Сторінка
1

Виробничі шкідливості, методи захисту від їх негативного впливу

Умови праці на виробництві значною мірою визначаються наявністю виробничих шкідливостей.

Під виробничими шкідливостями розуміють умови виробничого середовища, трудового та виробничого процесів, які за нераціональної організації праці впливають на стан здоров’я працівників та їхню працездатність.

Слід знати класифікацію виробничих шкідливостей, яка залежить від характеру їх походження.

Виробничі шкідливості поділяються на три групи:

— шкідливості, які пов’язані з трудовим процесом. Вони обумовлені нераціональною організацією праці (надмірне напруження нервової системи, напруга органів зору, слуху, велика інтенсивність праці та ін.);

— шкідливості, які також пов’язані з виробничим процесом, але створюються за рахунок технічних недоліків виробничого устаткування — промисловий пил, шум, вібрація, шкідливі хімічні речовини, випромінювання тощо. Майже всі вони нормуються шляхом встановлення стандартів, санітарних норм і кількісно оцінюються;

— шкідливості, які пов’язані з зовнішніми обставинами праці і виробництва — з недоліками загальносанітарних умов на робочому місці (нераціональне опалення виробничих приміщень і т. ін.).

Рис. 3.1. Види шкідливих факторів

Численними дослідженнями гігієністів і фізіологів праці встановлено, що виробничі шкідливості несприятливо впливають на працівників, що знижує їх дієздатність і погіршує стан здоров’я.

Необхідно зазначити, що наслідком дії виробничих шкідливостей можуть бути:

професійні захворювання;

посилення захворювання, яке вже має працівник, та зниження опірності його організму по відношенню до зовнішніх чинників, що зумовлюють підвищення загальної захворюваності;

зниження працездатності та продуктивності праці.

Тому, вивчаючи виробничі шкідливості, слід усвідомити, де вони мають місце на виробництві, їх вплив на людину під час роботи та заходи щодо зниження їх негативного випливу.

Розглянемо виробничі шкідливості, що найчастіше зустрічаються на виробництві.

На самопочуття, стан здоров’я людини впливає мікроклімат виробничих приміщень, який визначається дією на організм людини температури, вологості, рухомості повітря і теплового випромінювання.

Високий температурний режим має місце в мартенівских цехах у металургії, термічних і ливарних цехах в машинобудуванні, у фарбувальних, сушильних цехах тощо. В ряді виробництв люди працюють при зниженій температурі (склади, суднобудівна промисловість, елеватори).

Технологічні процеси, пов’язані з підвищеною вологістю, мають місце на підприємствах харчової промисловості (молоко- та м’ясокомбінати), заводи з обробки шкіри, гальванічні та травильні відділення у машинобудуванні тощо.

Для вимірювання параметрів мікроклімату використовуються прилади: ртутні та спиртові термометри (для виміру температури), психрометри (для визначення відносної вологості повітря), анемометри та кататермометри (для визначення швидкості руху повітря).

Результати досліджень свідчать, що в виробничих умовах усі метеорологічні фактори впливають на людину водночас. Тому важливо виявити їх сумарний вплив на працівника.

Одним із способів близької оцінки сумарного впливу метеорологічних факторів є спосіб обліку ефективних і еквівалентно-ефективних температур. Показник ефективної температури включає вплив температури та вологості повітря на людину на робочому місці.

Визначення температури здійснюється таким чином. З допомогою лінійки з’єднують точки на шкалі номограми, відповідні показанням сухого і мокрого термометрів психрометра. В місці перетину отриманої лінії з лінією швидкості руху повітря буде точка ефективної температури нерухомого повітря й еквівалентно-ефективної температури рухомого повітря.

Наприклад, вологий термометр психрометра показує 15 градусів і сухий — 25 градусів, що відповідає 21 градусу ефективної температури нерухомого повітря при швидкості руху повітря 1,5 м/сек. В цьому разі еквівалентно-ефективна температура дорівнює 19 градусам.

Розрізняють оптимальні та допустимі мікрокліматичні умови.

Оптимальні й допустимі норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні наведені у ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» [3].

Розглядаючи механізми впливу метеорологічних факторів виробничого середовища (температури, вологи, швидкості руху повітря, чинності променевої енергії нагрітих деталей і агрегатів) на людину, маймо на увазі, що людський організм прагне підтримати відносну динамічну сталість своїх функцій при різноманітних метеорологічних умовах. Ця сталість забезпечує насамперед один з найважливіших фізіологічних механізмів — механізм терморегуляції. Вона здійснюється при певному співвідношенні теплоутворення (хімічна терморегуляція) і тепловіддачі (фізична терморегуляція).