збагачення різних дисциплін шкільної програми.
Дослідження британських педагогів ще в 90-х роках підтвердили, що сторітеллінг і драматизація є більш ефективним засобом презентації тексту, ніж читання чи телебачення. Історії, на думку Е. Джерсі, - це спосіб, за допомогою якого ми знаємо, пам'ятаємо і розуміємо (Alide Gersie. Earth Tales: Storytelling in Times of Change. Green Print, London, 1992) Е. Джерсі розглядає такі можливості сторітеллінгу:
- історії зберігають інформацію і досвід, допомагають застосувати накопичений досвід у сучасних ситуаціях,
- історії мають початок, середину і кінець - вони допомагають нам побачити циклічність життя,
- історії стимулюють емоційні реакції, що спонукують слухачів до дії,
- історії розвивають комунікативні навички.
Сара Брайнт у роботі «Як розповідати історії дітям» (How to Tell Stories to Children, and Some Stories to Tell) підкреслювала важливе місце сторітеллінгу у вивченні геології, зоології, ботаніки і навіть фізики. Сьогодні багато фахівців у галузі сторітеллінгу погоджуються з такою думкою, вважаючи необхідним практичне використання сторітеллінгу в межах шкільної програми. У деяких школах Великобританії існують спеціальні курси з вивчення сторітеллінгу, наприклад «Фольклор: усна народна творчість як основа освіти». Традиції усної народної творчості, чи, як часто називають її в британській літературі, мистецтва сторітеллінгу, у сучасному суспільстві майже втрачено. Кожна культура, як відомо, має свої унікальні традиції, фольклор, що включають у себе міфи, легенди, казки, пісні і т.д. Фольклор інтегрований у сучасну літературу, яка використовує його стійкі морально-етичні принципи.
Народні казки привертають увагу людей протягом століть. Вони з давніх часів були і розвагою для багатих та бідних, і засобом передачі накопиченого досвіду. Саме казки відбивали мрії, надії, страхи людей, докладно описували повсякденне життя. Сьогодні казки для нас є джерелом інформації про минуле, що містить сформовану систему відношень і цінностей. З цієї причини казки, на думку британських педагогів, є міждисциплінарним засобом навчання. Народні казки можуть бути використані в багатьох дисциплінах шкільного курсу. Наприклад, для історії інтерес представляє відображення в казках життя і побуту різних історичних епох, зв'язок казкових подій з історичними.
Дослідники фольклору відзначають, що основні моральні норми є загальними для різних регіонів світу, відбиваючи загальнолюдські цінності. Народні казки можуть стати невід'ємною частиною процесу навчання, його цінним доповненням. Майже кожну моральну концепцію можна підтвердити, використовуючи народні казки, чи навпаки, теми та мотиви народних казок можна розвинути і поглибити засобами навчальних дисциплін. Таке використання сторітеллінгу має велике дидактичне і виховне значення. Робота з казкою сприяє розвитку уяви учнів, логіки мислення, вчить аналізувати та порівнювати. Важливим ми вважаємо використання групових та колективних форм діяльності учнів, що сприяють формуванню комунікативних навичок. У Великобританії мистецтво сторітеллінгу в останні роки викликало такий інтерес, що з'явилося «Товариство сторітеллінгу» (Society for Storytelling), проводиться велика кількість щорічних фестивалів, семінарів, конференцій.
Сторітеллінг широко представлений в інформаційній мережі «Інтернет». Цікавим нам уявляється досвід використання фольклору в Шотландії. Традиційна музика, сторітеллінг і народні танці є частиною стандартної шкільної програми в Шотландії. У роботі таких курсів беруть участь спеціально підготовлені вчителі і представники неформальних громадських організацій. Існує значна кількість громадських організацій і центрів, що займаються пропагандою народних мистецтв. Проводяться щорічні фестивалі народних мистецтв, у яких школярі приймають активну участь. Рада з питань освіти Шотландії, визнаючи цінність народного мистецтва, сприяє співробітництву між школами і неформальними організаціями, що пропагують фольклор.
У наш час основним засобам здійснення сторітеллінгу є телебачення. Саме телебачення об'єднує планету, воно розповідає нам безліч історій, використовуючи сучасний спосіб передавання інформації. Оскільки телебачення стало могутнім засобом розповідання історій, природно, що воно починає використовуватися в роботі з дітьми. Е. Вінн наводить такий приклад використання засобів телебачення. Дітям пропонується створити власні історії за допомогою відеокамери - історій про своє місто, свою вулицю, домашніх тварин і т. п. Такий підхід до сторітеллінгу з використанням сучасних технологій теж необхідно враховувати, оскільки телебачення є невід'ємною частиною сучасного життя. Багато педагогів і фахівців з сторітеллінгу, професійні оповідачі не визнають технічних засобів у ролі оповідачів, вважаючи, що найважливішим принципом сторітеллінгу є безпосередній контакт оповідача й аудиторії.
Сьогодні сторітеллінг здійснюється всіма засобами масової інформації - телебаченням, радіо, мережею «Інтернет», але багато фахівців обмежують поняття «сторітеллінг» саме мистецтвом живої розповіді, що має могутню силу впливу на слухача.
Аналіз методу «Storytelling»
Існує дуже багато типів історій, з якими можна працювати. Рекомендується починати з народних казок, з маленьких коротеньких оповідань. До них відносяться стародавні міфи, легенди, жартівливі історії. Також використовуються цікаві та повчальні історії з життя видатних людей, відомих вчених, письменників, політиків тощо. З плином часу та набуттям досвіду є можливість використовувати власне свої історії а також імпровізувати. Достатня кількість історій доступна в дитячих бібліотеках та в Інтернеті.
Також слід зазначити про необхідність уникання плагіатів та підробок. Краще використовувати народні казки, міфи та легенди ніж копіювати історії, що належать певному автору.
Характеристики вдалої історії:
Вдала історія має єдину чітко визначену тему;
добре розвинений сюжет;
стиль: яскраві словесні картини, описи, дотепні звуки та ритм;
включає в себе характеризування - мистецтво створення образів;
вірогідність джерел;
драматичне звернення;
відповідає аудиторії.
Адаптація до слухачів:
Слухачі відіграють дуже важливу роль у розповіданні історій - бо їх уми є полотном, що на ньому оповідач малює картину-історію. Усне розповідання історій включає в себе близьку взаємодію оповідача та слухача. Слід зауважити, що сьогодні дуже багато дітей втратили здатність уважно слідкувати за плином історії, що розповідається, та бачити образи у своєму розумі - дуже слабкими стали увага та уява. Розповідання історій стало ще більше важчим. Донести історію якомога ближче до слухачів. Зробити це коротко та просто - особливо для молодших дітей - скоротити історію залишивши її суть. Пробудити в учнях почуття, щоб вони відчули, доторкнулись, почули та побачили яскраві картини. Описати характери та стани героїв та допомогти слухачам симпатизувати відчуттям героїв.