Сторінка
5

Виробничі шкідливості, методи захисту від їх негативного впливу

За частотою звукові коливання поділяють на три діапазони: інфразвукові з частотою менше 20 Гц, звукові — від 20 до 20000 Гц та ультразвукові — більше 20000 Гц.

Органи слуху людини сприймають звукові коливання в інтервалі частоти від 20 до 20000 Гц та відчувають зміни гучності 61 дБ. Вухо людини сприймає шум до 130 дБ; при 150 дБ шум для людини нестерпний.

Нормою виробничого шуму є рівень звуку до 85 дБ.

Рівень шуму на робочих місцях потрібно контролювати не менше одного разу за рік.

Вимірювання шуму на робочих місцях здійснюється шумовимірювачами та аналізаторами спектра шуму згідно з ГОСТ 12.1.050-86 «ССБТ. Методы измерения шума на рабочих местах».

Слід знати, як впливає шум на організм людини. У робітників, які мають справу з гуркотливими машинами та механізмами, виникають стійкі порушення слуху, у тому числі глухуватість і глухота. Проте тривала дія шуму впливає не лише на слух, вона робить людину нервовою, погіршує її самопочуття, знижує працездатність та швидкість руху, сповільнює розумовий процес. Усе це може спричинити аварію на виробництві.

У разі постійного шумового фону до 70 дБ виникає порушення ендокринної та нервової систем, до 90 дБ — порушує слух, до 120 дБ — призводить до фізичного болю, який може бути нестерпним.

Рекомендовані такі діапазони шуму для приміщень різних призначень: для сну та відпочинку 30—40 дБ, для розумової роботи — 45—55 дБ, для робітників цехів, гаражів, магазинів 56—70 дБ, в банках (службові приміщення касового вузла — 60 дБ, виробничі приміщення касового вузла — 75 дБ).

Розглянемо заходи захисту від шуму. Зниження шуму досягається використанням таких заходів:

зниження шуму в джерелі створення;

зменшення шуму на шляху поширення (за рахунок місцевої та загальної звукоізоляції, шумовлюючих екранів, поглинаючих фільтрів);

раціональне планування підприємств;

використання зелених насаджень;

застосування на машинах і механізмах неметалевих деталей, малошумного металу;

застосування індивідуальних засобів захисту (навушники, заглушки);

раціоналізація режимів праці та відпочинку;

використання глушителів шуму.

Слід знати, що захист від шуму регламентують такі документи: ГОСТ 12.1.003-83 «ССБТ. Шум. Общие требования безопасности», ГОСТ 12.1.029-80 «ССБТ. Средства и методы защиты от шума. Классификация», ГОСТ 12.1.036-81 «ССТБ. Шум. Допустимые уровни в жилых и общественных зданиях».

Ряд виробничих процесів пов’язаний з вібрацією. Вібрація — це тремтіння всього тіла чи окремих його частин внаслідок виконання певних робіт.

Необхідно знати, що джерелом вібрації є механічні, пневматичні та електричні інструменти ударної або обертальної дії, обладнання, яке встановлено без достатньої амортизації та віброізоляції, а також транспортні та сільськогосподарські машини.

Розрізняють вібрацію загальну та місцеву. Загальна вібрація викликає тремтіння всього тіла людини, місцева — залучає до коливання тільки окремі частини тіла (руки, передпліччя, ноги).

Слід знати, який вплив на людину чинить вібрація.

Вібрація завдає великої шкоди здоров’ю людини — від перевтоми організму та незначних змін функцій організму до струсу мозку, розриву тканин, порушення серцевої діяльності, нервової системи, деформації м’язів, кісток, порушення чутливості шкіри, кровообігу та ін.

Вібрації частотою понад 200 Гц перевантажують нервову систему людини, потребують підвищеного психічного напруження.

Систематичний вплив на людину загальних вібрацій може бути причиною вібраційної хвороби. Локальні вібрації викликають деформацію та зменшення рухомості суглобів.

Гігієнічна оцінка вібрації, що впливає на людину, здійснюється згідно з ГОСТ 12.1.012-90 «ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования».

Необхідно звернути увагу на заходи щодо боротьби з вібрацією. Вони поділяються на колективні та індивідуальні.

Найрозповсюдженішими інженерними методами захисту від вібрації є віброгасіння. Вібруючі машини (вентилятори, насоси, агрегати) встановлюють на окремі фундаменти. Джерела коливань ізолюють від опорних поверхонь гумовими, пружними чи комбінованими віброізоляторами.

Серед заходів індивідуального захисту виділяють: спеціальне віброзахисне взуття, рукавиці та рукавички з м’якими надолонниками.

Слід знати, що вібробезпечні умови регламентують документи: ГОСТ 12.1.012-90 «ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования», ГОСТ 12.4.002-74 «ССБТ. Средства индивидуальной защиты рук от вибрации. Общие технические требования».

Серед виробничих шкідливостей виділяють також випромінювання.

Джерела випромінювань мають місце в різних галузях виробництва: промисловості, сільському господарстві, медицині, атомній енергетиці (ядерні реактори). Ризик опромінення виникає також під час роботи на рентгенівських установках, з радіоактивними ізотопами, при дефектоскопії металів, контролі якості зварних з’єднань, під час роботи на комп’ютерах тощо.

Розглянемо дію випромінювання на людину під час праці та методи захисту від його негативного впливу.

Слід знати, що випромінювання поділяється на: іонізуюче, ультрафіолетове, електромагнітне, лазерне.

Іонізуючим є будь-який вид випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до виникнення електричних зарядів різних знаків.

До іонізуючих випромінювань належать α-, β-, γ-випромінювання, потоки нейронів та інших ядерних часток. Іонізуюче випромінювання, проникаючи до організму людини та проходячи через біологічну тканину, порушує функції центральної нервової системи, що в свою чергу, викликає порушення функції залоз внутрішньої секреції, зміни судинної проникності. Внаслідок цих змін порушується нормальний перебіг біохімічних процесів та обмін речовин, що призводить до променевої хвороби. Діючи на шкіру, іонізуюче випромінювання викликає опіки або сухість, випадіння волосся, під час дії на очі — катаракту.