Сторінка
1

Які бувають електричні травми?

Електротравма може бути спричи­нена атмосферною електричною енер­гією (блискавка) або електричним струмом. У зв'язку з прогресом науки і техніки, розвитком промисловості цей вид пошкодження зустрічається щораз частіше, хоча серед інших травм становить від 0,24 до 10,9 %.

Пошкодження, які виникають під впливом дії електричного струму, мають свої особливості. На відміну від механічних, фізичних і хімічних аген­тів, електрика діє на людину не лише у разі контакту, але й безпосередньо через предмети, які людина тримає в своїх руках. Крім цього, електричний струм може уразити людину і на відстані, через дуговий контакт. Зви­чайно струмом уражається здорова людина і, як правило, раптово.

Ступінь пошкодження електричним струмом залежить від його сили (А), напруги (V), тривалості дії, а також загального стану організму (втома, алкогольне сп'яніння, виснаження, вік). Виснажені, змучені люди з хро­нічними захворюваннями нервової системи піддаються цьому виду по­шкодження частіше заздорових. Гли­бина ураження тканин залежить від опору шкіри в ділянці проходження струму: що менший опір, то більша сила ураження. Найчутливішою є тонка, волога шкіра, менш чутли­вою — груба й суха. Має значення також характер струму (постійний чи змінний). Так, людина, яка перебу­ває у ванні, може смертельно урази­тися струмом, який не заподіяв би їй жодної шкоди, пройшовши через суху шкіру. Описано випадки смерті у разі ураження струмом напругою 38 V, а в цей же час ураження блискавкою напругою 5 000 000 V не завжди є смертельним. Мають значення три­валість дії електричного струму на організм, а також його шлях у тілі людини; особливо небезпечно, коли він проходить через серце. За напру­ги до 500 V постійний струм не такий небезпечний, як змінний. За збільшення напруги небезпечнішим стає постійний струм.

Стан ЦНС також може впливати на глибину ураження. Якщо вона "підго­тована" до контакту з електричним струмом, ризик ураження менший. У той же час раптовий вплив струму може заподіяти організмові, велику шкоду.

Найчутливішими до дії електрично­го струму є обличчя, долоні, ділянка промежини, найменш чутливими — поперек, гомілковостопний суглоб.

Пошкодження електричним стру­мом виникають як на виробництві, так і в побуті — за різних обставин. Без­посередньою причиною ураження бу­вають: дотик до струмопровідної час­тини, наближення до неї (у разі ви­соковольтного струму), коротке зами­кання, яке виникає неподалік від потерпілого.

Електротравму можуть зумовити й предмети, які не є джерелом струму і не проводять його, але перебувають під напругою внаслідок пошкоджен­ня ізоляції або сполучення із струмо-провідною системою. Через це небез­печними можуть бути установки слаб­кого струму (телефон, телеграф то­що) за випадкового сполучення їх із електричною мережею.

За ступенем опору тканини ділять таким чином: шкіра, сухожилки, кістки, нерви, м'язи, кров. Шкіра, яка має найбільший опір, уражуєть­ся струмом найчастіше, бо в ній утво­рюється тепло, яке зумовлює руйну­вання і висихання тканин. Опір шкіри в ділянці контакту з провідником ко­ливається від 1000 до 2 000 000 Ом. Під дією струму шкіра пробивається і її опір значно знижується.

У разі електротравми в тканинах виникають специфічні зміни, зумов­лені включенням тіла в електромере­жу, і неспецифічні, які є наслідком дії на організм теплової, хімічної і механічної енергії.

Термічний вплив залежить від пе­ретворення електричної енергії на теп­лову, що може призвести до опіків різного ступеня — від мінімальних слідів ("знаків") у ділянці входження струму до звуглення тканин, оголен­ня м'язів, розплавлення кістки.

Хімічний вплив зумовлюється утвореними у разі електролізу газами, які зигзагоподібне проникають у підшкірну основу та м'язи.

У зв'язку з перетворенням елект­ричної енергії на механічну на шкірі (в ділянці входження струму) утворю­ються кратероподібні заглиблення з дещо піднятими краями, в кістках виникають отвори, а інколи навіть відриваються частини тіла.

Патолога-анатомічні зміни за елек­тротравми можуть бути місцевими (в ділянці входження електричного стру­му) і загальними. У ділянці проник­нення струму на шкірі виникають електромітки ("знаки струму"). Вони мають різний характер — від біло-сірих плям круглої або овальної форми до ділянок сухої, щільної шкіри, дещо піднятої над поверхнею, з заглиблен­ням у центрі. Іноді електромітки подібні до вкритих струпом ранок або саден, що гояться, або крововиливів.

У ділянці виходу "знаки струму" спостерігаються рідше.

Під час гістологічного досліджен­ня міток виявляють витягування клітин мальпігієвого і остеподібного шарів епідермісу, епітелію сальних залоз, ендотелію дрібних судин шкіри. Гру­пи клітин спіралеподібне закручують- ся. Сосочки шкіри сплющені, кола­генові волокна мають підвищену чут­ливість до срібла, нервові стовбури з фрагментацією. Паралельно з тим у ділянці електромітки спостерігаються і звичайний опік епідермісу та розчав-лення тканин.

Опіки, зумовлені електричним х струмом, відрізняються від термічних тим, що у разі виникнення навіть значних місцевих змін доти, поки не і приєднається вторинний запальний і процес, у шкірі зберігається волосся, немає гіперемії і болю. У разі елект­ротравми в ділянках, де роговий шар шкіри товстий (п'ятка), за напрям­ком електричної петлі утворюються стільникоподібні порожнини, що по­яснюється дією тепла. Іноді внаслі­док електричного перетворення мета­лу провідника на газ виникає імпрег­нація шкіри дрібними часточками ме­талу (металізація шкіри). Уражені ділянки забарвлюються в жовто-ко­ричневий (у разі імпрегнації мідним провідником) або сіро-коричневий (у разі імпрегнації залізом) колір.

Описані вище термічні, хімічні і механічні пошкодження частіше об­межуються шкірою, підшкірною ос­новою, бо сила електричного струму, зустрічаючи опір шкіри, значно зни­жується. Цьому сприяє і утворення опіку й струпу. І все-таки за ходом електричної петлі тканини можуть ура­жуватися на значній глибині.

Під впливом електричного струму виникають деструктивні зміни в стінках судин і, передусім, у кліти­нах ендотелію.

Електричний струм, який прохо­дить через м'язи, зумовлює їх скоро­чення. Цим можна пояснити той факт, що потерпілого іноді важко ві­дірвати від джерела струму.

Часто за ходом струму у внутрішніх органах виникають крововиливи, ве­ликі зони некрозу, розриви тканин. У кістках можуть спостерігатися осе­редки їх розплавлення.

При елсктротравмі загальні зміни спостерігаються у різних органах і тка­нинах. У разі раптової смерті кров у серці і судинах залишається рідкою і набуває темного забарвлення. У сли­зовій і серозних оболонках з'являють­ся численні петехіальні крововиливи, характерні повнокров'я внутрішніх органів, емфізема легень. Судомні скорочення м'язів бувають причиною 'їх розривів. У клітинах кори великого мозку, підкіркових вузлах і стовбурі мозку розвиваються дистрофічні і не-кробіотичні процеси.